Отит у дітей

Отит у дітей – Запальна поразка зовнішнього (зовнішній отит), середнього (середній отит) або внутрішнього вуха (лабіринтит). Отит у дітей супроводжується гострим болем та закладеністю у вусі, зниженням слуху, закінченням гною, занепокоєнням дитини, високою температурою тіла. Діагностика отитів в дітей віком проводиться дитячим отоларингологом виходячи з отоскопії, бактеріологічного посіву з вуха. Лікування отиту у дітей може включати антибактеріальну терапію (місцеву та загальну), фізіотерапію, промивання середнього вуха, при необхідності – парацентез барабанної перетинки, шунтування барабанної порожнини.

Запальні захворювання вуха (отити у дітей) – найчастіша патологія у педіатрії та дитячій отоларингології. У ранньому дитячому віці отит переносять близько 80% дітей, а 7 років – 90-95%. Перебіг та результат отиту в дітей віком може бути різним; досить часто захворювання набуває рецидивуючого перебігу, а у важких випадках призводить до небезпечних отогенних ускладнень (отоантриту, паралічу лицьового нерва, екстра-і субдуральних абсцесів, менінгіту, енцефаліту, сепсису та ін.). У чверті випадків отит, перенесений дитиною у дитячому віці, є причиною розвитку приглухуватості у дорослих.

Причиною зовнішнього отиту в дітей віком є ​​інфікування волосяних фолікулів хрящового відділу зовнішнього слухового проходу. До розвитку інфекції привертають подряпини і подряпини зовнішнього вуха, цукровий діабет, гноетечение, що супроводжує середній отит у дітей. Збудниками зовнішнього отиту у дітей найчастіше служать синьогнійна паличка, кишкова паличка, протей, стафілокок; у 20% випадках – грибки.

Середній отит зазвичай є ускладненням ГРВІ у дітей (аденовірусної інфекції, грипу), дитячих інфекцій (кору, скарлатини, дифтерії). Нерідко середній отит є супутником іншої ЛОР-патології дитячого віку: аденоїдів та аденоїдитів, ринітів, синуситів, ангін, фарингітів, сторонніх тіл вуха, атрезії хоан тощо. . Середній отит може розвиватися навіть у новонароджених дітей при інфікуванні від матері, хворої на мастит, пієлонефрит, ендометрит та ін.

Внутрішній отит у дітей найчастіше виникає як ускладнення гнійного запалення середнього вуха чи інших бактеріальних інфекцій – гаймориту, менінгіту та ін.

Частому виникненню отитів у дітей сприяє незрілість природного імунітету, недоношеність, гіпотрофія, ексудативний діатез, алергії, бронхолегенева патологія, авітамінози, рахіт. Особливу роль відіграють місцеві анатомічні фактори: слухова труба у дітей більш коротка та широка, ніж у дорослих, практично не має вигинів, розташована горизонтально до носоглотки.

Залежно від рівня запалення розрізняють зовнішній отит, середній та внутрішній отит (лабіринтит) в дітей віком. Нерідко, розпочавшись у зовнішньому вусі, запальний процес поширюється більш глибокі відділи, т. е. зовнішній отит перетворюється на середній, а середній – у внутрішній.

При зовнішньому отиті у дітей уражається вушна раковина та зовнішній слуховий прохід. Зовнішній отит в дітей віком може протікати у двох формах – обмеженої (фурункул зовнішнього слухового проходу) і дифузної (запалення зовнішнього вуха протягом усього).

Перебіг середнього отиту в дітей віком може бути гострим, рецидивуючим і хронічним. За характером запального ексудату, що утворюється, гострий середній отит у дітей може бути катаральним або гнійним. Гострий середній отит в дітей віком проходить 5 стадій: гострого евстахиита, гострого катарального запалення, доперфоративную стадію гнійного запалення, постперфоративную стадію гнійного запалення і репаративну стадію.

Формами хронічного запалення середнього вуха в дітей віком служать ексудативний середній отит, гнійний середній отит і адгезивний середній отит.

Лабіринтит може протікати гостро чи хронічно; у формі серозного, гнійного чи некротичного запалення; носити обмежений чи дифузний характер.

Фурункул вуха та дифузний зовнішній отит у дітей проявляється підвищенням температури тіла та сильним локальним болем, який посилюється при розмові, пережовуванні їжі, при натисканні на козелок. При огляді виявляється почервоніння слухового проходу, який за рахунок набряку стає щілинно звуженим, регіонарний лімфаденіт.

Початок гострого середнього отиту у дітей супроводжується різким болем у вусі, високою температурою тіла (до 38-40 ° С), зниженням слуху, загальною інтоксикацією. Грудні діти стають неспокійними, безперервно плачуть, хитають головою, притискаються хворим вухом до подушки, труть вушко рукою. Часто малюки відмовляються від їжі, оскільки ссання та ковтання посилюють болючі відчуття. Періоди занепокоєння в дитини можуть змінюватись пригніченим станом; у дітей молодшого віку часто виникають пронос, зригування та блювання.

Після перфорації барабанної перетинки зменшується біль, спадає температура, знижується інтоксикація, але зниження слуху зберігається. На цій стадії середнього отиту в дітей віком з’являються гнійні виділення з вуха (оторея). Після припинення ексудації всі симптоми гострого середнього отиту в дітей віком зникають, відбувається рубцювання перфорації і відновлення слуху. Гострий середній отит у дітей триває близько 2-3 тижнів. У дитячому віці нерідко зустрічаються бурхливо протікають і латентні середні отити.

Рецидивні середні отити у дітей повторюються кілька разів протягом одного року після повного клінічного одужання. Найчастіше новий епізод захворювання виникає на тлі рецидивної пневмонії, вірусної інфекції, розладів травлення, зниження імунітету. Перебіг рецидивуючого отиту в дітей віком легше; супроводжується легким болем, відчуттям закладеності у вусі, слизовими або слизово-гнійними виділеннями з вуха.

Ексудативний середній та адгезивний отит у дітей протікають із слабовираженою симптоматикою: шумом у вусі та прогресуючим зниженням слуху.

Хронічний гнійний середній отит в дітей віком характеризується наявністю стійкої перфорації барабанної перетинки, періодичним чи постійним гноетечением і прогресуючої приглухуватістю. При загостренні отиту у дитини відбувається підвищення температури, поява ознак інтоксикації, посилення виділень із вуха та больових відчуттів. Захворювання зустрічається у половини дорослих, які часто хворіли на отит у дитинстві.

Ускладнення отиту в дітей віком розвиваються при пізно розпочатому чи неправильному лікуванні, або у разі вкрай тяжкого перебігу інфекції. При цьому найчастіше розвивається запалення внутрішнього вуха (лабіринтит), який супроводжується запамороченням, шумом у вухах, зниженням або повною втратою слуху, порушенням рівноваги, нудотою та блюванням, ністагмом.

До ускладнень середнього отиту в дітей віком ставляться поразки скроневої кістки (зигоматицит, мастоїдит), параліч лицьового нерва. При поширенні інфекції вглиб черепа можливе виникнення внутрішньочерепних ускладнень – менінгіту, енцефаліту, абсцесів мозку, сепсису.

На тлі хронічного перебігу середнього отиту вже через кілька років у дітей може розвинутися стійка приглухуватість, пов’язана з рубцевими процесами в барабанній перетинці та звукосприймаючому апараті. Це своє чергу несприятливо впливає формуванні мови і інтелектуальний розвиток дитини.

Діти з початковими проявами отиту часто потрапляють на прийом до педіатра, тому дуже важливо своєчасно виявити вушну інфекцію та перенаправити дитину на консультацію до дитячого отоларинголога. Оскільки отиту часто супроводжує інша ЛОР-патологія, діти потребують повного отоларингологічного обстеження. Серед інструментальних методів діагностики чільне місце належить отоскопії, що дозволяє оглянути барабанну перетинку, побачити її потовщення, ін’єкцію, гіперемію, випинання чи перфорацію і гноетечение. При перфоративному середньому отиті у дітей береться ексудат для бактеріологічного дослідження.

При рентгенографії скроневих кісток може виявлятись зниження пневматизації порожнин середнього вуха. У діагностично неясних випадках проводиться КТ скроневих кісток. У разі рецидивуючого або хронічного отиту у дітей важливе значення набуває дослідження слухової функції за допомогою аудіометрії або акустичної імпедансометрії, визначення прохідності слухової труби. При підозрі на розвиток внутрішньочерепних ускладнень діти з отитом мають бути оглянуті дитячим неврологом.

При зовнішньому отиті в дітей віком, як правило, обмежуються консервативним лікуванням: ретельним туалетом вуха, введенням турунд зі спиртовими розчинами, локальним інфрачервоним опроміненням. Якщо протягом 2-3 днів запалення не вщухає, вдаються до розтину фурункулу слухового проходу.

При середньому отиті дітям призначаються осмотично активні (феназон + лідокаїн) і антибактеріальні вушні краплі, що містять рифампіцин, норфлоксацин, ципрофлоксацин. Для зменшення запалення та зняття больового синдрому використовуються анальгетики та НПЗЗ. З метою усунення алергічного компонента показані антигістамінні препарати. При утрудненні носового дихання необхідно проведення анемізації порожнини носа, закопування судинозвужувальних крапель у ніс. Системна антимікробна терапія при отитах у дітей найчастіше проводиться пеніцилінами, фторхінолонами, цефалоспоринами, макролідами.

При неперфоративному гнійному отіті у дітей виникає необхідність проведення парацентезу барабанної перетинки для забезпечення відтоку гнійного секрету з барабанної порожнини назовні. Ведення отиту в дітей віком у постперфоративной стадії передбачає очищення зовнішнього слухового проходу від гною турундами, промивання середнього вуха лікарськими препаратами.

Після стихання гострих явищ з метою покращення функції слухової труби проводиться продування вух по Політцер, пневмомасаж барабанної перетинки. До комплексу лікувальних заходів включають різні фізіопроцедури: УВЧ, УФО, НВЧ-терапію, лазеротерапію, електрофорез, ультрафонофорез.

При ексудативному отіті у дітей для видалення секрету може знадобитися проведення тимпанопункції, миринготомії, шунтування барабанної порожнини, ревізійної тимпанотомії. Якщо консервативне лікування адгезивного середнього отиту у дітей виявляється неефективним, а приглухуватість прогресує, можливе виконання тимпанопластики з протезуванням зруйнованої слухової кісточки.

При типовому перебігу гострого зовнішнього та середнього отиту у дітей, а також своєчасної комплексної терапії настає одужання з повним відновленням слухової функції. При збереженні причин, що привертають можливий рецидивуючий і хронічний перебіг отиту у дітей з тяжкими наслідками.

Профілактика отиту в дітей віком вимагає підвищення загальної резистентності організму, виключення травмування зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки сторонніми предметами (ватними паличками, сірниками, шпильками тощо.), навчання дитини правильному сморканню. При виявленні у дитини супутніх захворювань ЛОР-органів необхідне їх лікування, у т. ч. планове хірургічне втручання (аденотомія, тонзилектомія, поліпотомія носа тощо).

Не слід займатися самолікуванням отиту у дітей; при скаргах, що вказують на запалення у вусі, дитина негайно має бути проконсультована дитячим фахівцем.