Оптична дисграфія

Оптична дисграфія – це порушення на листі, зумовлені несформованістю зорових, просторових та моторних процесів. Виявляється стійкими замінами подібних за написанням букв, їх дзеркальним розташуванням, помилками в накресленні окремих літерних елементів (перепустки, подвоєння). Діагностується за результатами аналізу шкільних зошитів дитини, обстеження писемного мовлення, нейропсихологічного тестування. Робота з корекції оптичної дисграфії включає кілька складових: розвиток вищих зорових функцій, моторної координації, диференціацію літер, що змішуються.

Оптична дисграфія – розлад писемного мовлення, обумовлений відсутністю стійкого зорового образу букви. У загальній структурі порушень письма оптична дисграфія у чистому вигляді зустрічається значно рідше, ніж інші форми: у 1,3% учнів молодших класів. Помилки, які дитина допускає на листі, не пов’язані зі станом мовлення або знанням правил орфографії, а викликані недорозвитком оптико-просторових функцій. Цей механізм лежить в основі зорових труднощів при читанні – оптичної дислексії.

Проблема оптичної дисграфії виникає за недостатнього розвитку зорово-просторових орієнтувань, моторної координації. Це спричиняє труднощі засвоєння дитиною візуального і графічного образу букви, ускладнює початковий етап навчання письма. Причинами дефіцитарності зорових уявлень виступають чинники, що призводять до мінімальної мозкової дисфункції:

• обтяжений антенатальний анамнез: внутрішньоутробна гіпоксія, дія на плід хімічних речовин (нікотину, алкоголю, лікарських та наркотичних речовин), резус-конфлікт, анемія та токсикози вагітної;
• перинатальні фактори ризику: передчасні пологи, кесарів розтин, внутрішньочерепні пологові травми;
• постнатальні поразки: нейроінфекції, дистрофії, ЧМТ, інтоксикації.

Перелічені шкідливості надають шкідливий вплив на мозкові центри, що забезпечують зорову координацію процесу письма. Крім органічних причин у період раннього дитинства істотний вплив на розвиток дитини надають соціальні фактори. Для подальшого формування оптичної дисфграфії найбільш значущі педагогічна занедбаність, недорозвинення дрібної моторики, несприятливий мікроклімат у ній, госпіталізм. Дзеркальний лист часто зустрічається у шульг.

Дослідники, які займаються вивченням оптичної дисграфії, пов’язують її механізм з нездатністю головного мозку швидко і точно переробити візуальну інформацію, що надходить. У ряді наукових спостережень експериментально підтверджено недостатність зорового сприйняття та контролю, неузгодженість зорово-моторної координації.

Провідною патогенетичною ланкою у разі оптичної дисграфії виступає неповноцінність функціонування речового аналізатора, через яку страждають зорові диференціювання. Виявляються порушення в таламусі, що впливають швидкість і якість обробки графічних символів. У таких умовах утруднюється формування зорово-кінетичної схеми літери та цілісного образу слова.

У структурі оптичної дисграфії виділяють три підвиди, різних за механізмом і типом помилок, що допускаються. Вони можуть зустрічатися як незалежно один від одного, так і поєднуватись між собою або з іншими формами дисграфії:

• літеральна дисграфія – неправильне зображення ізольованої літери;
• вербальна дисграфія – заміни та змішання оптично подібних букв у складі слова;
• дзеркальний лист – Написання слів зліва направо, «відбите» (повернене в протилежний бік) зображення букв.

Ряд авторів-дослідників у галузі сучасної логопедії одним із видів оптичної дисграфії вважають моторну (кінетичну) дисграфію. Вона є наслідком непідготовленості руки до письма: скутості, незручності, неможливості виконання диференційованих рухів. Це призводить до спотворення моторної схеми букви.

Передумови для подальшого порушення листа можна побачити ще дошкільному віці. У процесі малювання діти погано орієнтуються на аркуші паперу, зображують невідповідні масштабу деталі. Для них характерна погана зорова пам’ять, нерозвиненість дрібної моторики, неточність уявлень про колір та форму предметів. Діти можуть плутати вилку та ложку, фломастер та олівець, праву та ліву руку.

У процесі оволодіння листом у початковій школі в дітей віком виявляються дуже специфічні помилки, пов’язані з труднощами засвоєння графічних символів. Для оптичної дисграфії типові зорові, моторні, зорово-просторові, зорово-моторні помилки:

• заміни оптично схожих літер, що розрізняються надрядковими і підрядковими елементами (друг – воруг, узлісся-опішка);
• заміни літер, які з схожих, але різних за кількістю елементів (молоко – момоко);
• пропуски елементів при з’єднанні букв у слово або дописування зайвих елементів;
• написання букв у дзеркальному відображенні (с, е, е);
• неправильне розташування елементів букв (т – пп, х-сс);
• різна величина букв (мікрографія і макрографія), змішання малих і великих букв;
• недотримання лінії рядка, нахилу літер, інтервалу між словами (надто велика або маленька відстань).

У дитини з оптичною дислексією страждає навичка читання. Відзначається неправильне впізнання літер, читання справа наліво, пропуски слів, читання лише половини слова чи фрази.

Основне наслідок будь-якої дисграфії, зокрема оптичної – це шкільна неуспішність. До дитини приклеюється ярлик «відстає» з російської мови та літератури. Мотивація до навчання знижується, кожен класний урок та домашнє завдання викликає стрес. Закріплюється небажання відвідувати школу, формуються невротичні реакції, замкнутість, агресивність. Можуть виникати конфлікти з освітянами.

Діагностику оптичної дисграфії проводить шкільний логопед. Бажано, щоб фахівець мав навички нейропсихологічного обстеження. У першому етапі виконується аналіз письмових робіт учнів з виявлення типових дисграфічних помилок. Подальший алгоритм передбачає:

• Дослідження немовних функцій. При оптичній дисграфії потрібна оцінка зорових функцій, зорово-просторового гнозису, моторної координації. Дитині пропонується, якомога точніше відтворити малюнок за зразком, домалювати частини цілого, що бракують, впізнати «зашумлені» картинки, знайти тінь предмета. Вивчається кінестетичний та динамічний праксис, конструктивна діяльність.
• Дослідження листа. Включає завдання на списування друкованих та рукописних літер, складів, речень, тексту. У межах діагностики проводяться слухові диктанти, виклади, аналізується самостійний лист учня.
• Дослідження навички читання. Дитині пропонується прочитати текст вголос, відповісти на поставлені логопедом запитання, переказати. На даному етапі приділяється увага способу, швидкості, правильності читання, розумінню прочитаного.

Всі тести, що пред’являються при оптичній дисграфії, виявляють слабку зорову і кінестетичну пам’ять, погану просторову орієнтування, інертність моторного стереотипу. Диференціальна діагностика здійснюється з іншими видами дисграфії: акустичною, артикуляторно-акустичною, аграматичною, на ґрунті порушення аналітико-синтетичної мовної діяльності, дизорфографією

Логопедичні заняття з подолання оптичної форми дисграфії мають мультимодальну спрямованість. При цьому надзвичайно важлива взаємодія логопеда, педагога початкової школи та батьків. Корекційна робота включає такі напрямки:

• Розвиток зорових функцій (Гностичні, мнестичні). Проводиться робота над розширенням обсягу зорової пам’яті, уточненням кольорів та форми предмета. Дитині вчать дізнаватися предмети по контуру, виділяти накладені одне одного зображення. Надалі акцент зміщується впізнавання і диференціацію подібних букв, співвіднесення образу букви з предметами.
• Формування просторових уявлень. У дітей з оптичною дисграфією необхідно розвивати просторову орієнтацію у навколишньому середовищі, на власному тілі, на листі зошита. У рамках цього напряму працюють над диференціацією понять «ліворуч-праворуч», «вгорі-внизу», «спереду-ззаду». Аналізують взаємне розташування предметів, букв, цифр.
• Розвиток графомотрних навичок. На початковому етапі виконують вправи пальчикової гімнастики, самомасаж та масаж кистей, долонь, суджок-терапію. Для підготовки пензля до письма корисні ігри з використанням дрібних предметів, ліплення, штрихування, обведення по контуру та трафарету, збирання мозаїки та конструкторів. Потім переходять до графічних диктантів, відпрацювання написання елементів букв.
• Формування літерної гнози. У рамках цього напряму вирішується завдання диференціації букв, що мають схожість за оптичними та кінетичними ознаками. Учні вправляються в конструюванні літер, складанні літер з окремих елементів, їх впізнанні на дотик та ін Доведеною ефективністю має коректурна проба Бурдона.

На заключному етапі закріплюють зв’язки між звуком та його графічним символом. Для тренування використовують різні письмові вправи. Доцільно привчати дитину до листа з промовлянням спочатку вголос, потім «про себе».

Ефективність усунення оптичної дисграфії залежить від комплексності підходу, урахування всіх механізмів порушення. При правильно збудованій логопедичній роботі на час переходу дитини з початкової ланки в середнє помилки зникають або їх кількість помітно скорочується.

Профілактика оптичної дисграфії має починатися задовго до початку навчання. Вона полягає у розвитку у дошкільнят зорового сприйняття, просторових орієнтувань, моторних навичок. Для виявлення дітей, які входять до групи ризику формування оптичної дисграфії, перед вступом до школи необхідна консультація логопеда.