Нитчастий кератит

Нитчастий кератит – Форма хронічного запалення рогівки, що розвивається на тлі гіпофункції слізних залоз та висихання корнеального епітелію. Нитчастий кератит характеризується помірно вираженим рогівковим синдромом (світлобоязню, печінням і подразненням очей та ін.), наявністю ниткоподібного відокремлюваного з очей, сухістю носоглотки. Діагностика нитчастого кератиту проводиться за допомогою біомікроскопії, ендотеліальної мікроскопії, конфокальної мікроскопії, визначення чутливості рогівки, дослідження сльозопродукції, мікроскопічного та цитологічного дослідження зіскрібка. Лікування нитчастого кератиту симптоматичне; включає застосування вітамінних очних крапель, препаратів штучної сльози, пом’якшувальної мазей і т.д.

Нитчастий кератит (сухий кератит, філаментозний кератит) в офтальмології розглядається як клінічна форма важкого рогівково-кон’юнктивального ксерозу, що розвивається на тлі так званого синдрому сухого ока. При нитчастому кератиті внаслідок гіпофункції слізних залоз відбуваються висихання та запально-дистрофічні зміни кон’юнктиви та рогівки. Хронічне запалення та дистрофія рогівки призводить до зниження її прозорості, погіршення зору, в окремих випадках – до розм’якшення та перфорації рогової оболонки, випадання оболонок очного яблука.

По етіології розрізняють первинну (ідіопатичну, типову) форму нитчастого кератиту та вторинну (атипову).

Первинний нитчастий кератит відноситься до офтальмологічних захворювань нез’ясованої етіології. В його основі лежить зменшення сльозопродукції та зміна складу слізної рідини. Відомо, що нитчастий кератит часто розвивається при синдромі Шегрена – аутоімунному ураженні екзокринних (слинних, слізних) залоз, що супроводжується їхньою гіпофункцією у поєднанні з системними імунно-запальними проявами (міалгією, артралгією, невритами, м’язовою слабкістю). Прогресуючій атрофії слізних залоз також може сприяти старечий вік, гормональні зміни в організмі у жінок у передклімактеричному періоді та під час клімаксу.

Виникнення вторинного нитчастого кератиту пов’язане з порушенням надходження сльози до кон’юнктивальної порожнини. Це може бути обумовлено рубцюванням кон’юнктивальних склепінь внаслідок опіків ока, кон’юнктивіту при дифтерії, трахоми і т. д. У деяких випадках розвитку нитчастого кератиту передує екстирпація слізної залози.

Типовим для більшості форм кератитів, у тому числі і нитчастого, є розвиток рогівкового синдрому, що проявляється різьбою, світлобоязню, постійним відчуттям стороннього тіла та печіння за віками, блефароспазмом. Характерним є зменшення сльозоутворення або повна відсутність сліз при плачі.

У I стадії нитчастого кератиту об’єктивно визначається помірно виражена гіперемія кон’юнктиви, наявність тягучого нитчастого секрету кон’юнктивальної порожнини. У ІІ стадії з’являються сірі осередки десквамації рогівкового епітелію в межах очної щілини. У пізнішій III стадії нитчастого кератиту на рогівці формуються точкові ділянки осередкового гіперкератозу, які у вигляді тонких тяжів тягнуться від поверхні рогівки в кон’юнктивальний мішок. Мікроскопічно ці ниткоподібні утворення представлені дегенерованими клітинами епітелію рогівки. На заключній IV стадії нитчастого кератиту (сухий кератокон’юнктивіт) розвивається широке зроговіння (ксероз) рогівки, утворюються ділянки помутніння, що призводять до погіршення зору. У тяжких випадках можуть розвиватися рецидивні ерозії та виразки рогівки, що створюють загрозу прориву.

Поразка очей при нитчастому кератиті частіше двостороння. При хворобі Шегрена одночасно зі слізними, уражаються й інші екзокринні залози (слинні, потові), тому позаочна симптоматика характеризується сухістю слизових рота та носа, утрудненням ковтання, сухістю та лущенням шкіри. З системних проявів пацієнтів турбують міалгії, артралгії, м’язова слабкість, рецидивний поліартрит, порушення травлення, розхитування та випадання зубів.

Перебіг нитчастого кератиту хронічний, з ремісіями та загостреннями. Захворювання переважно зустрічається серед жінок віком 45-60 років.

Для правильної оцінки причин нитчастого кератиту потрібне обстеження пацієнта офтальмологом, ревматологом, гінекологом-ендокринологом.

Характерні зміни в оці при нитчастому кератиті чітко визначаються при проведенні біомікроскопії: у нижній половині рогівки видно точкові помутніння, інфільтрати, осередки гіперкератозу, нитчасті тяжі. Характер морфологічних змін рогівки уточнюється за допомогою проведення ендотеліальної та конфокальної мікроскопії рогівки.

Дефекти епітелію виявляються під час проведення інстиляційної проби з флюоресцеїном. При мікроскопічному та цитологічному дослідженні зіскрібка виявляються дегенеровані клітини рогівкового епітелію. Чутливість рогівки при нитчастому кератиті зберігається. Для дослідження сльозопродукції при нитчастому кератиті застосовуються тест Ширмера і проба Норна.

При нитчастому кератиті проводиться патогенетичне та місцеве симптоматичне лікування. Патогенетична терапія спрямована на пом’якшення чи усунення причин, що призводять до нитчастого кератиту. Загальна терапія призначається та проводиться під контролем ревматолога.

Топічне лікування має на меті збереження прекорнеальної плівки та зволоженості рогівки, захист рогівки від метаплазії епітелію. Пацієнтам з нитчастим кератитом призначаються інстиляції очних крапель з вітамінами (рибофлавіном, аскорбіновою кислотою), розчину таурину, штучної сльози, кортикостероїдів (гідрокортизону, преднізолону, дексаметазону), зрошення очей розчином натрію хлориду 2. За повіки закладають мазеві препарати: емульсію синтоміцину, тіамінову мазь, гелі на основі діалізату з крові молочних телят та ін.

При множинних нитчастих тяжах рогівки проводиться їх обережне видалення з подальшим гасінням місця прикріплення розчинами діамантової зелені, срібла азотнокислого або сульфіту цинку.

При завзятому перебігу нитчастого кератиту вдаються до методів хірургічної офтальмології – обтурації (пломбування) слізних канальців колагеновими або силіконовими імплантами, пластиці слізних точок (закриття слізних точок клаптем кон’юнктиви пацієнта). Іноді стан компенсації вдається досягти за допомогою застосування низькогідрофільних контактних лінз.

Зазвичай нитчастий кератит важко піддається лікуванню – це зумовлено системними патологічними процесами в організмі. Висихання та помутніння рогівки призводить до прогресуючого зниження зору.

Зважаючи на неясність етіології нитчастого кератиту, специфічних способів профілактики захворювання не розроблено. Пацієнтам із синдромом Шегрена показано спостереження офтальмолога, проведення превентивної терапії. Слід берегти очі від травм, своєчасно лікувати запальні захворювання органу зору.