Неускладнений цистит

Неускладнений цистит (первинний) є найбільш поширеним запаленням сечового міхура у жінок, що зачіпає його слизову оболонку, дуже рідко — підслизовий та м’язовий шар. Цей стан може викликати різні симптоми дискомфорту та болю під час сечовипускання. У цій статті ми розглянемо клінічну картину, методи діагностики та підходи до лікування неускладненого циститу.

Клінічна картина. Неускладнений цистит зазвичай характеризується наступними симптомами: хворобливе та/або часте сечовипускання, відчуття печіння або печіння в сечовому тракті, неприємний запах сечі, зміна кольору сечі (найчастіше у бік каламутності), а також відчуття не повністю випорожненого сечового міхура, може бути гематурія (близько 40% випадків), у деяких пацієнтів можуть також відмічати загальні симптоми, такі як підвищення температури тіла та загальна слабкість.

Діагностика. Діагностика неускладненого циститу включає медичний огляд, збір анамнезу (у тому числі опис симптомів і тривалості їх прояву) та лабораторні аналізи. Основний метод діагностики — загальний аналіз сечі, включаючи мікроскопічне дослідження, дослідження сечі на збудника (культуральне дослідження/бактеріальний посів) та антибіотикограму. Ці методи дають змогу визначити наявність запалення та виявити можливі патогени, що викликають інфекцію сечовивідних шляхів. В аналізах зазвичай підтверджуються лейкоцитурія (підвищений вміст лейкоцитів у сечі), бактеріурія.

Лікування. Лікування неускладненого циститу зазвичай включає нефармакологічні та фармакологічні методи. Нефармакологічні методи передбачають збільшення споживання води для стимуляції сечоутворення, застосування теплотерапії для зменшення вираженості симптомів, а також уникнення подразнювальних продуктів.

Фармакологічне лікування неускладненого циститу ґрунтується на застосуванні антибіотиків. Залежно від регіону та чутливості мікроорганізмів можуть використовуватися різні антибіотики, такі як нітрофурантоїни, фосфоміцин, триметоприм/сульфаметоксазол та цефалоспорини. Тривалість курсу антибіотикотерапії може змінюватися залежно від рекомендацій лікаря. Раннє та адекватне лікування допомагає запобігти ускладненням та зменшити вираженість симптомів неускладненого циститу.

Перший вибір (антибіотики)

1. Пероральний нітрофурантоїн 100 мг (разова доза), який приймається 2 р/добу (3–5 діб).
2. Котримоксазол 960 мг (разова доза), який приймається 2 р/добу (3 доби).
3. Триметоприм 100 мг (разова доза), який приймається 2 р/добу (3 доби).
4. Фосфоміцин 3,0 г, що приймається одноразово.
5. Півмецилін 400 мг (разова доза), який приймається 2 р/добу (3–7 діб).

Якщо стійкість E. coli до котримоксазолу перевищує 20% на даній території, рекомендується замінити котримоксазол та триметоприм на інший препарат першого вибору, такий як фторхінолони. Прикладами фторхінолонів є ципрофлоксацин 250 мг, який приймається 2 р/добу, норфлоксацин 400 мг, який приймається 2 р/добу, або офлоксацин 200 мг, який приймається 2 р/добу, терапія проводиться протягом 3 діб.

Другий вибір (антибіотики) включає:

1. Пероральний амоксицилін з клавулановою кислотою 625 мг (разова доза), який приймається 2 р/добу (3–7 діб).
2. Цефаклор 250 мг (разова доза), який приймається 3 р/добу (3–7 діб).
3. Амоксицилін 500 мг (разова доза) який приймається 3 р/добу (7–10 діб). Зверніть увагу! Не рекомендується для емпіричного лікування.

Якщо є підозра на супутній гострий пієлонефрит (наприклад тривалі дизуричні симптоми, поперековий біль без явних причин, непідтверджене підвищення температури тіла з відчуттям жару), для емпіричного лікування рекомендується призначення котримоксазолу або фторхінолону.

Пацієнткам без клінічних симптомів після лікування не рекомендується проводити контрольні дослідження.