Органічний галюциноз

Органічні галюцинози – стани безперервного галюцинування, зумовлені впливом специфічного органічного фактора. Галюцинації стійкі, постійні, виникають у періоди неспання, і натомість ясної свідомості. Можуть бути слуховими, зоровими, нюховими, тактильними. Модальність визначається локалізацією ураження мозку. Додатковими симптомами є метаморфопсії, деперсоналізація, дереалізація. Діагностика проводиться психіатром та неврологом, застосовуються клінічні методи, інструментальні обстеження ЦНС та нейропсихологічне тестування. Лікування медикаментозне, включає нейролептики та інші засоби.

Слово «галюцинація» у перекладі з латинської означає «бачення, обман почуттів, уяву сприйняття». При органічних галюцинозах свідомість залишається ясним, пацієнт здатний критично ставитися до образів, звуків і тактильних відчуттів, інші психопатологічні симптоми (маячня, дереалізація) відсутні або слабовиражені, відходять на другий план. Переконливі епідеміологічні дані щодо частоти органічного галюцинозу відсутні. Поширеність найбільш висока серед пацієнтів середнього та похилого віку – з 45 до 65 років. Існує гендерна схильність, у жінок синдром розвивається у 3-4 рази частіше, ніж у чоловіків.

З експериментальних досліджень встановлено, що галюцинації провокуються роздратуванням певних відділів мозку. У медичній практиці випадки органічного галюцинозу спостерігаються у хворих із інтоксикацією, судинними, неврологічними захворюваннями, патологіями органів сприйняття. До факторів ризику розвитку цього стану належать:

• Зловживання психостимуляторами. Частими причинами органічного галюцинаторного синдрому є алкоголізм та наркоманія. Симптоми виникають при систематичному прийомі етилового спирту, мескаліну, кокаїну та інших речовин, що стимулюють патологічну активність мозку.
• Лікарське отруєння. Галюцинації розгортаються після одноразового прийому великих доз препаратів. Найпоширеніший фактор – передозування пентазоцином, ефедрином.
• Поразка мозку, епілепсія. Пухлини, аневризми, абсцеси можуть призвести до розвитку галюцинозу. Простежується зв’язок локалізації ушкодження тканин чи осередку епіактивності з модальністю симптомів.
• Мігрень із аурою. Дане неврологічне захворювання супроводжується простими зоровими галюцинаціями. Симптоми розвиваються через судинні та біохімічні зміни в мозкових структурах.
• Серцево-судинні захворювання. Порушується кровопостачання мозку, розвивається кисневе голодування тканин у окремих зонах. Галюциноз формується на стадії декомпенсації серцевої недостатності, вади серця.
• Захворювання органів чуття. В основі галюцинозу може бути сенсорна депривація. Симптоми визначаються у пацієнтів із глухотою, сліпотою.

Патогенез органічного галюцинозу продовжує досліджуватись. Наразі відомо, що основою галюцинацій є патологічна зміна нервової тканини, судин, що забезпечують кров’ю головний мозок, біохімічних процесів (обмін нейромедіаторів, гормонів), біоелектричної активності. Найбільш вивчені феномени, що виникають при ураженні скроневих та лобових областей мозку. При локалізації процесу у верхній скроневій звивині формуються прості невербальні акустичні феномени – дзвін, шарудіння, рокіт та інші. Для правої скроневої області характерні музичні, нюхові та смакові галюцинації, для лівої – вербальні. Розвиток простих зорових галюцинацій (фотопсій) пов’язане з порушеннями у потиличних областях кори. Більш складні галюцинаторні переживання, метаморфопсії виникають при патології потиличних часток ближче до кордону зі скроневими. Зміни у тім’яній зоні провокують тактильні галюцинації.

Галюцинації, що виникли на органічній основі, найчастіше одномодальні. Для хронічного алкогольного галюцинозу характерна слухова модальність. Хворий чує голоси, що обговорюють його самого у третій особі, що вимагають завдати самоушкодження або напасти на оточуючих. Зміст фраз носить жахливий, звинувачуючий чи образливий характер. Пацієнти цієї групи мають підвищений ризик суїциду, можуть бути схильні до насильства, вбивств. При використанні психоактивних речовин галюцинації нерідко призводять до формування вторинного марення. При тривалому вживанні ЛСД характерний розвиток тактильних обманів сприйняття. Хворі говорять про відчуття чийогось дотику, тиску, схоплювання, повзання комах. Каннабіноїди та морфін часто провокують зорові галюцинації – сцени з маленькими чоловічками, звірами. При кокаїнізмі відзначаються зорові та слухові симптоми.

При епілепсії, локальних ураженнях мозку розгортаються нюхові, слухові та зорові галюцинаторні феномени. Хворі повідомляють про неприємний запах паленого пера, гару, плісняви, газів, про бачення спалахів, «мушок», кіл, про слухання свисту, гудків. При сенсорній депривації модальність симптомів визначається ураженим органом сприйняття. Люди з катарактою, сліпотою говорять про зорові образи. При немот і глухоті виявляються прості слухові галюцинації. У всіх випадках органічний галюциноз протікає під час неспання, яскраво виражена психопатологічна симптоматика зазвичай відсутня. Можуть спостерігатися деперсоналізаційні та дереалізаційні феномени – переживання зміни швидкості перебігу часу, форми та кольору частин тіла, навколишніх предметів. Маячня формується вдруге як осмислення, трактування галюцинаторних феноменів, наприклад, хворим озвучується ідея про зараження паразитами при тактильному відчутті комах.

За відсутності адекватного лікування органічний галюциноз ускладнюється емоційними та поведінковими розладами. Хворі стають недовірливими, тривожними, депресивними. Розвиваються фобії – страх залишатися на самоті, виходити на вулицю, розмовляти з людьми. Критичне ставлення до власних галюцинацій змушує пацієнтів уникати ситуацій, де їхні проблеми можуть бути помічені оточуючими. Тому вони свідомо обмежують соціальну активність, вважають за краще перебувати в колі близьких родичів.

За підозри на органічний галюциноз проводиться комплексне обстеження за участю невролога, лікаря-психіатра, нейропсихолога. Діагностика спрямовано встановлення факту органічного ушкодження мозку, інтоксикації, вживання психоактивних засобів, виключення інших причин галюцинацій. Використовуються такі методи дослідження:

• Опитування. Лікар з’ясовує характер галюцинацій (модальність, зміст, частоту, тривалість, час появи, прихильність до зовнішнього простору). Уточнює наявність інших психопатологічних та неврологічних симптомів, розпитує про спосіб життя, наявність супутніх захворювань, наркоманії, алкоголізму.
• Спостереження. У ході бесіди психіатр оцінює критичність пацієнта до галюцинацій, адекватність емоцій та поведінки, здатність до встановлення та підтримання продуктивного контакту. Ці дані використовуються для диференціальної діагностики.
• Інструментальні методи. Після первинної консультації невролог визначає необхідність проведення ЕЕГ, МРТ та КТ головного мозку, УЗДГ судин головного мозку. Інструментальне обстеження дозволяє об’єктивно підтвердити наявність органічної основи галюцинацій – епілептиформної активності, новоутворень, абсцесів, судинних змін.
• Нейропсихологічна діагностика. За допомогою спеціальних проб на збереження когнітивних функцій, сприйняття, праксису уточнюється наявність та локалізація вогнища ураження у мозку. Результати досліджень виявляють чи спростовують зниження пізнавальних функцій, якісні зміни мислення.

Органічний галюциноз необхідно диференціювати з галюцинаціями при наркотичному та алкогольному психозі, шизофренії, хронічних маревних розладах. При сп’янінні внаслідок вживання алкоголю, наркотиків галюцинаторні симптоми розвиваються в рамках гострого психозу з затьмаренням свідомості. Для шизофренії характерні псевдогалюцинації (перебувають у суб’єктивному психічному просторі), марення впливу, відсутність критики. При хронічному бредовом розладі марення є провідним симптомом (первинний).

Терапія визначається основним захворюванням, причиною галюцинозу. При вираженій симптоматиці показано госпіталізація. Купірування галюцинацій проводиться медикаментозно, у невеликих дозах застосовуються нейролептики (галоперидол, трифтазин), при пароксизмальних феноменах призначаються протиепілептичні лікарські засоби (карбамазепін, вальпроєва кислота). Лікар індивідуально визначає показання до лікувально-діагностичної пневмоенцефалографії, розсмоктуючої терапії, використання протитривожних препаратів та антидепресантів.

Перебіг та прогноз органічного галюцинозу залежать від базових патологічних процесів та ефективності підібраної терапії. Характерно гострий початок, тривалість від кількох годин до тижнів. Хронічна форма синдрому може спостерігатись при катаракті, глухоті. Медикаментозна терапія, як правило, дає добрий результат, галюцинації повністю купіруються. Оскільки найпоширенішими причинами галюцинозу є наркоманія та алкоголізм, профілактика зводиться до підтримки здорового способу життя. При неврологічних та серцево-судинних захворюваннях основним заходом щодо запобігання галюцинозу є виконання всіх лікарських рекомендацій щодо корекції основної патології.