Наботові кісти шийки матки

Наботові кісти шийки матки – це доброякісні утворення, які формуються при закупорці просвіту залоз цервіксу та скупченні у них слизових виділень. Патології може передувати псевдоерозія. Клінічні прояви зазвичай відсутні. Вміст кіст іноді стає живильним середовищем для мікроорганізмів, що призводить до приєднання запалення, що супроводжується симптомами цервіциту. Діагностика заснована на даних гінекологічного огляду, кольпоскопії, біопсії та УЗД малого тазу. Лікування проводиться методами деструкції, при інфікованих кістах показано антибіотикотерапію.

Наботові (ретенційні) кісти можуть зустрічатися у будь-якому віці. У молодих дівчат, що не народжували, вони часто поєднуються з ектропіоном. У фертильному віці у жінок, які живуть активним статевим життям, на тлі цервіциту та вагініту нерідко діагностуються ретенційні кісти шийки. Після настання клімаксу через зниження рівня естрогенів та розвитку атрофічних процесів у піхву можуть формуватися множинні дрібні ботові кісти, які поєднуються з лейкоплакією, гіпоплазією шийки та дифузною або осередковою атрофією цервіксу.

Наботові кісти не виникають на здоровій незміненій шийці матки. Патології передує поява зони метаплазії, заміщення нормального багатошарового епітелію піхвової частини цервіксу циліндричними клітинами, характерними для шийного каналу. За збереження провокуючих чинників ботові кісти можуть рецидивувати. Основними причинами патології є:

• Ектопія шийки. У нормі стик циліндричного та багатошарового епітелію знаходиться у зовнішнього зіва. Зміщення кордону на екзоцервікс супроводжується процесами проліферації, під час якої проростання епітеліальних клітин у залози спричиняє їх закупорку та порушення відтоку слизу.
• Цервіцит. Запалення шийки матки призводить до набряку, зміни механізму злущування епітелію, судинної реакції. Гирла залоз звужуються, можуть закупорюватися, що веде до формування наботових кіст. Їх вміст служить середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів та підтримує хронічне запалення.
• Гормональні зміни. Порушення балансу статевих стероїдів виражено у передклімактеричному періоді, а також при різних патологіях у репродуктивному віці. Це стає причиною появи зони трансформації на шийці, в якій відбувається перебудова клітин, створюються умови для формування наботових кіст.
• Травми цервіксу. Після невдалих втручань, розривів шийки під час пологів епітеліальні клітини здатні зміщуватися з цервікального каналу на піхву порцію цервіксу. Далі запускаються процеси проліферації, які можуть спричинити порушення відтоку секрету залоз.

У нормі шийка зовні покрита багатошаровим епітелієм, а цервікальний канал вистилають циліндричні клітини. Під впливом гормональних змін, при запаленні та травмах зона стику тканин зміщується із зовнішнього зіва на поверхню шийки, формується псевдоерозія. У молодих жінок вона може мати фізіологічне походження. У цьому ділянці відбуваються процеси проліферації тканин, створені задля усунення дефекту.

У циліндричному епітелії є множинні перебіги залоз, які синтезують слизовий секрет. Зона ектопії нестабільна, у ній запускається відновлення нормального епітеліального покриву. Якщо епідермізація відбувається за рахунок розростання багатошарового епітелію по поверхні ектопії, він перекриває протоки залоз. Виділення накопичуються всередині, ведуть до кістозного розширення та утворення наботових кіст.

Навколо кіст виникає перифокальне запалення, розширюються та проліферують судини. Стимулюється утворення метапластичного епітелію, який не відноситься до патологічно змінених тканин, але у присутності вірусу папіломи людини збільшує ризик розвитку дисплазії та раку. Ця ділянка тканин біля наботових кіст вразлива для будь-яких інфекцій. У самі кістозні порожнини можуть проникати збудники хламідіозу, гонореї та інших захворювань.

Ботові кісти шийки матки у більшості жінок протікають безсимптомно і стають випадковою знахідкою при відвідуванні гінеколога. Новоутворення мінімального розміру не відчуваються, не впливають на статеве життя чи здатність до зачаття. Великі кісти здатні деформувати шийку матки. У цьому випадку можуть турбувати болі, що тягнуть внизу живота, над лоном, болючість під час статевого акту.

Патологічні білі, слизові або гнійні виділення з’являються при поєднанні наботових кіст з цервіцитом або вагінітом. При неспецифічній інфекції колір виділень коливається від жовто-зеленого до сірого. Іноді вони рясні або помірні за кількістю, викликають свербіж, печіння та роздратування напередодні піхви. Є ймовірність поширення інфекції висхідним шляхом у матку та придатки.

Ретенційні кісти рідко призводять до важких ускладнень, але при інфікуванні стають осередком, що підтримує хронічне запалення. Часто ускладнюються хламідіозом, при проникненні хламідії кіста стає резервуаром для збереження мікроорганізму. Жінки, які пройшли лікування від статевих інфекцій, на тлі самостійного розтину кісти можуть зіткнутися з реінфекцією, що вимагатиме нового курсу лікування.

Для діагностики наботових утворень пацієнтка має звернутися до акушера-гінеколога. Часто кістозні вузлики зовні нагадують преінвазивну форму раку шийки матки, у подібних випадках потрібен огляд онколога. При поєднанні з гонореєю та іншими венеричними хворобами призначається консультація венеролога. Застосовують такі методи діагностики:

• Гінекологічний огляд. При огляді в дзеркалах лікар може помітити на слизовій шийці матки ближче до внутрішнього позів поодинокі або множинні вузлики білястого або блідо-рожевого кольору. При запаленні тканина навколо наботових кіст гіперемована, з шийки з’являються виділення.
• Мазок із піхви. Допомагає визначити запальний процес, склад мікрофлори. За наявності великої кількості лейкоцитів, переважання кокової флори показано протизапальне лікування.
• РАР-тест. Мазок на онкоцитологію відбиває стан клітин області эктопии. У нормі повинні визначатись епітеліальні клітини нормальної будови, правильної форми. Насторожує зміна ядерно-цитоплазматичного співвідношення, поява атипових клітин та інші ознаки дисплазії.
• Кольпоскопія. Під час огляду можна виявити ботові кісти мінімального розміру. Розширена кольпоскопія свідчить про усунення зони стику епітелію на піхву частину шийки. p align=”justify”> При інфекційних процесах відзначаються характерні зміни судинного малюнка, зниження кількості глікогену.
• Біопсія. Показана при підозрі на дисплазію шийки матки, яка може супроводжувати псевдоерозію та кістозні утворення. Проводиться під час розширеної кольпоскопії, для гістологічного дослідження беруться зразки із підозрілих ділянок.
• Гінекологічне УЗД. Необхідний етап діагностики при скаргах жінки на біль над лоном, диспареунію. Перевага надається вагінальному дослідженню, що дозволяє найбільш точно вивчити стояння внутрішніх статевих органів.

Необхідність лікування кіст на цервіксі викликає суперечки гінекологів. Багато фахівців стверджують, що при поодиноких утвореннях мінімального розміру лікування не показано, потрібне регулярне спостереження, профілактика запальних процесів. Згідно з іншою думкою, ботові кісти є провокуючим фактором для розвитку інфекційних хвороб, служать живильним середовищем і резервуаром для патогенних бактерій, тому вимагають видалення.

Консервативна терапія

Лікування проводиться амбулаторно під наглядом лікаря жіночої консультації. При підтвердженому запаленні цервіксу використовують ліки, призначені для боротьби з інфекцією. Перевага надається місцевим засобам, за показаннями можуть застосовуватись системні препарати. Основні напрямки медикаментозної терапії:

• Антисептики. Для обробки піхви показані свічки з антисептиками. Ефективним є хлоргексидин, препарати йоду (за відсутності алергії) у формі вагінальних супозиторіїв. Тривалість курсу лікування залежить від симптомів.
• Антибіотики. Антибактеріальні препарати у вигляді комбінованих свічок допомагають при неспецифічному цервіциті разом із ретенційними кістами. Системні антибіотики призначаються при специфічних інфекціях – хламідіозі, гонореї, трихомоніазі.
• Лактобактерії. Рекомендуються після курсу антибіотикотерапії утворень наботових залоз для відновлення складу нормальної мікрофлори піхви. До складу деяких препаратів входять естрогени, що покращує процес колонізації бактеріями слизової оболонки.

Деструктивне лікування

Руйнування капсули наботовой кісти дозволяє видалити її вміст, потім проводиться усунення субстрату на її формування – зони зміщеного епітелію. Методи деструкції підбираються індивідуально, визначаються віком жінки та її репродуктивними планами. Молодим і ненароджуючим рекомендуються щадні методи, що не викликають рубцювання шийки матки. Лікування проводять наступними способами:

• Хімічне припікання. Використовуються ферментні препарати, які провокують хімічне пошкодження поверхневого шару тканин шийки матки, руйнують кістозні порожнини та псевдоерозію. У віддаленому періоді рубець не формується, але існує ризик рецидиву.
• Кріодеструкція. Після проколу наботової кісти на її ложі впливають круглим наконечником, заповненим рідким азотом. Виникає холодовий опік, який поступово гоїться з утворенням здорових тканин.
• Радіохвильовий метод. Застосовується апарат «Сургітрон». Розкриту наботову кісту обробляють радіохвилями, які коагулюють судини та ложі. Метод високоефективний, що не призводить до розвитку ускладнень, може використовуватися у жінок будь-якого віку.
• Лазерна коагуляція. Припікання наботових кіст та ерозованої поверхні шийки матки відбувається безболісно. Здорові тканини не пошкоджуються, інструмент не стикається з поверхнею цервіксу, тому немає ризику інфікування та подальших ускладнень. Період відновлення короткий, рубцювання не відбувається.
• Електрокоагуляція. Достатньо травматична маніпуляція, яка застосовується у жінок, які не планують мати дітей. Кісту розкривають, її порожнину та змінені тканини шийки припікають електрокоагулятором. При загоєнні є ризик формування рубців, стриктури цервікального каналу.
• Конізація шийки матки. Процедура використовується для лікування наботової кісти шийки матки тільки при поєднанні з дисплазією 2-3 ступеня. Метод полягає у видаленні шийного фрагмента у формі конуса, спрямованого вершиною до порожнини матки. Процедура проводиться за умов операційної під загальною анестезією.

При своєчасному зверненні до лікаря прогноз при ботових кістах сприятливий. Після лікування відбувається відновлення епітеліального покриву, розвиток деформації чи рубцевих змін шийки матки нехарактерний.

Профілактика полягає у попередженні формування псевдоерозії та її інфікування. Для цього потрібно уникати випадкових статевих контактів, під час сексу користуватись презервативом, своєчасно проводити лікування вульвовагініту. Жінкам репродуктивного віку та дівчатам, які живуть статевим життям, необхідно відвідувати гінеколога для профілактичного огляду не менше одного разу на рік.