Некаріозні ураження зубів

Некаріозні ураження зубів – група захворювань, виникнення яких пов’язані з впливом мікробного чинника. Основні скарги зводяться до появи естетичного дефекту. Зрідка виникає гіперестезія. Некаріозні ураження зубів супроводжуються деструкцією твердих тканин. Діагностика базується на підставі скарг, анамнезу захворювання, даних клінічного огляду та результатів додаткових методів дослідження. Лікування некаріозних уражень зубів спрямоване відновлення мінерального складу твердих тканин, усунення естетичного дефекту, нормалізацію функції жування.

Некаріозні ураження зубів – захворювання, що супроводжуються прогресуючою деструкцією емалі та дентину, порушенням функції жування, естетичним дефектом. Очевидним є неухильний приріст даної патології з віком. У людей 18-25 років інтенсивність набутих некаріозних уражень зубів становить 5%, тоді як у віці 45-65 років патологічну стирання, гіперестезію та клиноподібні дефекти виявляють у кожного другого пацієнта. Ерозія емалі найчастіше зустрічається у чоловіків старшої вікової категорії. Флюороз діагностують у регіонах, де рівень фтору в 1 л питної води перевищує 1,5 мг. Популяційна частота недосконалого амелогенезу – 1:7 000-1:14 000, недосконалого дентиногенезу 1 типу – 1:50 000, недосконалого дентиногенезу 2 типу – 1:8 000. Прогноз при некаріозних ураженнях визначається як характером патології. звернення пацієнтів до медичного закладу.

Збій на етапі формування, мінералізації може статися як у період фолікулярного розвитку зубів, так і після їх прорізування. Основними причинами системної гіпоплазії вважають порушення метаболічних процесів, гострі інфекційні захворювання, хвороби органів травлення. Місцева гіпоплазія розвивається внаслідок травми або як ускладнення хронічного періодонтиту молочних зубів. Флюорозні некаріозні ураження зубів виникають у людей, які проживають тривалий час у місцевості з підвищеним рівнем фтору у питній воді. Викликати появу флюорозу в дитячому віці може застосування для чищення зубів фторвмісної пасти, що не відповідає віку дитини.

Спадкові некаріозні ураження зубів (недосконалий дентиногенез, недосконалий амелогенез) розвиваються внаслідок мутації генів, які відповідають за формування твердих тканин. При гемолітичній хворобі немовлят, порфірії, а також внаслідок прийому антибіотиків із групи тетрациклінів вагітною жінкою або дитиною може виникнути дисколорит (ендогенна пігментація зубів). Зміна кольору емалі можлива і при прорізуванні зубів після травми, при використанні пломбувального матеріалу срібної амальгами, у разі обтурації каналів силлером на основі резорцин-формаліну.

Причинами клиноподібного дефекту вважають неправильне виконання чищення зубів, використання щітки з твердою щетиною, пасти високої абразивності. Множинні клиноподібні дефекти є одним із симптомів пародонтозу. Патологічна стирання зубів виникає при ендокринних порушеннях (дисфункції паращитовидних залоз) в результаті перевантаження артикуляції різців при кінцевих дефектах зубних рядів. Таку форму некаріозного ураження зубів, як ерозія емалі, нерідко виявляють у пацієнтів із тиреотоксикозом. Розвиток некрозу емалі може спровокувати хвороби центральної нервової системи, інтоксикація організму, підвищення продукції тиреоїдних гормонів.

Некаріозні поразки умовно поділяють на дві групи

1. Вроджені некаріозні ураження зубів. До цієї категорії відносять системну та місцеву гіпоплазію, гіперплазію емалі, флюороз, генетично детерміновані аномалії розвитку твердих тканин (недосконалий амелогенез, недосконалий дентиногенез, дисплазію дентину), ендогенну пігментацію зубів.
2. Набуті некаріозні ураження зубів. У цю групу включають флюороз, клиноподібні дефекти, патологічну стирання, некроз та ерозію емалі, екзогенну пігментацію зубів.

При системній гіпоплазії на вестибулярних поверхнях передніх зубів, горбках молярів та премолярів виявляють симетрично розташовані плями жовтого або меловидного кольору. При гіпоплазії можуть траплятися ділянки, повністю позбавлені емалі. Гіперплазія, навпаки, характеризується додатковим утворенням емалі як крапель діаметром до 4 мм, розташованих у пришеечной зоні. Патологію виявляють як у тимчасовому, так і змінному прикусі. При флюорозному некаріозному ураженні зубів виникають безболісні пігментовані ділянки, колір яких залежно від концентрації фтору в питній воді може варіювати від меловидного, світло-коричневого до чорного. При зондуванні емаль жорстка, втрати блиску немає. При меловидно-крапчастій, штриховій, плямистій формах втрат емалі не відбувається, тоді як ерозивна та деструктивна форми флюорозу протікають з вираженими ознаками патологічної стирання.

У пацієнтів зі спадковими некаріозними ураженнями зубів, а саме при недосконалому амелогенезі, емаль стоншується. Трапляються випадки повної або часткової аплазії емалі. На вестибулярних поверхнях виявляють множинні заглиблення. При недосконалому дентиногенезі 1 типу змінюється лише колір зубів (емаль стає водянисто-сірою), розміри та форма залишаються в межах норми. Нерідко діагностують переломи коріння. При недосконалому дентиногенезі 2 типу зуби набувають бурштинового відтінку. Кальцифікація пульпової камери та кореневих каналів починається ще до моменту прорізування. Втрата твердих тканин призводить до зменшення нижньої третини особи. У пацієнтів виникає болючість у скронево-нижньощелепному суглобі.

До некаріозних уражень зубів можуть призвести гемолітична хвороба новонародженого, еритропоетична уропорфірія, прийом тетрациклінів. Внаслідок резус-конфлікту колір емалі змінюється від сіро-блакитного до коричневого. При цьому структура емалі недосконала, є ознаки системної гіпоплазії. Забарвлення зубів у червоний колір спостерігається при порфірії. Жовто-сіру пігментацію виявляють після прийому тетрациклінів. Клиноподібні дефекти виникають у пришийковій зоні на вестибулярній поверхні зубів, мають форму трикутника з вершиною, спрямованою до оклюзійної поверхні. При зонді емаль щільна. При ерозії на емалі з боку вестибулярних передніх зубів з’являються симетричні дефекти округлої форми. У пацієнтів з некрозом емалі на зубах утворюються плями з ділянкою розм’якшення в центрі, колір плям варіює від меловидного до темно-коричневого. Спостерігається підвищена чутливість до різних подразників.

Діагностика некаріозних уражень зубів зводиться до збору скарг, складання анамнезу захворювання, проведення фізикального огляду та додаткових методів дослідження. Під час обстеження пацієнта з гіпоплазією лікар-стоматолог виявляє поодинокі симетричні матові чи жовті плями на поверхні зубів. У деяких ділянках може спостерігатись аплазія емалі. Уражаються вестибулярні, оральні поверхні, а також горби молярів та премолярів. При флюорозі виявляють множинні смужки, плями чи крапки жовтого кольору. При ерозивній та деструктивній формах відбувається сколювання емалі, виражені ознаки патологічної стирання, спостерігається спад твердих тканин зубів. Гіперплазія протікає з утворенням у пришийковій зоні емалевих крапель діаметром до 4 мм.

При спадкових некаріозних ураженнях зубів (недосконалий амелогенез) емаль швидко витончується, на щічних поверхнях з’являються чашоподібні поглиблення. В результаті патологічної стирання знижується висота прикусу. У пацієнтів із недосконалим дентиногенезом зуби мають бурштинове забарвлення. Форма та розміри, як правило, у межах норми. На рентгенограмі виявляють прогресуючу облітерацію кореневих каналів, зменшення об’єму пульпової камери. Клиноподібний дефект локалізується в пришийковій зоні з вестибулярної поверхні зубів, має форму трикутника з основою, зверненою до ясенного краю. Емаль в ділянці ураження щільна та гладка.

При ерозії виявляються симетричні дефекти блюдцеподібної форми, які локалізуються на щічній поверхні передніх зубів. На відміну від ерозії, при кислотному некрозі емалі у центральній частині дефекту визначається зона розм’якшення. При нанесенні метиленового синього забарвлення некаріозних уражень зубів немає. Під час зондування емаль щільна. Результат ЕОД у пацієнтів із некаріозними ураженнями зубів свідчить про життєздатність пульпи. Зниження показників спостерігається за недосконалого дентиногенезу, пігментації зубів внаслідок травми. Диференціюють некаріозні ураження зубів із каріозним процесом. Обстеження проводить стоматолог-терапевт.

Першочерговим завданням для виявлення некаріозних уражень зубів є відновлення мінерального складу твердих тканин. Місцево призначають аплікації кальцій- та фторовмісних препаратів. З цією метою також показано процедури електрофорезу. Для усунення естетичного дефекту, що утворився внаслідок некаріозного ураження зубів, у дитячому віці використовують склоіономерні цементи, що характеризуються високою біосумісністю, хорошою адгезією до емалі та дентину, відсутністю необхідності кислотного протруювання, карієспротекторним ефектом. Пізніше для відновлення зубів у стоматології застосовують ламінування композитними чи керамічними вінірами.

При некаріозних ураження зубів спадкового характеру для збереження твердих тканин показано протезування. Пацієнтам із флюорозом рекомендують обмежити вживання продуктів, багатих на фтор. Всередину призначають кальцієвмісні препарати. Флюорозні плями підлягають зішліфуванню з подальшим відновленням зубів композитами, керамічними коронками та вінірами. Для усунення пігментації проводять комбіноване (зовнішнє та внутрішньоканальне) відбілювання. Прогноз при некаріозному ураженні зубів визначається як характером патології та часом виникнення, так і своєчасністю звернення пацієнтів до медичного закладу, а також рівнем лікування.