Неспецифічний виразковий коліт

Неспецифічний виразковий коліт – це дифузне виразково-запальне ураження слизової оболонки товстого кишечника, що супроводжується розвитком тяжких місцевих та системних ускладнень. Клініка захворювання характеризується болями в животі, діареєю з домішкою крові, кишковою кровотечею, позакишковими проявами. Виразковий коліт діагностується за результатами колоноскопії, іригоскопії, КТ, ендоскопічної біопсії. Лікування може бути консервативним (дієта, фізіотерапія, медикаменти) та хірургічним (резекція ураженої ділянки товстої кишки).

Неспецифічний виразковий коліт (НЯК) – різновид хронічного запального захворювання товстого кишечника неясної етіології. Характеризується схильністю до виразки слизової оболонки. Патологія протікає циклічно, загострення змінюються ремісіями. Найбільш характерні клінічні ознаки – діарея з прожилками крові, біль у животі спастичного характеру. Тривалий неспецифічний виразковий коліт підвищує ризик виникнення злоякісних утворень у товстому кишечнику.

Захворюваність становить близько 50-80 випадків на 100 тисяч населення. При цьому щорічно виявляється 3-15 нових випадків захворювання на кожних 100 тис. мешканців. До розвитку даної патології жінки схильніші, ніж чоловіки, у них НЯК зустрічається на 30% частіше. Для неспецифічного виразкового коліту характерне первинне виявлення у двох вікових групах: у молодих людей (15-25 років) та осіб старшого віку (55-65 років). Але, крім цього, захворювання може виникнути і в будь-якому іншому віці. На відміну від хвороби Крона, при виразковому коліті страждає слизова оболонка лише товстої ободової та прямої кишки.

Нині етіологія неспецифічного виразкового коліту невідома. За припущеннями дослідників у сфері сучасної проктології, у патогенезі цього захворювання можуть грати роль імунні та генетично обумовлені фактори. Одна з теорій виникнення неспецифічного виразкового коліту передбачає, що причиною можуть бути віруси або бактерії, що активізують імунну систему, або аутоімунні порушення (сенсибілізація імунітету проти власних клітин).

Крім того, зазначено, що неспецифічний виразковий коліт частіше зустрічається у людей, близькі родичі яких страждають на це захворювання. В даний час також виявлені гени, які, ймовірно, можуть відповідати за спадкову схильність до виразкового коліту.

Неспецифічний виразковий коліт розрізняють за локалізації та поширеністю процесу. Лівосторонній коліт характеризується ураженням низхідної ободової та сигмовидної кишки, проктит проявляється запаленням у прямій кишці, при тотальному коліті уражений весь товстий кишечник.

Як правило, перебіг неспецифічного виразкового коліту хвилеподібний, періоди ремісії змінюються загостреннями. У момент загострення виразковий коліт проявляється різною симптоматикою залежно від локалізації запального процесу у кишечнику та інтенсивності патологічного процесу. При переважному ураженні прямої кишки (виразковому проктиті) можуть відзначатися кровотечі із заднього проходу, хворобливі тенезми, біль у низу живота. Іноді кровотечі є єдиним клінічним проявом проктиту.

При лівому виразковому коліті, коли уражена низхідна ободова кишка, зазвичай виникає діарея, калові маси містять кров. Болі в животі можуть бути досить виражені, переймоподібні, переважно в лівій стороні і (при сигмоїдиті) в лівій здухвинній ділянці. Зниження апетиту, тривала діарея та порушення травлення часто призводять до зниження маси тіла.

Тотальний коліт проявляється інтенсивними болями в животі, постійною рясною діареєю, вираженою кровотечею. Тотальний виразковий коліт є небезпечним для життя станом, оскільки загрожує розвитком зневоднення, колапсами внаслідок значного падіння артеріального тиску, геморагічного та ортостатичного шоку.

Особливо небезпечна блискавична (фульмінантна) форма неспецифічного виразкового коліту, яка загрожує розвитком важких ускладнень аж до розриву стінки товстої кишки. Одним із поширених ускладнень при такому перебігу захворювання є токсичне збільшення товстої кишки (мегаколон). Передбачається, що виникнення цього стану пов’язане з блокадою рецепторів гладкої мускулатури кишківника надлишком оксиду азоту, що викликає тотальне розслаблення м’язового шару товстого кишківника.

У 10-20% випадків у хворих на неспецифічний виразковий коліт відзначаються позакишкові прояви: дерматологічні патології (гангренозна піодермія, вузлувата еритема), стоматити, запальні захворювання очей (ірит, іридоцикліт, увеїт, склерит та епісклерит) ), ураження жовчовивідної системи (склерозуючий холангіт), остеомаляція (розм’якшення кісток) та остеопороз, васкуліти (запалення судин), міозити та гломерулонефрит.

Досить поширеним і серйозним ускладненням неспецифічного виразкового коліту є токсичний мегаколон – розширення товстої кишки внаслідок паралічу мускулатури стінки кишківника на ураженій ділянці. При токсичному мегаколоні відзначають інтенсивні болі та здуття у животі, підвищення температури тіла, слабкість.

Крім того, неспецифічний виразковий коліт може ускладнюватись масованою кишковою кровотечею, розривом кишечника, звуженням просвіту товстої кишки, зневодненням внаслідок великої втрати рідини з діареєю та раком товстого кишечника.

Основним діагностичним методом, що виявляє неспецифічний виразковий коліт, є колоноскопія, що дозволяє детально досліджувати просвіт товстого кишківника та його внутрішні стінки. Іригоскопія та рентгенологічне дослідження з барієм дозволяє виявити виразкові дефекти стінок, зміни розмірів кишківника (мегаколон), порушення перистальтики, звуження просвіту. Ефективним методом візуалізації кишківника є комп’ютерна томографія.

Крім того, виробляють копрограму, тест на приховану кров, бактеріологічний посів. Аналіз крові при виразковому коліті показує картину неспецифічного запалення. Біохімічні показники можуть сигналізувати про наявність супутніх патологій, розладів травлення, функціональних порушень у роботі органів та систем. Під час проведення колоноскопії зазвичай виробляють біопсію зміненої ділянки стінки товстої кишки для дослідження гістології.

Оскільки причини, що викликають неспецифічний виразковий коліт, до кінця не з’ясовані, завдання терапії даного захворювання – зниження інтенсивності запального процесу, стихання клінічної симптоматики і профілактика загострень і ускладнень. При своєчасному правильному лікуванні та строгому дотриманні рекомендацій лікаря-проктолога, можливо домогтися стійкої ремісії та покращення якості життя пацієнта.

Лікування виразкового коліту виробляють терапевтичними та хірургічними методами залежно від перебігу захворювання та стану хворого. Одним із важливих елементів симптоматичної терапії неспецифічного виразкового коліту є дієтичне харчування.

При тяжкому перебігу захворювання в розпал клінічних проявів проктолог може порекомендувати повну відмову від їди, обмежившись вживанням води. Найчастіше хворі при загостренні втрачають апетит і переносять заборону досить легко. У разі потреби призначається парентеральне харчування. Іноді хворих переводять на парентеральне харчування з метою швидшого полегшення стану при важко протікаючим коліті. Їду відновлюють відразу після того, як апетит відновлюється.

Рекомендації щодо дієти при виразковому коліті спрямовані на припинення діареї та зниження подразнення компонентами їжі слизової оболонки кишечнику. З харчового раціону видаляються продукти, що містять харчові волокна, клітковину, гострі кислі страви, алкогольні напої, груба їжа. Крім того, пацієнтам, які страждають на хронічні запалення кишечника, рекомендовано підвищення вмісту в раціоні білка (з розрахунку 1,5-2 грами на кілограм тіла на добу).

Медикаментозна терапія неспецифічного виразкового коліту включає протизапальні засоби, імунодепресанти (азатіоприн, метотрексат, циклоспорин, меркаптопурин) та антицитокіни (інфліксімаб). Крім цього, призначаються симптоматичні засоби: протидіарейні, знеболювальні, препарати заліза при ознаках анемії.

Як протизапальні препарати при даній патології застосовують нестероїдні протизапальні засоби – похідні 5-аміносаліцилової кислоти (сульфасалазин, месалазин) та кортикостероїдні гормональні препарати. Кортикостероїдні препарати застосовують у період вираженого загострення у разі тяжкого та середньотяжкого перебігу (або при неефективності 5-аміносаліцилатів) та не призначають більш ніж на кілька місяців.

Дітям кортикостероїдні гормони призначають із особливою обережністю. Протизапальна гормонотерапія може викликати ряд важких побічних ефектів: артеріальну гіпертензію, глюкоземію, остеопороз та ін.

Показаннями до хірургічного лікування є неефективність дієти та консервативної терапії, розвиток ускладнень (масованої кровотечі, перфорації товстої кишки, при підозрі на виникнення злоякісного новоутворення тощо). Резекція товстого кишечника з подальшим створенням ілеоректального анастомозу (сполучення вільного кінця клубової кишки з анальним каналом) є найбільш поширеною хірургічною методикою лікування неспецифічного виразкового коліту. У деяких випадках видалення піддається обмежена в межах здорових тканин ділянка ураженого кишечника (сегментарна резекція).

Профілактики неспецифічного виразкового коліту на даний момент немає, оскільки причини, що викликають це захворювання, до кінця не зрозумілі. Профілактичними заходами виникнення рецидивів загострення є дотримання приписів лікаря щодо способу життя (рекомендації щодо харчування, аналогічні таким при хворобі Крона, зниження кількості стресових ситуацій та фізичного перенапруги, психотерапія) та регулярне диспансерне спостереження. Непоганий ефект щодо стабілізації стану дає санаторно-курортне лікування.

При легкому перебігу без ускладнення прогноз сприятливий. Близько 80% пацієнтів, які приймають 5-ацетилсаліцилати як підтримувальні терапії, не відзначають рецидивів та ускладнень захворювання протягом року. У хворих зазвичай відбуваються рецидиви 1 раз на п’ять років, у 4% загострення відсутні протягом 15 років. До хірургічного лікування вдаються у 20% випадків. Імовірність розвитку злоякісної пухлини у хворих на НЯК коливається в межах 3-10% випадків.