Особливі діти – особливий світ

Які вони діти з аутизмом? Що відчувають, як сприймають оточуючих, чому їм важко жити у звичному для нас світі? Історія логопеда-дефектолога медичної мережі «Добробут» Ольги Палагнюк нікого не залишить байдужим. Кожне слово лікаря сповнене емоцій, переживань, бажання допомогти особливим дітям. Прочитайте її історію — це того варте! Аутисти вчора і сьогодні Нині, на жаль, дедалі більше маленьких пацієнтів, які мають як проблеми з мовою, а й супутні відхилення. Наприклад, у дитини спостерігається мовленнєве відставання або затримка психічного розвитку. Крім того, дуже багато дітей із розладом аутистичного спектру (РАС). Чому з’являється РАС, ніхто точно не скаже. Але на сьогодні лікарям легше визначити особливості дитини з аутизмом. Справа в тому, що раніше багато фахівців не розуміли, чому деякі діти поводяться нетипово. І часто таких пацієнтів підводили під загальну класифікацію, називаючи їх “неговорящими”, “мають проблеми з мовою”, “гіперактивними”. Заради цього робиш усе можливе Коли я працювала помічником в інтерактивному класі, під моєю опікою був хлопчик з РАС. У нього дуже важко проходила адаптація – навколо дитини було дуже багато подразників, тому протягом двох тижнів вона постійно кричала. Причому настільки сильно, що вся школа важко звикала до її поведінки. Але пройшов адаптаційний період, і сталося те, що одразу стало для мене найкращим підтвердженням: я все робила правильно. Цей хлопчик підійшов і… обійняв мене. Важко пояснити словами, що я відчувала на той момент. І не кожен зрозуміє, що це означає для лікаря. Мало хто знає, що діти з аутизмом дуже тонко відчувають настрій та емоції інших людей. У моїй ситуації малюк зрозумів, що я поряд і завжди готова прийти йому на допомогу. Тому він мене прийняв. У школі на той момент було прохолодно, і в мене завжди була тепла кофта, вільна, без гудзиків. І ось цей особливий хлопчик підходив до мене, вставав до мене спиною, притискався і загортався кофтою. Розумієте, це була абсолютна довіра дитини до мене. На що звернути увагу? Діти з РАС дуже різні. Але все ж таки є деякі особливості в їх поведінці. Не можна сказати, що вони є спільними для всіх, проте батькам потрібно звернути увагу на такі прояви якомога раніше. Наприклад: Діти з аутизмом у дитинстві рідко плачуть. Вони не дуже активні. Тобто малюки можуть лежати та дивитися на якусь одну іграшку і не виявляти до неї жодного інтересу. Дитина не реагує на нові іграшки та не просить допомоги у мами під час гри. У аутистів може бути нестерпність глютену. Тому, коли така дитина з’їсть булку або хліб, у неї може початися напад агресії або, навпаки, вона стає надто спокійною, ніби впадає в сонний стан. Є діти з РАС, які не запускають механізм мови, тобто вони не говорять. Але буває, що такі дітки можуть довго не розмовляти, а потім починають видавати цілі фрази. Але при цьому вони не ведуть діалог, а вимовляють лише те, що вважають важливим для себе. Аутисти мають дуже нестандартний підхід до гри — вони використовують іграшки не за призначенням. Наприклад, дитина, граючи з машинкою, не возитиме її по підлозі, ніби вона їде, а стукати нею. Є діти, які визнають у спілкуванні лише свою маму, тож ні з ким іншим вони розмовляти не будуть. А є такі, що не визнають навіть маму. Аутисти можуть досконало в чомусь розумітися. У моїй практиці був хлопчик, який ідеально знав усі марки машин. При цьому мати не розуміла, звідки в нього такі знання. У сім’ї не було ні автомобіля, ні альбомів із машинами, будинки не дивилися передачі, пов’язані з авто. Якщо дитина перша в сім’ї Дуже часто дитина з РАС виявляється первістком у сім’ї, тому батьки не завжди мають уявлення, чим поведінка особливих дітей відрізняється від поведінки звичайних. Якщо щось непокоїть, то не варто боятися логопеда, невропатолога чи психіатра. Чим раніше батьки звернуться до фахівця – тим краще.

Критичто ставтеся до прочитаного, стаття не заміняє консультацію лікаря.