Оніхогрифоз

Оніхогрифоз – Різновид вониходистрофії, що характеризується деформацією нігтьової платівки у вигляді кігтя грифона. Клінічно оніхогрифоз поділяється на дві стадії. Рання проявляється в потовщенні нігтя, зміні його прозорості, фарбуванні в брудно-жовті тони, викривленні нігтьової пластинки, часто з вростанням у шкіру. Пізня супроводжується перекручуванням тканин рогових пластинок, появою смугастість, болями при ходьбі. Патологію діагностують клінічно із забором крові на RW та цукор, застосовують дерматоскопію, беруть зіскрібок з нігтя для виключення мікозу, при необхідності проводять профільні консультації. Лікування полягає у видаленні нігтьової платівки.

Оніхогрифоз – рідкісне дистрофічне ураження нігтьової пластинки, переважно локалізується на ногах, пов’язане зі зміною навколонігтьових тканин, гіпертрофією рогових пластинок, їх ущільненням, перекручуванням рогових шарів та викривленням у вигляді кігтя міфічного птаха (грифону). У сучасну дерматологічну практику термін «оніхогрифоз» було введено німецьким лікарем та фізіологом Р. Вірховом. Як правило, оніхогрифоз – захворювання пацієнтів похилого та старечого віку, у дуже поодиноких випадках може зустрічатися навіть у дітей. Нерідко оніхогрифоз діагностують у спортсменів. Частою супутньою патологією є плоскостопість. Патологічний процес не має гендерної та сезонної складової, неендемічний. Актуальність проблеми пов’язана з можливою мікотичною або сифілітичною етіологією оніхогрифозу, болючими відчуттями, що з’являються при ходьбі, зниженням якості життя пацієнтів.

Точну причину розвитку захворювання не встановлено. Вважається, що оніхогрифоз виникає під впливом екзогенних та ендогенних тригерів. До перших відносять травми, обмороження, тісне взуття, локальне порушення кровопостачання навколонігтьових тканин, неакуратне оброблення нігтьових пластинок, ангідроз, місцеві інфекції шкіри. До другої групи включені імунні порушення, сенсибілізація шкіри, метаболічні зміни в дермі, вікові ендокринні збої, фізіологічне старіння тканин, хронічні дерматози, варикоз, кератози. Подібні зміни нігтів можуть спостерігатися при сифілісі. Описано рідкісні випадки вродженого оніхогрифозу, причиною якого стають невстановлені генні мутації. Патогенез захворювання не вивчений остаточно. Єдиним точно встановленим фактом у розвитку оніхогрифозу є порушення харчування нігтьової платівки.

Якщо в основі оніхогрифозу лежить травма, носіння тісного взуття, відмороження, відбувається утворення піднігтьової гематоми, яка механічно здавлює навколонігтьові тканини, порушуючи їх харчування та викликаючи зміни у матриці нігтя. Рогові клітини товщають рахунок внутрішньоклітинного утримання ексудату, у яких відбуваються диспропорційні порушення обмінних процесів. Одночасно пошкоджені кератиноцити починають виділяти прозапальні цитокіни, що ініціюють запалення в дермі. Т-лімфоцити продукують інтерлейкіни, які посилюють ексудативні та проліферативні процеси в навколонігтьових тканинах і в матриці нігтя. Набряклі рогові клітини епідермісу, що змінили свій склад, починають посилено ділитися.

Один шар рогових клітин обганяє інший, кератиноцити нашаровуються один на одного, змінюючи полотно нігтьової пластинки, її форму та колір. Гіперкератоз, що утворився, порушує зв’язок нігтя з нігтьовим ложем. Формується гіпертрофована ніготь. Щось схоже, за винятком утворення піднігтьової гематоми, відбувається, якщо причиною оніхогрифозу стає інфекція або гіпогідроз. Хронічне запалення провокує інфільтрацію нігтьового ложа, стимулює процеси ороговіння в матриксі та по всій довжині рогової пластинки з утворенням гіперкератотичного нігтя.

Якщо ж оніхогрифоз спровокований ендогенними тригерами, то в основі зміни рогових пластинок лежать імунні порушення на тлі вікових змін фізіологічних властивостей шкіри та її придатків. Матриця нігтя з віком стає тоншою, у ній зменшується кількість води, ліпідів. В епідермісі та дермі запустіє частина кровоносних судин. Все це призводить до порушення харчування придатків шкіри, трофічних порушень, змін у хімічному складі нігтя.

На цьому фоні будь-яка дія на шкіру запускає запалення в дермі, посилює процес проліферації кератиноцитів у поєднанні з неправильним зростанням рогових клітин, які утворюють нігтьову платівку. Виникає піднігтьовий гіперкератоз, ніготь потовщується, змінює забарвлення, деформується, частково втрачає зв’язок з нігтьовим ложем, згодом набуваючи форми кігтя. Посилює оніхогрифоз судинна недостатність, яка розвивається у багатьох пацієнтів віком від 60 років, лікарська сенсибілізація та цукровий діабет (підвищена ламкість судин).

У практичній дерматології прийнято розрізняти вроджений та набутий оніхогрифоз. Це важливо задля призначення адекватної терапії, що залежить від причини патологічного процесу. Клінічно виділяють дві стадії розвитку оніхогрифозу. На ранній стадії захворювання виникає біль у м’яких тканинах біля нігтьової пластинки та під нею. Такі відчуття доставляють пацієнтам дискомфорт при ходьбі, оскільки патологічний процес найчастіше локалізується на великих пальцях ніг. Біль посилюється при найменшому натисканні на нігтьову платівку. Згодом ніготь починає товщати, виникає неприродний роговий наріст, що височіє над рівнем нігтьового ложа. Якщо товщина нігтя перевищує 1 мм, вже можна говорити про початок оніхогрифозу. Ніготь темніє, стає щільною, погано піддається обробці, краї нігтьової пластинки можуть врости в шкіру.

У другій стадії оніхогрифозу на гіпертрофованій нігтьовій платівці з’являються глибокі поперечні та поздовжні смужки. Колір нігтя змінюється на брудно-жовтий із чорно-сірим відтінком. Рогові шари починають перекручуватися, при цьому стають настільки твердими, що носіння навіть зручного взуття завдає сильного болю. Обробити ніготь без попереднього розм’якшення неможливо, він виходить за межі верхівки пальця і ​​починає загинатися всередину, набуваючи форми пташиного дзьоба. Іноді напрям зростання нігтя стає гвинтовим або спіральним, він закручується. Його довжина досягає 4-6 см, поверхня набуває бурого відтінку, на ній з’являються горбки і шорсткості. Форма нагадує ріг тварини. Пацієнти не можуть без сторонньої допомоги одягнути взуття, пересуваються насилу. Такий оніхогрифоз виникає у хворих старечого та похилого віку.

Оніхогрифоз діагностує дерматолог чи подолог. Діагноз не становить труднощів через типову клініку та анамнез. За потреби призначають профільні консультації (ендокринолог, судинний хірург, імунолог-алерголог). Придбаний оніхогрифоз вимагає забору крові на RW та визначення рівня цукру крові (при пізньому сифілісі та цукровому діабеті виникає подібна деформація нігтьової пластинки). Обов’язкове виключення мікотичної інфекції. Для цього проводять дерматоскопію, використовують лампу Вуда, мікроскопують зіскрібок з ураженого нігтя або здійснюють посів патологічного матеріалу на живильні середовища.

Якщо до проявів оніхогрифозу приєднується вторинна інфекція, обов’язково встановлюють збудника піодермії шляхом посіву пустул, що відокремлюється, з визначенням чутливості до антибіотиків. Терапія патології може бути ефективною лише при з’ясуванні точної причини оніхогрифозу. Чим раніше пацієнт звертається до фахівця – тим кращий результат. Сенс терапії – зменшення товщини нігтьової платівки, повернення нігтю нормальної форми. Для цього необхідно частково або повністю видалити нігтьову платівку. Спосіб видалення вибирає подолог. При консервативному варіанті спочатку розм’якшують ніготь спеціальною пастою, наносячи її на уражену пластинку на 30-40 хвилин. Після цього пасту змивають теплою водою, а розм’якшену частину нігтя видаляють механічним зіскоблюванням.

Курс складається щонайменше з 3-5 процедур. Одночасно внутрішньо призначають вітаміни, що зовнішньо відновлюють мазі на основі ретинолу і желатину. Альтернативою є кератолітичні пластирі. У важких випадках ніготь видаляють повністю (хірургічно або лазером). На руках у естетичних цілях зберігають основу нігтя. Всередину застосовують вітаміни, мінерали, препарати ретинолу та токоферолу. Курс лікування становить до 4-6 місяців. Профілактика оніхогрифозу полягає у уникненні травм, носінні зручного взуття, корекції супутніх захворювань, правильній обробці нігтьових пластинок, захисті рук від засобів побутової хімії. Прогноз сумнівний, повне одужання найчастіше неможливе.