Папіломи порожнини рота

Папіломи порожнини рота – Зрілі доброякісні новоутворення, що розвиваються з клітин поверхневого епітелію. При огляді на слизовій оболонці визначають поодинокі або множинні безболісні розростання на ніжці м’яко-еластичної консистенції блідо-рожевого або білуватого кольору. Загальний стан не порушено. Діагноз «папіломи порожнини рота» ставлять на підставі скарг, анамнезу захворювання, даних клінічного та гістологічного методів дослідження. Лікування папілом порожнини рота хірургічне – новоутворення січуть у межах здорових тканин. При виявленні вірусної етіології призначають противірусну, імуномодулюючу терапію.

Папілома порожнини рота – найчастіше діагностована справжня доброякісна пухлина з багатошарового плоского епітелію. Основну групу пацієнтів становлять жінки (у 60% випадків) віком близько 40 років. У 20% випадків папіломи ротової порожнини виявляють у підлітків. Серед дітей доброякісна освіта зустрічається у віковій групі віком від 7 до 12 років. У дівчаток папіломи ротової порожнини діагностують у 1,9 разів частіше, ніж у хлопчиків. У дорослих у більшості випадків виявляють поодинокі папіломи, тоді як у дитячому віці превалює папіломатоз (множинні новоутворення). У 50% обстежених пацієнтів папіломи ротової порожнини локалізуються на мові. Вірус папіломи людини (6, 11 типів) стає причиною утворення папілом у 55-70% випадків.

Доброякісні пухлини поверхневого епітелію ротової порожнини в більшості випадків виникають в результаті впливу вірусу папіломи людини – HPV-6, 11 типів. Інфікування відбувається за прямого контакту з хворим. Розвивається новоутворення і натомість нейтралізації активності пухлинних супресорних генів. Запуск патогенетичного механізму здійснюється після того, як групи HPV проникають та інфікують клітини базального шару епітелію, внаслідок чого порушуються регуляторні процеси клітинної проліферації.

Місцевими факторами є мікроушкодження слизової оболонки, глибина яких досягає базального шару. Для розвитку інфекційного процесу достатньо застосування поодиноких вірусних частинок. Процес відтворення дочірніх молекул ДНК з урахуванням батьківської відбувається у базальному шарі покривного епітелію. Внаслідок інфікування порушується механізм диференціювання клітин. Оскільки HPV є слабким антигеном, показники синтезу ендогенного інтерферону знижено. Спостерігається дефіцит клітинного імунітету.

Множинні папіломи порожнини рота виникають внаслідок хронічного пошкодження слизової оболонки гострими краями зруйнованих зубів, невідполірованим базисом знімного протеза. У дітей з укороченою вуздечкою язика часто діагностують папіломи ротової порожнини в результаті травмування вуздечки нижніми різцями.

Мікроскопічно папілома порожнини рота є пухлиною, що складається з високодиференційованого багатошарового плоского епітелію з ознаками зроговіння. Зберігаються цілісність своєї мембрани, полярність клітин, комплексність. Порушено співвідношення структурних компонентів епітелію та строми. Місцями може спостерігатися осередкова запальна інфільтрація.

У стоматології розрізняють поодинокі папіломи порожнини рота та множинні новоутворення – папіломатоз. За характером етіологічного фактора папіломи ротової порожнини поділяють на 3 групи:

• Травматичні (реактивні). Виникають внаслідок дії механічних, хімічних чи температурних подразників. Відмінною рисою папілом ротової порожнини реактивного походження є зупинка їх зростання після усунення причинного фактора.
• Справжні (неопластичні). Розвиваються внаслідок порушення механізмів контролю розподілу, зростання, диференціювання клітин. Найчастіше діагностують у дистальних ділянках щік, у ретромолярній зоні, ближче до крилонижньощелепної складки.
• Вірусні. Виникають внаслідок інфікування вірусом папіломи людини. Зараження HPV відбувається після контакту з хворою людиною. При порушенні цілісності слизової оболонки відчиняються ворота для застосування вірусних частинок.

Папіломи порожнини рота є розростанням слизової округлої форми на ніжці з дрібнозернистою, складчастою або бородавчастою поверхнею. Основа новоутворення буває тонкою або широкою. Слизова оболонка навколо основи папіломи блідо-рожевого кольору без видимих ​​патологічних змін. При пальпації доброякісні новоутворення м’яко-еластичної консистенції, безболісні. Слизова оболонка, що покриває пухлину, може мати блідо-рожевий або білуватий відтінок, що пов’язано з ороговенням епітелію в результаті мацерації слиною.

Розміри папіломи варіюють від 0,2 до 2 см. Зустрічаються як поодинокі, так і множинні новоутворення. Улюбленою локалізацією папілом порожнини рота є язик, тверде та м’яке небо. Рідше діагностують пухлину в ділянці щоки, в ділянці дна ротової порожнини або в ретромолярній зоні. Множинні папіломи ротової порожнини частіше виявляють на небі. Після прикушування зубами папілома кровоточить, в результаті травмування набуває темного кольору, що обумовлено крововиливом у неї.

Папіломи ротової порожнини характеризуються повільним екзофітним типом росту. Шкірні покриви у кольорі не змінені. Відкриття рота вільне. Регіональні лімфатичні вузли не пальпуються. Загальний стан пацієнтів не порушено. У разі хронічної травми на поверхні папіломи з’являються ділянки виразок, що може сигналізувати про малігнізації новоутворення.

Діагностика папіломи ротової порожнини базується на підставі скарг пацієнта, анамнезу захворювання, даних клінічного огляду. Точне підтвердження діагнозу вдається одержати після проведення гістологічного дослідження. При фізикальному обстеженні лікар-стоматолог виявляє на слизовій порожнині рота розростання у вигляді вузлика округлої форми білуватого або блідо-рожевого кольору без ознак запального процесу. При пальпації папіломи ротової порожнини безболісні, м’якої консистенції. Загальний стан пацієнтів не порушено.

При вірусної етіології папілом ротової порожнини за допомогою методу гібридизації ДНК виявляють вірус папіломи людини 6, 11 типів. Проведення ПЛР-діагностики дозволяє підтвердити наявність в організмі вірусу папіломи людини, а також визначити її тип та кількісний склад. Вирішальними при постановці кінцевого діагнозу є результати дослідження гістологічного матеріалу, отриманого в ході оперативного втручання. При папіломах ротової порожнини в епітелії зберігається полярність клітин, стратифікація, цілісність власної мембрани. Клітинний атипізм виражений слабо. Поряд з проліферацією шипуватого шару епітелію присутні явища гіперкератозу у поєднанні з акантозом. Спостерігається гіперплазія базального шару. Збільшується мітотична активність. У сполучній тканині зростає кількість капілярів.

Диференціювати папіломи ротової порожнини необхідно від фіброми, залоз Серра, бородавок, гіперплазії слизової оболонки в результаті соматичної патології. Обстеження проводить стоматолог-хірург. При виявленні ознак малігнізації необхідно додаткове консультування онколога.

Лікування папіломи ротової порожнини хірургічне. Оперативним шляхом січуть новоутворення в межах здорових тканин. Методи електрокоагуляції, кріохірургії, склерозуючої терапії використовуються рідко, оскільки після їх виконання неможливо провести гістологічне дослідження віддаленого матеріалу. При множинних папіломатозних новоутвореннях застосовують комбіновану техніку: виробляють висічення скальпелем найбільшої кількості згрупованих папілом, видалення одиночних новоутворень виконують методом електрокоагуляції.

При папіломі порожнини рота вірусної етіології поряд з хірургічним лікуванням призначають противірусну та імуномодулюючу терапії. Вираженими противірусним та імуностимулюючим ефектами має препарат на основі інозину – синтетичного похідного пуринів.

Внаслідок високої мітотичної активності істинної папіломи ротової порожнини після проведеного хірургічного лікування високий ризик повторного утворення пухлини. Якщо новоутворення виникло внаслідок травматизації слизової оболонки, усунення місцевих дратівливих факторів зводить до нуля ймовірність наступних рецидивів.