Недостатньо тривалий сон у дитинстві виявився статистично пов’язаний із прискореним старінням клітин на генетичному рівні та низькою тривалістю життя, заявляють вчені у статті, опублікованій у виданні Journal of Pediatrics, передає sutura.org.ua

“Поки не зрозуміло, можна повернути цей процес назад, відновивши режим сну, але можна сказати, що батькам і їх дітям краще дотримуватися рекомендацій лікарів і спати по 9-11 годин на день”, – розповідає Сара Джеймс (Sarah James) з Прінстонського. університету (США), чиї слова наводити журнал New Scientist.

Теломери — це кінцеві ділянки хромосом, що знаходяться в ядрі кожної клітини людського організму. Теломіри захищають ДНК від пошкоджень. При кожному діленні клітини вони стають коротшими, коли їх тривалість виявляється недостатньо для нового поділу, клітина гине.

Відносно нещодавно вчені виявили, що тривалість теломеру та їх стан може змінюватися не тільки з віком, але і внаслідок різних процесів в організмі, пов’язаних з депресією, бідністю та стресом. Зокрема, велика кількість оксидантів та інших агресивних молекул у клітинах веде до аномально швидкого скорочення завдовжки тіломір, і, відповідно, до їх прискореного старіння.

Джеймс та її колеги розкрили ще один фактор, який призводить до скорочення теломірів і пов’язаних з цим ефектів, спостерігаючи за пристроєм хромосом та поведінкою понад півтори тисячі сімейних пар та їх дітей з 1998 року по сьогоднішній день. Вчені регулярно опитували батьків на предмет того, як довго сплять їхні діти, і періодично брали у них проби крові та заміряли довжину тіломір у клітинах дітей.

Як показали ці спостереження, між поганим сном і довжиною теломер була цілком певна зв’язок – діти, що спали близько 7-8 годин, мали в середньому більш короткі теломери, ніж їх однолітки, що дотримувалися розпорядку дня.

У середньому, як показують виміри Джеймс та її колег, щогодини недосипання веде до скорочення теломер на 1,5%, що порівняно зі скороченням кінцевих ділянок хромосом через стрес, виховання у неповній сім’ї, депресії та інших соціальних факторів.

Що цікаво, подібні скорочення тривалості теломірів ніяк не позначалися на здоров’я дітей – у середньому, діти і з дуже короткими, і з довгими теломірами в рівній мірі страждали від “звичайних” хвороб або тяжких порушень розвитку. Чому це так відбувається, вчені поки не знають, але планують з’ясувати у ході подальших спостережень за більшими групами батьків і дітей.