Серед безлічі апаратних методів лікування та діагностики є такі, механізм дії яких не можна пояснити доступною мовою. Ні, не тому, що фізичні принципи, що лежать в основі цих приладів, складні для непідготовленого слухача. Просто жодної фізичної основи їхньої роботи немає в природі. Відмінний приклад тому – дуже популярний метод біорезонансної діагностики та терапії.

Що це

Метод біорезонансу є продовженням ідей Рейнхольда Фолля, німецького лікаря, який вирішив створити власне синкретичне вчення. Доктор Фолль зібрав рясту мозаїку з обривків орієнтальної медицини, східних містичних практик та гомеопатії. Успіху його заходу сприяла напружена обстановка, викликана Іншою світовою війною, і захоплення лідерів Рейху східною містикою. Фолль зумів заволодіти увагою керівництва СС і, виявивши певну зговірливість у питаннях моралі, отримати матеріальну підтримку для своїх досліджень. Для історії медицини досі залишається загадкою, яким чином Фолль уникнув судів над нацистськими злочинцями. Вже після війни цей лікар почав активно стверджувати, що може діагностувати хвороби щодо вимірювання електропровідності шкіри в акупунктурних точках. Це і стало початком поширення методу Фолля в європейських медичних колах.

Теоретичним обґрунтуванням метод біорезонансу зобов’язаний двом іншим німецьким винахідникам: Францу Мореллі та Еріху Раше. Перший був лікарем, другий – інженером. Спільно вони розробили простий, хоч і не зовсім оригінальний план. Вирішено було адаптувати метод Фолля для впливу на організм із лікувальною метою. Для цього було запропоновано просто розгорнути апарат задом наперед і відправити «біологічне поле» назад у тіло пацієнта. Природно, що характер і параметри цього дивовижного біополя знову залишилися поза технологічною схемою винаходу.

Хто використовує

Метод біорезонансної терапії особливо популярний у Німеччині (на батьківщині винахідників) і у нас. Вітчизняного споживача з методом біорезонансу, як і зі всією шкалою приладів, родинним методом Фолля, познайомивши Центр інтелектуальних медичних систем «Імедіс». Саме в стінах цієї установи ще в 1980-і роки був змонтований з підручних деталей перший вітчизняний апарат Фолля. Творчий колектив лікарів та інженерів слідом за німецькими колегами знову успішно вирішив технічну задачу щодо підключення гальванометра до електродів, що накладається на людське тіло.

За останні десятиліття навколо «Імедіс», з перебудовних годин тихо торгував декількома фоллями – машинками з простими гальванометрами всередині, згуртувалася армія з фірм, що заповнюють ринок аналогічним товаром. Справедливості заради слід зауважити, що саме виробники в цьому сегменті ринку одними з перших провели модернізацію свого продукту. Раніше це були незграбні «Дерматроні», що нагадували посилочний ящик, до якого засунули одразу кілька утилізованих шкільних демонстраційних приладів для вимірювання сили струму чи опору. Нині їх змінили невеликі коробочки зі безліччю миготливих лампочок та галасливих гудків. Просунуті варіанти даної техніки підключаються до комп’ютерного інтерфейсу та дають на моніторі зображення пацієнта з діагнозом у графічному вигляді, іноді вражаючої форми.

Як це працює

Як і будь-яка сумнівна технологія, ідея біорезонансної терапії ґрунтується на використанні термінів, зібраних у наукоподібний, але не має сенсу текст. Наприклад, у визначенні методу постулюється: «Біорезонансна терапія полягає в корекції функцій організму при впливі електромагнітних випромінювань строго певних параметрів. Це терапія електромагнітними коліваннями, з якими структури організму входять у резонанс. Вплив можливий як на клітинному рівні, рівні мембран, так і на рівні органу, системи органів і цілісного організму».

У людини, знайомого з основами фізики та біології, цей набір нерозумних фраз викликає щонайменше подив.

Чому це не працює

Наш організм безперервно виробляє різного роду колівання. Багато хто з них давно вивчений і використовується для діагностики. Найпростішим прикладом є звичайна кардіограма. Однак щоб увійти з предметом у резонанс, потрібно послати йому колівання, кратне за частотою. І спочатку необхідно цю частоту колівань визначити. Чітко сказати: «Печінка випромінює електромагнітну хвилю такоїсь тривалості з такоюсь періодичністю», – не можна. Реальне випромінювання завжди неоднорідне за структурою, оскільки є сумою випромінювань величезної безлічі джерел (взяти хоча б всі клітинні мембрани), і відтворити його технічно неможливо. Якщо метод дійсно працює (при тому, що його точність апріорі не може бути 100%-ною), значить, завжди є ризик, що в резонанс увійде не той орган або білок. Тоді невідомо, до яких наслідків це може призвести. У будь-якому випадку виявляти подібне випромінювання необхідно лише тими фізичними приладами, які вже використовуються у науці та практиці, які пройшли необхідні випробування. Але на даний момент повноцінних досліджень приладів біорезонансної терапії немає, і виходить, що неперевіреним апаратом досліджуються невідомі випромінювання, проводиться лікування та контроль результатів. Це викликає мало довіри, якщо врахувати простоту пристрою.

Але чому у кожного пацієнта фахівці з Біорезонансу виявляють різні захворювання? Усе праворуч у спритні руки. Отримувані оператором діагностичного біорезонансного пристрою результати залежать не від стану хворого, а від сили і тривалості натискання щупом на шкіру пацієнта, змінюючи які можна легко отримати потрібну силу, що протікає у ланцюзі електричного струму та побачити бажане відхилення стрілки гальванометра. Незмінним залишається і внутрішній зміст усіх біорезонансних приладів. Випотровши будь-який з них, будь це імедісівський БРТ, один з приладів чисельної серії ДЕТА, український аналог «Радомир», гучний рявкінський ДЕНАС або навіть всесвітньо відомий «Цепер» від Хульді Кларк, всередині ми знайдемо, крім класичного гальванометра, що забезпечує ді частина технологічного процесу, лише найпростішу схему генератора імпульсів. Форма сигналів, вироблюваних приладами, може бути різною і залежить лише від думки виробника, але ніяк не впливає на перелік проблем, від яких обіцяється чудове позбавлення. До речі, немає такого захворювання, яке автори методу біорезонансної терапії не взяли б вилікувати, посилаючись на якусь універсальність підходу: вони обіцяють упоратися зі всім – від карієсу до СНІДу. І вже одне це проголошення методу панацеєю має як мінімум насторожити. Наукові дослідження тільки підтверджують, що метод біорезонансної терапії не працює.