У почках і листках березі містяться ефірна олія (складається з бетуленової кислоти та інших сполук), смолі, флавоноїди, дубильні речовини, сапоніні, каротин, аскорбінова та нікотинова кислоти. У чазі знаходяться штова кислота, полісахариди, щавлева кислота, стероїдні, стеринові та інші сполуки, пише sutura.org.ua

Лікарські препарати з листя берези чинять помірну сечогінну і частично жовчогінну дію. Доведено також протизапальну активність листя березі. Крім того, вони володіють антисептичними та протигрибковими властивостями. Березовий сік руйнує сечові каміння, переважно фосфатного походження. Чага не надає специфічної дії на ракову опухлину, проте відмічена деяка затримка опухолевого процесу.

Настої та відвари березових почок застосовують як сечогінні, жовчогінні та дезінфікуючі засоби. Найбільш ефективні вони при набряках сердечного походження. При функціональній недостатності нірок застосовувати настої та відвари не рекомендується, тому що в них містяться смолисті речовини, які мають подразнюючу дію на ниркову тканину. Сечогінний ефект препаратів березі обумовлений флавоноїдами.

Листя берези застосовують у вигляді настоїв, відварів та настоянок як сечогінне та очищає засіб. При серцевій недостатності під впливом цих препаратів підвищується сечовиділення, зменшується задишка, покращується самопочуття. При нефрозах та нефритах зменшується вміст білка в січі. Застосовується також при сечокислому діатезі і як загальнозміцнюючий засіб. Сечогінну дію березового соку та його здатність розчиняти каміння використовують у комплексній терапії при сечокам’яній хворобі.

Чага застосовується в основному при гастритах та злоякісних опухолях, особливо коли не показані лучева терапія та хірургічне втручання.

Способи застосування.

Настій листя березі.

Заливають 2 чайні ложки нарізаних листків 200 мл киплячої води та настоюють протягом 30 хвилин. Після охолодження фільтрують через марлю, додають на кінчику чайної ложки гідрокарбонат натрію і п’ють 3-4 рази на день з інтервалом 3-4 години.

Настоянка на березових бруньках.

Готують на 90% спирті у співвідношенні сировини до спирту 1: 5. Призначають по 1 чайній або 1 столовій ложці на прийом як сечогінний засіб.

Відвар березових бруньок.

Готують із розрахунку 10 г на 200 мл води, кип’ятять протягом 30 хвилин, охолоджують протягом 10 хвилин і проціджують через марлю; приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

Настій березових бруньок.

Заливають 10 г бруньок 200 мл гарячої кип’яченої води, закривають кришкою і нагрівають на водяній бані 15 хвилин, охолоджують протягом 45 хвилин при кімнатній температурі, проціджують, залишок віджимають. Обсяг отриманого настою доводять кип’яченою водою до 200 мл

Приготовлений настій зберігають у прохолодному місці не більше 2 діб. Приймають по 1/2–1/3 склянки 2–3 рази на день у теплому вигляді за 10–15 хвилин до їди як сечогінний засіб при набряках сердечного походження.

Березовий сік.

Березовий сік застосовують лише свіжий як загальнозміцнюючий засіб.

Настій чаги.

Гриб обмивають водою, потім замочують у кип’яченій воді та настоюють 4-5 годин. Подрібнюють його на тертці, а воду, в якій він замочувався, використовують для настою. Заливають 1 частину подрібненого гриба 5 частинами води, що залишилася після замочування та підігрітої до температури 50 °C. Настоюють протягом 48 годин, воду зливають, осад віджимають через кілька шарів марлі. Отриману рідину розбавляють водою до початкового об’єму. При опухолях назначають не менше 3 склянок протягом доби дробовими порціями.

Березові бруньки доступні в аптечній мережі – випускаються у пачках та поліетиленових пакетах по 100 г. Зберігають у сухому прохолодному місці.