Отруєння метиловим спиртом

Отруєння метиловим спиртом – Це гостра інтоксикація, спровокована прийомом метанолу всередину. Основні симптоми: повторне блювання, нудота, біль в епігастральній зоні, психомоторне збудження, запаморочення. Далі картина змінюється загальмованістю, слабкістю, порушенням зору, прогресуючою дихальною та серцево-судинною недостатністю. Патологія діагностується на підставі анамнезу та токсико-хімічного дослідження сечі, крові. Специфічний антидот – етиловий спирт, введений внутрішньовенно або перорально.

Метанол (метиловий, деревний спирт, метилгідрат) – представник групи одноатомних спиртів. Має виражені токсичні властивості. При проникненні в кров окислюється до формальдегіду, вражає нервову систему та вісцеральні структури, порушує кислотно-лужну рівновагу. Вживання 10 і більше мл чистої речовини призводить до важких отруєнь. Летальна доза – 1-2 мл метилгідрату на 1 кг маси тіла. Зустрічається у складі сурогатного алкоголю, фальсифікованих рідин, що незамерзають, для автомобілів, інших технічних субстанцій.

Отруєння метиловим спиртом переважно виникає в період абстиненції у осіб, які страждають на алкогольну залежність. Метанол за смаком та запахом не відрізняється від харчового етилового спирту. Хворі на алкоголізм нерідко плутають ці рідини, що стає причиною екзотоксікозів. Збільшенню тяжкості патології сприяє те, що токсичні ефекти проявляються не відразу. Інші можливі причини:

• Неякісні міцні напої. Відомо чимало ситуацій, коли метанол додавалася до фальсифікованих алкогольних продуктів (горілка, коньяк, віскі). Це призводило до масових отруєнь серед соціалізованих людей, які не мають залежності від алкоголю.
• Застосування склоомивача. Дешеві нелегальні склоомиваючі рідини для автомобілів можуть містити метанол. При використанні штатному режимі інтоксикації немає. Отруєння метиловим спиртом може розвинутися при розпиленні омивача в замкнутих приміщеннях або вживанні.
• Аварії на виробництві. Метилгідрат широко застосовується в промисловості для отримання формальдегіду, розчинників, як елемент авіаційного та ракетного палива. При руйнуванні резервуарів можливий витік токсиканту та масове отруєння працівників підприємства. Ризик підвищується, якщо НП відбувається у закритому приміщенні.

Метанол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, відносно рівномірно розподіляється у тканинах. Дещо більша його кількість затримується в органах з високим вмістом рідини. Метаболізм протікає на кшталт летального синтезу з утворенням формальдегіду, мурашиної кислоти. Виведення метаболітів здійснюється за допомогою нирок. Близько 10% деревного спирту видаляється через легені у незміненому вигляді.

Метилгідрат має психотропний вплив, викликає стан сп’яніння, оглушеність, сопор. Формальдегід, що накопичується в організмі, призводить до атрофії зорового нерва, ураження сітківки, повної або часткової втрати зору. Інші ефекти обумовлені тяжким декомпенсованим метаболічним ацидозом, зміною активності нейромедіаторів, гормонів, ферментативних систем.

Отруєння метиловим спиртом поділяється за декількома параметрами. Для ведення статистичної звітності доцільніше використати класифікацію залежно від причин патології (випадкове, з метою алкоголізації, професійне). У клінічній практиці застосовується розподіл за ступенем тяжкості та рівнем ураження внутрішніх структур:

1. Легке. Характеризується початковими проявами інтоксикації без свідомості. Відбувається поступове наростання симптомів токсичної офтальмопатії, проте повної втрати зорової функції немає. Клініка зберігається протягом 3-5 днів, далі настає повне відновлення.
2. Середній тяжкості. На першому плані виходять офтальмологічні порушення. Вони можуть зникати до 3-4 дня, а потім знову рецидивувати через атрофію відповідних нервових стовбурів. Загальний стан порушується помірно: свідомість збережена, має місце токсична енцефалопатія.
3. Тяжке. Є виражені соматичні симптоми. Визначаються явища гастропатії, панкреатиту, гепатиту, набряку мозку. Порушується серцева діяльність, дихання. Потерпілий впадає в кому, виникає екзотоксичний шок. Смерть настає на 1-2 добу від гострих гемодинамічних та респіраторних розладів.

Отруєння метиловим спиртом легкого ступеня супроводжується початковим виникненням сп’яніння, дещо менш вираженого, ніж після прийому аналогічної дози при вживанні етанолу. Далі настає сон, що змінюється загальним погіршенням самопочуття, нудотою, абдомінальними болями. Виникають скарги на мелькання мушок перед очима, двоїння, нечіткість зору.

Поразки середнього ступеня характеризуються розладами координації, психомоторним збудженням, блюванням, головними болями, неприємними відчуттями епігастрії, появою загальної слабкості, атонії. Ознаки порушень зору виникають після пробудження, виявляються сильнішими, ніж при легких екзотоксикозах. Симптоми можуть бути оборотними, але частіше після тимчасового покращення настає безповоротна атрофія зорового нерва.

Тяжкі форми отруєння метиловим спиртом супроводжуються м’язовими болями, пригніченням свідомості, відсутністю адекватної оцінки власного стану. Порушується дихання, наростає задишка, артеріальний тиск іноді знижується до критичних цифр. Визначаються менінгеальні симптоми, розширення зіниць. Можлива поява клонічних судом. Поразка внутрішніх органів виражена помірковано, поліорганна недостатність виникає дуже рідко.

Ускладнення формуються переважно у токсикогенній фазі отруєння. У 10-15% хворих діагностується набряк легень, у 3-5% потерпілих з тяжким ступенем патології розвивається набряк головного мозку, який супроводжується множинними соматичними збоями. Можлива поява нефропатії, гепатопатії, пневмонії, гострого панкреатиту. Імовірність їх виникнення підвищується пропорційно до рівня тяжкості екзотоксикозу.

Поразка зорового нерва зустрічається у 60% постраждалих. З них близько 40% відзначають стійке зниження зору, а ще 20% повну сліпоту. Найчастіше ці явища незворотні і підлягають корекції. Якщо нерв не був пошкоджений, здатність бачити відновлюється через 400-450 годин із моменту надходження токсиканту в організм. Перші симптоми офтальмологічних змін виникають через 18-20 годин.

Точне визначення патології проводиться лише за результатами токсикологічного дослідження біосередовища. На догоспітальному етапі діагноз звучить як «інтоксикація сурогатами алкоголю». В обстеженні потерпілого бере участь токсиколог. Залучаються гастроентеролог, реаніматолог, офтальмолог. Проводиться диференціація із поразкою іншими спиртами. Використовуються такі методи:

• Фізикальні. Відзначаються характерні скарги на порушення зору, біль у животі, блювання. Пацієнт підтверджує факт вживання неякісного алкоголю. При огляді важких хворих виявляється багряно-синюшне забарвлення комірцевої зони. Визначається тахікардія, гемодинамічні збої, задишка.
• лабораторні. У сечі та крові міститься незмінений метанол та його метаболіти. Виявляється збільшення гематокриту, згущення крові. Спостерігається зміщення pH у кислу сторону, помірне зростання активності печінкових ферментів, креатиніну, сечовини. Після стабілізації показників КЩС роблять висновок про закінчення токсикогенного етапу.
• Апаратні. На ранніх стадіях за допомогою офтальмоскопії виявляється набряк сітківки та зорового нерва, пізніше – звуження артерій та полів зору, блідість сосочків. На ЕКГ – уповільнення внутрішньошлуночкової та атріовентрикулярної провідності. Рентгенографія грудної клітки дозволяє візуалізувати ознаки набряку легень та пневмонії (симптоми «крил метелика», ділянки затемнення).

Потрібна госпіталізація постраждалого. Якщо факт вживання метилгідрату було встановлено відразу після події, необхідно негайно викликати у пацієнта блювання. Для цього пальцями натискають на корінь язика. Далі слід дати хворому випити 100-150 мл горілки та викликати бригаду ШМД. Через кілька годин провокація блювання не дозволяє досягти значного покращення.

Перша допомога

Якщо з вживання отрути минуло трохи більше 2-3 годин, показано зондове промивання шлунка. З цією метою використовується прохолодна питна вода без додавання адсорбентів, оскільки останні є неефективними щодо спиртів. Загальна кількість промивної рідини сягає 10 літрів. Маніпуляцію закінчують, коли по зонду припиняють відходити залишки їжі та застійний вміст.

Основа першої допомоги – пероральне або внутрішньовенне введення харчового спирту. Потрібно розуміти, що метанол у своїй не нейтралізується. Відбувається лише тимчасове припинення його метаболізації, оскільки алкогольдегідрогеназа має більшу спорідненість до етанолу, ніж до інших сполук цієї групи. Потерпілому дають випити 100 мл препарату у розведенні 5% глюкозою. Аналогічну суміш можна вводити внутрішньовенно. Далі слідує екстрена госпіталізація.

Стаціонарне лікування

В умовах стаціонару продовжується розпочата на ДГЕ антидотна терапія. Глюкозоетанолову суміш вводять внутрішньовенно через кожні 2 години. Загальна тривалість має становити 72 години та більше. Весь цей час у крові потерпілого підтримується концентрація препарату на рівні 0,5-1%. Показанням для припинення алкоголізації є зниження вмісту метилової сполуки до рівня менше 0,1 г/літр крові.

Як специфічна терапія використовується фолієва кислота або кальцію фолінат. Крім того, пацієнт отримує седативні засоби, неспецифічні антидоти, вітаміни групи “B”. Для прискорення екскреції отрути призначається форсований діурез. Водне навантаження створюється за допомогою кристалоїдних розчинів. Тяжким хворим потрібне проведення гемодіалізу та реанімаційної підтримки.

Відновлювальна терапія

Отруєння метиловим спиртом потребує певних відновлювальних заходів. Після виписки із стаціонару хворий спостерігається у офтальмолога для своєчасної діагностики атрофії оптичних нервів. Необхідно дотримання дієти, що щадить, призначення гепатопротекторів при порушенні функції печінки. Показано рясне пиття, контроль добової кількості сечі. Рекомендовано лікування алкоголізму, якщо потерпілий страждає на це захворювання.

Прогноз залежить від рівня тяжкості хімічної травми. Екзотоксикози легкого ступеня зазвичай закінчуються повним одужанням без залишкової патології. Середньоважкі випадки супроводжуються частковою або повною сліпотою з неможливістю корекції. Тяжке отруєння метиловим спиртом має несприятливий прогноз. Летальність перевищує 13%, зорові порушення діагностуються у 60% хворих.

Щоб запобігти випадковим отруєнням, метанол слід зберігати в закритих приміщеннях. До роботи з ним допускаються тільки люди, які не страждають на хронічний алкоголізм. Місткості, що містять метилгідрат, маркуються відповідним чином. Забороняється експлуатація склоомивача на основі метилового спирту, оскільки тривале вдихання його парів теоретично може спричинити симптоми інтоксикації.