Я проводила дослідження, в якому, крім іншого, розглядала брехню та секрети, які люди зберігають від своїх партнерів. Ну, ви зрозуміли, від людей, яким ми присягаємося у вірності, яким ми говоримо «я люблю тобі», з якими ділимо постіль і життя. Дослідження з вибіркою 80 000 чоловік показує, що секрети та брехня у відносинах є нормальною практикою по всьому світу.

43% чоловіків та 33% жінок кажуть, що у них є серйозний секрет від партнера. По суті, 27% людей, які сказали, що вони «неймовірно щасливі у шлюбі», визнали, що у них є таємниці (у Франції та Італії секрети вважаються чимось само собою зрозумілими: у цих країнах 75% опитаних чоловіків і жінок зізналися, що приховують від партнера щось серйозне).

Що стосується брехні, то 75% чоловіків і 71% жінок сказали, що час від часу лають своєму партнерові (69% серед найщасливіших пар).

Що ж відбувається? Де ж таке вихвалене нами щире спілкування і довіра, які терапевти і книги з набуття щастя називають необхідною деталлю успішного шлюбу чи відносин?

Іноді неправильний партнер просто вмирає від бажання похвалитися про успішне завоювання

Правда в тому, що всі ми розуміємо: справжні стосунки не такі плоскі та картонні, як святкові листівки. Ми знаємо, що фасад, який ми демонструємо не тільки світу, але і своєму партнеру, це не вся правда про те, хто ми є. Ми брешемо не тільки у дрібницях – ми сховуємо і серйозні речі. У деяких парах люди не знають, що їх партнер не закінчивши коледж, жодного разу не відчувавши оргазму, як і раніше бачиться зі своєю шкільною любов’ю. Вони не знають, що їх партнер не був в армії, або що він двадцять років був влюблений у найкращу подругу чи друга. Шкірна життя є сумішшю реальності і вигадок.

Люди не можуть змиритися з тим, якою, згідно з очікуванням, буде реакція на всю правду, навіть від людини, яка зізналася їм у любові.

Оскільки ми знаємо, що зберігаємо чимало секретів, нам завжди цікаво, які секрети є в інших. Якщо це секрет, розкритий у новинах, він може навіть покращити нам настрій, адже порівняно з ним наш секрет здається не таким страшним.

Але що мені здається неймовірно цікавим, то це наше прагнення поділитися з кимось своїм секретом. Католічна церква, до речі, вже давно вловила цю фішку. Організувавши кімнатки, в яких можна розповісти великий чи маленький секрет без наслідків, церковь дала своїм парафіянам можливість позбутися від тяжкого їхнього тягаря таємниць.

Зберігання секретів мучити більшість людей, хоч і не всіх. Іноді неправильний партнер просто вмирає від бажання похвалитися про успішне завоювання – і йому потрібний хтось «надійний», щоби виговоритися. В інших випадках секрет стає причиною справжніх переживань; або через те, що винна сторона зрадила свої власні цінності, або ж з часом їх все більше турбує можливість розкриття. Як думаєте, чому співкамерники розповідають один одному про те, що насправді винні, навіть якщо це може спричинити для них юридичні наслідки – аж до смертного вироку?

Люди відчувають як потребу зберігати секрети, так і потребу ділитися ними. Ми можемо потрапити у обидві категорії. Ми можемо хотіти знати чужі секрети, але при цьому зберігати свої. І недаремно. Секрети недаремно називають секретами. Ми можемо втратити уваги, любові, навіть волі, якщо вони стануть відомі іншим. Проте дослідження показує, що найчастіше секрети так і залишаються секретами – як у політиці та на роботі, так і в любові.