Більшості така ситуація приносить лише незначний дискомфорт, який проходитиме миттєво. Однак існують люди, які приходять у справжню лють від простого, здавалося б, галасу. І це не звичайне роздратування, це справжнє відраза до звуків, передає sutura.org.ua

Сьогодні редакція розповість тобі про місофонію — хворобу, яка ламає звичний ритм життя мільйонів людей.

Дратівливі звуки

Місофонія — форма нетерпимості до звуків, яка є справжнім неврологічним розладом. Пережитий негативний досвід змушує місофоників відчувати справжню лють. Так, почувши крик немовляти, звук обрізання нігтів, гучне жування чи тяжке дихання, страждаючий місофонією починає відчувати глибоке почуття дискомфорту, яке переростає у напад люті та гніву.

Найбільш звичні звуки, на які більшість людей навіть уваги не звертають, можуть зробити ситуацію дуже напруженою. Ось вони, тригери місофонії.

Непереносимість звуків приходити у детстві або у період полового дозрівання. Пацієнти практично завжди з точністю до дня можуть назвати годину появи хвороби. Наприклад, на сусідньому ліжку з хлопчиком спавши застуджений брат, чиє дихання було настільки важким і липким, що він ніяк не міг заснути. З тих пір хлопчисько не переносити, коли хтось голосно дихає.

Часто місофоніки страждають не лише від хвороби, а й від несерйозного ставлення оточуючих людей. Якщо звук тобі не дратує, то з чого раптом він повинен дратувати когось іншого. Таке йогоцентричне ставлення посилює повсякденне життя місофоників значно більше. Вони не можуть вживати їжу у сімейному колі, не відвідують кінотеатри, не ходять у кав’ярні, не їздять у громадському транспорті та часто сплять на самоті.

Звичайній людині важко зрозуміти, що відчувають місофоніки. Під впливом подразників вони відчувають не просто гнів, їх накриває справжнє цунамі. У важких випадках такі люди просто не в змозі впоратися з агресією. Так, наприклад, на одній із парковок 13-річна дівчинка не змогла більше виносити звук маминого голосу, тому спробувала розбити вікно автомобіля, щоб дістати монтажну лопату та вбити нею маму.

Нещодавнє дослідження цієї патології показало, що проблема полягає у внутрішньому сприйнятті звуків. Іншими словами, у місофоніків легше активуються острівкова та медіальна префронтальна область кору великих півкуль, ніж у інших людей. Більш чітка і потужна передача сигналу провокує прояви негативних емоцій, таких як гнів і лють.

Лікування у місофонії немає. Одні лікарі рекомендують хворим звернутися до психіатра, інші привертають нетрадиційну медицину. Звукова терапія, до речі, допомагає частично впоратися із проблемою. Пацієнтам у вуха поміщається спеціальний апарат, який створює постійне шумове тло. Так, наприклад, хтось не виносить тихого звуку обрізання нігтів, але в галасливій їдальні відчуває собі комфортно. Саме гул їдальні і поміщати біля уха хворому.

Професор когнітивної нейрофізіології з Ньюкаслського університету Том Гріффітс використовує точно спрямовані електричні розряди для терапії місофонії. Як відомо, вони дозволяють впливати на функціонування мозку. «Дослідивши механізми контролю мозкової діяльності у пацієнтів з місофонією, ми зібрали достатньо даних для розуміння та опису цієї хвороби», — підсумовує він.