Неревматичні кардити у дітей

Неревматичні кардити у дітей – запальні ураження однієї або кількох оболонок серця, не пов’язані з ревматичною чи іншою системною патологією. Перебіг неревматичного кардиту у дітей супроводжується тахікардією, задишкою, ціанозом, аритмією, серцевою недостатністю, відставанням у фізичному розвитку. При діагностиці неревматичного кардиту в дітей віком враховуються клінічні, лабораторні, електрокардіографічні, рентгенологічні дані. У терапії неревматичного кардиту у дітей використовуються серцеві глікозиди, НВПС, гормони, сечогінні, метаболічні, противірусні та антимікробні препарати.

Неревматичні кардити у дітей – група запальних захворювань серця, переважно інфекційно-алергічної етіології. Доцільність виділення неревматичних кардитів у педіатрії обумовлена ​​як ізольованим, а й часто поєднаним поразкою 2-х і 3-х оболонок серця в дітей віком. Серед неревматичних кардитів у дитячій кардіології зустрічаються міокардити, перикардити, ендокардити, а також міоперикардити та панкардити. Справжня поширеність неревматичних кардитів у дитячій популяції невідома; за даними аутопсії, патологія виявляється у 3-9% дітей. Неревматичними кардитами хворіють діти різних вікових груп, проте серед них переважають діти раннього віку, переважно хлопчики.

Неревматичний кардит у дитини може бути обумовлений інфекційними чи алергоімунологічними факторами. Серед інфекційних агентів переважають віруси (ECHO, Коксакі А та В, аденовіруси, віруси грипу типу А або В), зустрічаються бактерії (стрептококи, стафілококи), рикетсії, гриби, асоційована флора. Причиною вродженого кардиту у дитини є внутрішньоутробні інфекції, що впливають на плід. Бактеріальні неревматичні кардити у дітей нерідко є ускладненням назофарингеальної інфекції, сепсису, гематогенного остеомієліту, дифтерії, сальмонельозу.

Кардити алергоімунологічної етіології можуть розвиватися як наслідок вакцинації, введення сироваток, прийому лікарських препаратів. Досить часто простежується інфекційно-алергічна природа ураження серця. Приблизно в 10% дітей етіологія неревматичного кардиту і залишається нез’ясованою.

Сприятливими факторами, на фоні яких активізується вірусно-бактеріальна мікрофлора, підвищується сприйнятливість до токсинів та алергенів, змінюється імунологічна реактивність, можуть виступати інтоксикації, перенесені дитиною інфекції, переохолодження, психоемоційні та фізичні навантаження, що передують і хірургічні. У частини дітей із неревматичними кардитами виявляються спадкові порушення імунної толерантності.

Таким чином, залежно від етіології розрізняють вірусні, бактеріальні, паразитарні, грибкові, алергічні, ідіопатичні кардити неревматичні у дітей. Різновидом інфекційно-алергічного кардиту є міокардит Абрамова-Фідлера.

З урахуванням чинника часу кардити поділяються на вроджені (ранні та пізні) та набуті. За тривалістю перебіг кардиту може бути гострим (до 3-х місяців), підгострим (до 18 місяців), хронічним (понад 18 місяців); за ступенем тяжкості – легким, середньотяжким та важким.

Виходом та ускладненнями неревматичних кардитів у дітей можуть бути одужання, серцева недостатність (лівошлуночкова, правошлуночкова, тотальна), гіпертрофія міокарда, кардіосклероз, порушення ритму та провідності, тромбоемболія, легенева гіпертензія, констриктивний перикард.

Вроджені кардити

Ранній вроджений неревматичний кардит зазвичай маніфестує відразу після народження або у першому півріччі життя. Дитина народжується з помірною гіпотрофією; з перших днів життя у нього відзначається млявість і швидка стомлюваність при годівлі, блідість шкірних покривів та періоральний ціаноз, безпричинне занепокоєння, пітливість. Тахікардія та задишка, виражені у спокої, ще більше посилюються при ссанні, плачі, дефекації, купанні, сповиванні. Діти з вродженими неревматичними кардитами рано та помітно відстають у наборі ваги та фізичному розвитку. Вже в перші місяці життя у дітей виявляється кардіомегалія, серцевий горб, гепатомегалія, набряки, рефрактерна до терапії серцева недостатність.

Клініка пізнього вродженого неревматичного кардиту в дітей віком розвивається на 2-3 року життя. Часто протікає із поразкою 2-х чи 3-х оболонок серця. Ознаки кардіомегалії та серцевої недостатності виражені меншою мірою, порівняно з раннім кардитом, однак у клінічній картині переважають явища порушення ритму та провідності (тріпотіння передсердь, повна атріовентрикулярна блокада серця та ін.). Наявність у дитини судомного синдрому свідчить про інфекційне ураження ЦНС.

Придбані кардити

Гострий неревматичний кардит частіше розвивається в дітей віком раннього віку і натомість перенесеного інфекційного процесу. Неспецифічна симптоматика характеризується слабкістю, дратівливістю, нав’язливим кашлем, нападами ціанозу, диспепсичними та енцефалітичними реакціями. Гостро чи поступово виникає лівошлуночкова недостатність, що характеризується задишкою та застійними хрипами у легенях. Клінічну картину неревматичного кардиту у дітей зазвичай визначають різні порушення ритму та провідності (синусова тахікардія або брадикардія, екстрасистолія, внутрішньошлуночкові та атріовентрикулярні блокади).

Для підгострого кардиту характерна підвищена стомлюваність, блідість, аритмії, серцева недостатність. Хронічний неревматичний кардит зазвичай притаманний дітям шкільного віку; протікає малосимптомно, переважно з екстракардіальними проявами (слабкістю, стомлюваністю, пітливістю, відставанням у фізичному розвитку, нав’язливим сухим кашлем, нудотою, болями у животі). Розпізнавання хронічного кардиту важко; діти нерідко довго і безрезультатно лікуються у педіатра з діагнозами “хронічний бронхіт”, “пневмонія”, “гепатит” та ін.

Розпізнавання неревматичного кардиту в дітей віком має відбуватися за обов’язкової участі дитячого кардіолога. При збиранні анамнезу важливо встановити зв’язок маніфестації захворювання із попередньою інфекцією чи іншими можливими чинниками.

Постановка діагнозу неревматичного кардиту у дітей допомагає сукупність клініко-інструментальних даних. Електрокардіографія при кардитах не демонструє будь-яких патогномонічних ознак; зазвичай у дітей виявляються тривалі порушення ритму серця, АВ-блокади, блокади ніжок пучка Гіса, ознаки гіпертрофії лівих відділів серця.

При рентгенографії органів грудної клітки виявляється кардіомегалія, зміна форми серцевої тіні, посилення легеневого малюнка за рахунок венозного застою, ознаки інтерстиціального набряку легень. Результати УЗД серця у дитини демонструють дилатацію порожнин серця, зниження скорочувальної активності міокарда лівого шлуночка та фракції викиду.

При проведенні імунологічного аналізу крові відзначається підвищення імуноглобулінів (IgM та IgG), наростання титрів вірусних антитіл. Найбільш точні діагностичні відомості можна отримати при ендоміокардіальній біопсії серцевого м’яза.

Уроджені неревматичні кардити у дітей необхідно диференціювати від вроджених вад серця (передусім, відкритого атривентрикулярного каналу, аномалії Ебштейна, синдрому Бланда-Уайта-Гарланда), перинатальної гіпоксії. Набуті неревматичні кардити вимагають розмежування з ревматизмом, кардіоміопатією, аритміями іншого генезу, констриктивним перикардитом, пролапсом мітрального клапана у дітей, пухлинами серця.

Терапія неревматичного кардиту у дітей передбачає стаціонарне та реабілітаційне амбулаторне лікування. У період госпіталізації обмежується рухова активність дитини – постільний режим дотримується протягом 2-4 тижнів. Основу харчування становить дієта з підвищеним вмістом солей калію та вітамінів. Дитині показані заняття ЛФК під контролем інструктора.

Медикаментозну терапію неревматичного кардиту у дітей складають НПЗЗ, глюкокортикостероїди, серцеві глікозиди, діуретики, препарати метаболічної дії, антиагреганти, антикоагулянти, антиаритмічні засоби, інгібітори АПФ та ін. Якщо відомий етіологічний фактор неревматичного інтерферони, антибіотики ).

На амбулаторному етапі показано реабілітаційні заходи в умовах санаторію кардіоревматологічного профілю. Диспансерне спостереження дітей, які перенесли гострий та підгострий неревматичний кардит, проводиться протягом 2-3 років; вроджений та хронічний варіанти вимагають довічного спостереження. Профілактичні щеплення дітям, які перенесли неревматичний кардит, проводять після зняття з диспансерного обліку; Хронічний кардит є протипоказанням до вакцинації.

За сприятливого розвитку подій поступово регресують симптоми серцевої недостатності, зменшуються розміри серця, нормалізується серцевий ритм. Легкі форми неревматичного кардиту в дітей віком зазвичай закінчуються одужанням; при тяжких летальності досягає 80%. Факторами, що обтяжують прогноз, є прогресуюча серцева недостатність, кардіосклероз, легенева гіпертензія, стійкі порушення ритму і провідності.

Профілактика вродженого неревматичного кардиту у дітей полягає у попередженні внутрішньоутробного інфікування плода. Виключити розвиток набутого кардиту дозволяє загартовування дитини, лікування осередкових інфекцій, попередження поствакцинальних ускладнень.