Онейроїд

Онейроїд – це грізоподібне затьмарення свідомості, при якому псевдогалюцинації та сновидні фантастичні картини переплітаються з реальністю або практично повністю її заміщають. Онейроїд може виникати при шизофренії, біполярному афективному розладі, екзогенних психозах, зумовлених травмами та захворюваннями головного мозку, алкоголізмі, токсикоманії та наркоманії. Розвивається стадійно, супроводжується емоційними, руховими та вольовими порушеннями, розладами мислення та мови. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу та клінічних симптомів. Лікування – фармакотерапія, іноді ЕСТ.

Онейроїд (онейроїдний синдром) – особливий різновид порушення свідомості, що характеризується наявністю сюжетних псевдогалюцинацій та фантастичних картин, які поєднуються з реальністю або майже повністю її заміщають. Перший опис онейроїду з’явився в 1894 році в дослідженнях Регісу, присвячених інтоксикаційним та інфекційним психозам. Онейроїд при шизофренії був вперше описаний німецько-англійським психіатром Майєр-Гроссом в 1924 році, і це визначило подальші погляди психіатрів на цю патологію.

Аж до 60-х років минулого століття онейроїд розглядали в рамках кататонічної шизофренії. Думка фахівців змінилася після дослідження динаміки процесу за різних патологічних станів. В даний час онейроїд розглядають не тільки як ознаку ендогенних психічних розладів, але і як патологічний стан, зумовлений інтоксикаціями та органічною патологією головного мозку. Діагностику та лікування онейроїду здійснюють фахівці у галузі психіатрії.

Онейроїд найчастіше виникає при рекурентній шизофренії, може також розвиватися при маніакально-депресивному психозі (біполярному розладі), екзогенних інтоксикаціях та психозах, обумовлених органічним ураженням головного мозку внаслідок травм чи захворювань. Найбільш яскрава клінічна картина онейроїду спостерігається в рамках рекурентної (періодичної) та шубоподібної шизофренії. При цій патології синдром проходить ряд чітко видимих ​​етапів, на заключному етапі виявляється розгорнута форма онейроїду.

При МДП, інтоксикаціях та екзогенних психозах онейроїд найчастіше протікає нетипово, «змішується» з іншими симптомами та синдромами, змінюється іншими видами розладів свідомості тощо. У дитячому віці виявляються фрагментарні або ініціальні прояви онейроїду. У міру розвитку психіки синдром набуває все більш закінченого вигляду і в підлітковому віці виникає вже у явній, розгорнутій формі. У людей похилого віку онейроїд зустрічається рідко. Незалежно від причини даного патологічного стану на певних етапах хворі з онейроїдом можуть становити серйозну (іноді – смертельну) небезпеку для себе та оточуючих.

Існує кілька класифікацій онейроїду. У класифікації Сніжинського з урахуванням переважних порушень в емоційній сфері виділяють депресивний та експансивний онейроїд, з урахуванням орієнтації в навколишньому світі – фантастично-ілюзорний онейроїд та грізоподібний онейроїд. При фантастично-ілюзорній формі синдрому події реального світу, фантазії та псевдогалюцинації перемішуються у свідомості хворого, при грізоподібній формі пацієнт повністю занурюється у неіснуючий світ.

Для депресивного онейроїда характерна маячня з переважанням тривоги та страху. Пацієнти бачать страхітливі картини руйнування світу, мук близьких людей чи власної смерті. Експансивний онейроїд проявляється яскравими казковими чи романтичними сюжетами. Світ у свідомості хворих залишається фантасмагорічним, фантазійним, але живуть у ньому істоти доброзичливі і не становлять небезпеки. Пацієнти з онейроїдом відчувають радість, задоволення, іноді збудження.

Згідно з класифікацією Деманової, існує чотири форми онейроїду: грізоподібна, сценічно-галюцинаторна, орієнтовано-сновидна та фантастично-ілюзорна. Фантастично-ілюзорна форма онейроїду спостерігається при шизофренії, супроводжується «перемішуванням» реальності та ілюзій. Пацієнти частково зберігають здатність сприймати навколишні події, однак будь-яка подія може стати поштовхом для формування ілюзій. Псевдогалюцинації мають поверхневий характер, міфологізація альтернативної реальності відсутня.

Орієнтовано-сновидна форма онейроїду зазвичай виникає при психозах, зумовлених інтоксикаціями та ураженням головного мозку. Супроводжується вираженими емоційними розладами та яскравими зоровими псевдогалюцинаціями. Сценічно-галюцинаторна форма онейроїду розвивається при шизофренії та старечих психозах. Спостерігаються найбагатші та найрізноманітніші псевдогалюцинації із залученням усіх органів чуття. Хворі з онейроїдом не лише бачать фантастичні картини, а й чують звуки, відчувають запахи та дотики. У їхній свідомості розігруються казкові романтичні сюжети. При грізноподібній формі онейроїда з’являється відчуженість від реального світу, порушення орієнтації та деперсоналізація.

Розрізняють п’ять етапів розвитку онейроїду. Початковий етап при розгорнутій формі триває кілька тижнів або місяців та супроводжується наростаючими порушеннями в емоційній сфері. При деяких захворюваннях тривалість початкового етапу онейроїду може скорочуватися. Етап маревного настрою триває кілька годин чи днів. Відзначається підвищення рівня напруги, виникають параноїдальні нахили.

Етап марення інсценування, значення та метаморфози триває кілька днів чи тижнів, супроводжується ілюзіями та психічними автоматизмами. На етапі орієнтованого онейроїда, що триває кілька годин або днів, виникає парафренна маячня. Етап справжнього онейроїду також триває кілька годин чи доби; при цьому спостерігається розгорнута картина захворювання, виявляються всі симптоми, характерні для цього розладу. Надалі прояви хвороби поступово редукуються і зникають.

Спочатку настрій хворого стає нестійким, іноді – підвищеним чи зниженим. Афективні розлади супроводжуються безсонням, що чергується з барвистими сновидіннями. Пацієнти страждають від страху божевілля. При приєднанні порушень мислення емоційні розлади стають яскравішими, виникають вегетативні порушення: біль у серці, головний біль, погіршення апетиту.

Маячні ідеї з’являються поступово, на тлі прогресування афективних розладів. Спочатку формується несистематизована іпохондричне марення, марення смерті або переслідування. В подальшому його змінює маячня позитивного двійника (синдром Фреголі), при якому хворий вважає оточуючих знайомою людиною, що змінює зовнішність, або маячня негативного двійника (синдром Капгра), при якому пацієнт вважає, що його самого чи когось із його близьких людей замінив двійник .

Потім у клінічній картині починає превалювати образне фантастичне марення, що переходить в маніхейське марення, за структурою близьке до містичного або апокаліптичного марення. Хворий почувається, що знаходиться в центрі боротьби сил добра і зла. При цьому сили добра (бог, ангели, «хороші» інопланетяни) у галюцинаціях «надсилають» йому позитивні повідомлення, а сили зла (чорті, «злі» інопланетяни) – негативні. Хворий з махінейським маренням може становити небезпеку для себе та оточуючих.

Надалі фантазії починають превалювати над дійсністю, пацієнт стає повноцінним учасником власних псевдогалюцинацій. Якщо контакт з реальністю частково збережений – хворий може робити якісь дії, що відповідають змісту псевдогалюцинацій, проте його активність не досягає ступеня, характерного для делірію. Якщо контакт з реальністю втрачено, пацієнт відмовляється від того, що відбувається, впадає в кататонічний ступор і не реагує на навколишню дійсність. І в тому, і в іншому випадку активність пацієнта в галюцинаціях суттєво перевищує його активність у реальному світі.

Діагноз виставляється на підставі анамнезу (зазвичай – за словами родичів) та клінічних проявів. Онейроїд доводиться диференціювати з оніризмом – станом, при якому хворий плутає реальність і сновидіння відразу після пробудження, або занурюється в сновидні переживання в стані неспання, просто заплющуючи очі. Оніризм спостерігається при тяжких інфекційних захворюваннях, травмах та опіковій хворобі. На відміну від онейроїду при оніризмі відсутні справжні галюцинації. Критика до власного стану та навколишньої дійсності відсутня лише під час сновидних переживань та повертається після їх закінчення.

Лікування онейроїду здійснюють за умов психіатричного відділення. Психіатр визначає тактику лікування з урахуванням причин розвитку синдрому. При токсикоманії, наркоманії та алкоголізмі проводять дезінтоксикаційні заходи. При інфекційних захворюваннях, судинних ураженнях та інших видах органічної патології головного мозку здійснюють терапію основного захворювання. Для усунення проявів онейроїду призначають антипсихотики та ноотропи, у тяжких випадках застосовують електросудомну терапію. Найсприятливіші результати спостерігаються при психозах, зумовлених інтоксикаціями та органічними ураженнями головного мозку. Прогноз при шизофренії та біполярному афективному розладі визначається перебігом основного захворювання.