Оніхолізис

Оніхолізис (оніхоліз) – найчастіше зустрічається різновид придбаної оніходистрофії, що характеризується порушенням зв’язку нігтя і нігтьового ложа за збереження матриці. Клінічно проявляється нездатністю нігтьової пластинки прирости до нігтьового ложа при відділенні нігтя з дистального краю. При неінфекційному оніхолізисі нігтьова платівка не змінює консистенцію та колір. При поразці інфекційного генезу ніготь каламутніє, стає шорстким. Захворювання діагностують клінічно, обов’язковий зіскрібок з осередку ураження на гриби, потрібне виключення соматичної патології. Лікування тривале, включає санацію вогнищ хронічної інфекції, вітамінотерапію та призначення мінераловмісних препаратів.

Оніхолізис – дистальне відшарування нігтьової пластинки від ложа. Патологічний процес виникає одному пальці кистей чи стоп чи вражає відразу кілька пальців. У 60% випадків оніхолізис є наслідком травматичного пошкодження, у 30% розвивається в результаті хронічного дерматомікозу, на 10%, що залишилися, припадають системні соматичні захворювання, дерматози та піодермії. Оніхолізис може виникати у будь-якому віці, частіше діагностується у жінок, що пов’язують із професійним доглядом за нігтями. Расових і сезонних відмінностей не має, ендемічність не має. Вперше захворювання описав Геллер у 1910 році. Актуальність проблеми визначається естетичною складовою, що негативно впливає на якість життя пацієнта.

Причини, що викликали оніхолізис, можна умовно поділити на три групи: травми, мікоз та алергія. Механізм розвитку патологічного процесу залежить від етіології.

При травмі до патологічного процесу залучаються і ніготь, і нігтьове ложе. Між ними утворюється піднігтьова гематома, у дермі відбувається механічне здавлювання судин, порушується харчування нігтя, змінюється його хімічний склад та еластичність. Ніготь деформується. Через порушення трофіки колагенових зв’язок, що здійснюють фіксацію нігтя до нігтьового ложа, зв’язок між нігтьової пластинкою та ложем слабшає, ніготь відходить з вільного краю. Чим більша площа відшарування, тим вищий ризик приєднання вторинної інфекції з розвитком запалення. При цьому зв’язок нігтя з матрицею не переривається, тому після розсмоктування гематоми та відновлення трофіки тканин ніготь починає рости, як і раніше.

В основі інфекційного оніхолізису лежить запалення, яке проходить три стадії: альтерація, ексудація, проліферація. У першу стадію відбувається патологічне пошкодження дерми, клітини імунної системи та ретикулоендотеліальної системи шкіри починають вироблення цитокінів та медіаторів запалення. Порушується процес кровопостачання, страждає на трофіку, змінюється структура нігтя. Стадія ексудації посилює всі перелічені розлади і тягне порушення водно-электролитного балансу.

Ніготь набухає, стає вразливим для грибків та бактеріальної флори, які впроваджуються у міжклітинні шари нігтьової платівки. Починається процес ураження нижньої частини нігтя та нігтьового ложа, нігтьова пластинка відокремлюється від ложа. Чим більше мікробів бере участь у патологічному процесі, тим інтенсивніший процес відшарування. Т-лімфоцити та фагоцити знищують чужорідні антигени, стимулюючи процес проліферації – завершальну стадію запалення, що призводить до гіперкератозу нігтьового ложа та його деформації. Паралельно починається гіперкератотичний ріст нігтьової платівки, покликаний відновити отриманий дефект. Нормальне зростання нігтя можливе після повного усунення запального процесу.

Алергічний оніхолізис подібний до запального, проте в стадії ексудації переважає реакція надлишкового вироблення антитіл на мікроби, що впровадилися в дерму і ніготь, що призводить до гіперсенсибілізації шкіри, погіршує процеси деформації дерми і нігтьової платівки, уповільнює процеси регенерації.

Для призначення адекватної терапії з урахуванням гетерогенності патології у дерматології виділяють кілька видів оніхолізису:

• Травматичний – виникає внаслідок ураження нігтя або піднігтьового простору внаслідок ран, опіків, скал, хімічних чи фізичних впливів, тривалого перебування у воді чи носіння тісного взуття.
• Дерматологічний – є наслідком тривалих дерматозів з порушенням трофіки в зоні ураження.
• Ендокринний – формується на тлі ендокринних розладів та гуморальних порушень.
• Системний – розвивається при системній патології травного тракту та обмінних порушеннях.
• Грибковий – є результатом утворення колоній мікробів у піднігтьовому просторі із змінами нігтьового ложа за збереження нормального нігтя. Може ставати результатом існуючої мікотичної інфекції з ураженням нігтьової платівки і утворенням вогнищ вторинного оніхолізису.
• Бактеріальний – виникає при приєднанні вторинної інфекції.
• Алергічний – розвивається на тлі прийому лікарських препаратів, що мають фотосенсибілізуючі властивості, контакту з хімічними речовинами, УФО.

Клінічна картина захворювання типова і характеризується відділенням нігтьової пластинки від нігтьового ложа з вільного краю в дистальному або бічних відділах до нігтьової ямочки. Візуально відбувається зміна забарвлення нігтя з тілесної на білувато-сіру, що зумовлено попаданням повітря в піднігтьовий проміжок. Якщо замість повітря туди потрапляють бактерії, забарвлення нігтя змінюється. Бактерії змушують ніготь жовтіти, гриби надають коричневий відтінок, синьогнійна інфекція – зелений. При мікробному ураженні змінюється консистенція нігтьової пластинки, вона стає шорсткою, починає деформуватися. У просторі між нігтем і нігтьовим ложем накопичуються бруд і кератин, утворюється піднігтьовий гіперкератоз із неприємним запахом. Можливе формування вогнищ вторинного оніхолізису. Якщо відшаровується лише частина нігтя, виникає частковий оніхолізис, якщо весь ніготь – тотальний.

Зазвичай діагноз не викликає труднощів у дерматолога. Попереднє оніхолізису ураження нігтів лініями Бо – цінна діагностична ознака, що свідчить або про постійне травмування нігтя, або про періодичне припинення його зростання на тлі соматичних захворювань. Наявність ураження на одному або кількох нігтях пальців рук або ніг та визначення можливої ​​причини відшарування дозволяють встановити клінічний діагноз при значному розмаїтті патоморфологічної картини оніхолізису (зміна кольору, структури, прозорості, різні за глибиною та площею гіперкератотичні нашарування). В обов’язковому порядку беруть зіскрібок на гриби для виключення мікотичного ураження. Диференціюють оніхолізис з мікозами, хворобою Боуена, псоріазом, червоним плоским лишаєм та оніходистрофіями неясної етіології.

Терапія патологічного процесу комплексна. По можливості необхідно купірувати основне захворювання, що спричинило оніхолізис. При розвитку лікарського оніхолізису рекомендується за допомогою гастроентеролога відкоригувати роботу травної системи, оскільки відшарування нігтя відбувається внаслідок нестачі мінералів та вітамінів, без яких неможливе нормальне зростання нігтя. При травматичному оніхолізисі з частковим відшаруванням невеликої площі нігтя здійснюють щоденне зістригання ділянки з дезінфекцією і захистом нігтьового ложа антибактеріальним пластиром.

Велике за площею відшарування лікують хірургічним шляхом, накладають пов’язки з антибактеріальними та антисептичними розчинами. У процесі операції видаляють гіперкератотичні нашарування, гематоми та бруд. Ніготь відновлюють за допомогою тривалого застосування желатинових розчинів різної концентрації. При оніхолізисі бактеріальної або мікотичної природи додатково використовують спиртові розчини анілінових фарб, антибактеріальні та антимікотичні препарати. Пацієнтам з оніхолізисом показані вітаміни, препарати заліза та кальцію, загальнозміцнюючі засоби. Протипоказаний контакт із водою, косметичними лаками та побутовою хімією. Прогноз щодо сприятливий із урахуванням можливих косметичних дефектів.