Папілярна кістома яєчника

Папілярна кістома яєчника – Різновид серозної пухлини оваріальної тканини, що має виражену капсулу, внутрішню вистилку, утворену сосочковими розростаннями епітелію, і рідкий вміст. Папілярна кістома яєчника проявляється почуттям тяжкості та болючості внизу живота, дизуричними явищами, менструальними розладами, безпліддям, асцитом. Деякі види пухлин цього типу можуть перероджуватися в аденокарциному. Папілярна кістома яєчника діагностується за допомогою піхвового дослідження, УЗД, МРТ, визначення маркера СА-125, лапароскопії. З міркувань онкозастереження наявність папілярної кістоми яєчника вимагає видалення ураженого яєчника або матки з придатками.

Папілярна кістома яєчника частіше розвивається у репродуктивному віці, дещо рідше – під час клімаксу та практично не зустрічається до пубертату. Частота папілярного кіста в гінекології становить близько 7% від усіх пухлин яєчників і майже 34% від пухлин епітеліального типу. Папілярні кістоми яєчника схильні до бластоматозного переродження в 50-70% випадків, тому розглядаються як передракове захворювання. Наявність папілярної кістоми яєчника у 40% пацієнток поєднується з іншими пухлинними процесами репродуктивних органів – кістою яєчника, міомою матки, ендометріозом, раком матки.

У питанні причин виникнення папілярної кістоми яєчника сучасна гінекологія має кілька гіпотез. Згідно з однією з теорій, папілярні кістоми яєчника, як і інші пухлинні утворення оваріальної тканини, розвиваються на тлі хронічної гіперестрогенії, спричиненої гіперактивністю гіпоталамо-гіпофізарної системи. Інша теорія заснована на доводах про «постійну овуляцію», обумовлену ранньою менархою, пізньою менопаузою, малою кількістю вагітностей, відмовою від лактації тощо. та раку молочної залози.

Передбачається, що кістоми яєчника можуть розвиватися з покривного епітелію, з яєчників навколишніх рудиментних елементів або ділянок зміщеного маткового або трубного епітелію. Розвиток папілярної кістоми яєчника може бути асоційований з носієм ВПЛ або герпесу II типу, частими запаленнями (ендометритом, оофоритом, аднекситом), порушеним менструальним циклом, багаторазовим перериванням вагітності.

Морфологічно папілярна кістома яєчника характеризується сосочковими розростаннями епітелію на її внутрішній, а іноді і зовнішній поверхні. По локалізації сосочкоподібних розростань папілярна кістома яєчника може бути інвертуючою (30%), евертуючою (10%) та змішаною (60%). Інвертуюча кістома характеризується окремими сосочками або масивними папілярними розростаннями, що вистилають тільки внутрішню поверхню стінки пухлини. У евертуючої кістоми сосочкові розростання покривають лише зовнішню поверхню стінки. При папілярному кістомі яєчника змішаного типу сосочки розташовуються і зовні, і всередині капсули.

У плані онкозастереження надзвичайно важливою є гістологічна форма папілярної кістоми яєчника. Розрізняють папілярні кістоми яєчника без ознак озлоякісності, проліферуючі (предрак) та злоякісні (малігнізовані). Папілярна кістома яєчника найчастіше має багатокамерну структуру, неправильно округлу форму, опуклі стінки, коротку ніжку. Усередині камер кістоми міститься рідке середовище жовтувато-коричневого кольору.

Стінки камер містять нерівномірно розташовуються сосочкоподібні розростання, кількість яких може змінюватися, а форма нагадувати на вигляд корали або цвітну капусту. Дрібні та множинні папіли надають стінці кістом оксамитового вигляду. При проростанні епітеліальних сосочків через стінку кістоми відбувається обсіменіння парієтальної очеревини тазу, другого яєчника, діафрагми та сусідніх органів. Тому евертуючі та змішані папілярні кістоми розглядаються як потенційно злоякісні та більш схильні до переходу в рак яєчника.

Для папілярних кіст яєчників характерна двостороння локалізація з різночасним розвитком пухлин та інтралігаментарне зростання. Папілярні кістоми яєчників великих розмірів розвиваються дуже рідко.

На ранній стадії захворювання симптоми не виражені. Клініка папілярної кістоми яєчника маніфестує з появи відчуттів тяжкості, болючості внизу живота; болі нерідко іррадіюють у нижні кінцівки та поперек. Рано відзначається розвиток дизуричних явищ, порушення дефекації, загальна слабкість. У деяких жінок може спостерігатися порушення менструального циклу типу аменореї або менорагії.

При евертуючій та змішаній формах кістом розвивається асцит серозного характеру; геморагічний характер асцитичної рідини свідчить про наявність злоякісної кістоми. Асцит супроводжується збільшенням розмірів живота. Спайковий процес у малому тазі нерідко призводить до безпліддя.

При перекруті ніжки папілярної кістоми яєчника, утвореної розтягнутими зв’язками, яєчниковою артерією, лімфатичними судинами, нервами, матковою трубою, виникає некроз пухлини, що клінічно супроводжується ознаками гострого живота. Розрив капсули кістоми супроводжується розвитком внутрішньочеревної кровотечі, перитоніту.

Папілярна кістома яєчника розпізнається за допомогою проведення піхвового дослідження, УЗД, діагностичної лапароскопії, гістологічного аналізу. При бімануальному гінекологічному дослідженні пальпується одно-або двостороннє безболісне овоїдне утворення, що відтісняє матку до лонного зчленування. Консистенція кістоми тугоеластична, іноді нерівномірна. Евертуючі та змішані кістоми, покриті сосочковими виростами, мають дрібнобугристу поверхню. Міжзв’язкове розташування обумовлює обмежену рухливість папілярних кістом яєчника.

У процесі гінекологічного УЗД точно встановлюються розміри кістоми, товщина капсули, уточнюється наявність камер та сосочкоподібних розростань. При пальпації живота, також з допомогою УЗД черевної порожнини може виявлятися асцит. Виявлення пухлини яєчника потребує дослідження онкомаркера СА-125. У ряді випадків для уточнення діагнозу доцільним є проведення КТ або МРТ малого тазу. Остаточне підтвердження діагнозу та з’ясування морфологічної форми папілярної кістоми яєчника проводиться у процесі діагностичної лапароскопії, інтраопераційного гістологічного дослідження.

Щодо папілярної кістоми яєчника показана лише хірургічна тактика. За умови відсутності ознак малігнізації кістоми у пацієнток репродуктивного віку обмежуються оофоректомією – видаленням яєчника на стороні ураження. При двосторонніх кістомах, незалежно від віку, виробляється тотальна оофоректомія.

У пременопаузу та менопаузу, а також при прикордонних або злоякісних кістомах виконується надвохвилинна ампутація матки з придатками або пангістеректомія. Для уточнення морфологічної форми кістоми та визначення обсягу втручання під час операції пухлинна тканина піддається терміновому гістологічному дослідженню.

Інтраопераційне виявлення асциту, дисемінації папіл по поверхні пухлини та очеревині безпосередньо не вказує на злоякісність кістоми і не може бути приводом для відмови від операції. Після видалення папілярної кістоми яєчника вогнища дисемінації регресують, а асцит не відновлюється.

Своєчасність діагностики та видалення папілярної кістоми яєчника практично виключає можливість їх рецидиву у вигляді раку яєчників. Проте, щоб уникнути онкологічних ризиків після операції пацієнтки підлягають спостереженню гінеколога. При відмові від лікування папілярна кістома яєчника може приймати несприятливий перебіг з розвитком асциту, ускладнень (перекрут ножки, розриву капсули), малигнізацією.