Патологічний афект

Патологічний афект – короткочасний психічний розлад, вибух гніву та люті, зумовлений несподіваною психотравмуючої ситуацією. Супроводжується затьмаренням свідомості та спотвореним сприйняттям навколишнього. Завершується вегетативними порушеннями, прострацією, глибокою байдужістю та тривалим сном. Надалі спостерігається часткова або повна амнезія на період патологічного афекту і попередні травмуючі події. Діагноз виставляють на підставі анамнезу, опитування хворого та свідків того, що сталося. За відсутності інших психічних розладів лікування не потрібне, для виявлення психічної патології здійснюють терапію основного захворювання.

Патологічний афект – психічний розлад, що характеризується надінтенсивним переживанням та неадекватним виразом гніву та люті. Виникає у відповідь на раптове потрясіння, що триває кілька хвилин. Перші згадки короткочасного психічного розладу при скоєнні злочинів з’явилися в спеціалізованій літературі ще на початку XVII століття і мали назви «гнівного безпам’ятства» або «умовиступу». Вперше термін «патологічний афект» для опису цього стану використовував німецький та австрійський психіатр та криміналіст Ріхард фон Крафт-Ебінг у 1868 році.

Патологічний афект – досить рідкісний розлад, що є підставою для визнання хворого неосудним при скоєнні кримінальних або адміністративних дій. Набагато частіше зустрічається фізіологічний афект – м’якіший варіант сильної емоційної реакції на зовнішній подразник. На відміну від патологічного, фізіологічний афект не супроводжується сутінковим станом свідомості і не є підставою для визнання пацієнта неосудним на момент вчинення правопорушення. Діагностику патологічного афекту та лікування основного захворювання (за його наявності) здійснюють фахівці у галузі психіатрії.

Безпосередньою причиною розвитку патологічного афекту є раптовий надсильний зовнішній подразник (зазвичай – насильство, словесна образа тощо). Як пусковий фактор також може виступати панічний страх, зумовлений реальною небезпекою, підвищеними вимогами та невпевненістю у своїх силах. Особистісна значущість зовнішнього подразника залежить від характеру, переконань та етичних норм пацієнта. Багато психіатрів розглядають патологічний афект, як «аварійну» реакцію на ситуацію, яку хворий вважає безвихідною та нестерпною. При цьому певне значення мають психологічна конституція пацієнта та попередні обставини.

Відомий російський психіатр З. З. Корсаков вважав, що виникнення патологічного афекту більше схильні пацієнти з психопатичним розвитком особистості. При цьому і Корсаков, і основоположник російської судової психіатрії В. П. Сербський вважали, що патологічний афект може діагностуватися не тільки у хворих з психопатичною конституцією, а й у людей, які не страждають на будь-які психічні розлади.

Сучасні російські психіатри називають низку факторів, що збільшують ймовірність патологічного афекту. До цих факторів належать психопатії, невротичні розлади, черепно-мозкові травми в анамнезі, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія. Крім того, ризик розвитку патологічного афекту зростає у людей, які не страждають на перелічені захворювання, але мають знижену опірність до стресу внаслідок виснаження після соматичного або інфекційного захворювання, через погане харчування, безсоння, фізичну або психічну перевтому.

У деяких випадках велике значення має «ефект накопичення», тривала акумуляція негативних переживань, зумовлених напруженими стосунками, побоями, постійними приниженнями та знущаннями. Пацієнт довго «збирає у собі» негативні емоції, у певний момент терпіння закінчується, і почуття виплескуються як патологічного афекту. Зазвичай гнів хворого спрямований на людину, з якою він перебуває у конфліктних відносинах, проте іноді (при попаданні в ситуацію, що нагадує обставини хронічної психологічної травми), патологічний афект виникає при контакті з іншими людьми.

Афект – найяскравіший прояв емоцій, особливо сильні переживання. Патологічний афект – крайній ступінь нормального афекту. Причиною розвитку всіх видів афекту є надмірне збудження певних ділянок головного мозку при гальмуванні відділів, які відповідають інші психічні процеси. Цей процес супроводжується тим чи іншим ступенем звуження свідомості: при фізіологічному афекті – звичайним звуженням, при патологічному афекті – сутінковим затьмаренням.

В результаті пацієнт перестає відстежувати інформацію, що не відноситься до психотравмуючої ситуації, гірше оцінює та контролює (при патологічному афекті – не оцінює та не контролює) власні дії. Нервові клітини дільниці збудження якийсь час працюють межі можливостей, потім виникає охоронне гальмування. Надто сильні емоційні переживання змінюються такою ж сильною втомою, занепадом сил і байдужістю. При патологічному афекті емоції настільки сильні, що гальмування досягає рівня ступору та сну.

Вирізняють три стадії патологічного афекту. Перша стадія характеризується деяким звуженням свідомості, концентрацією пацієнта на переживаннях, пов’язаних із психотравмуючої ситуацією. Наростає емоційна напруга, знижується здатність до сприйняття навколишнього, оцінки обстановки та усвідомлення власного стану. Все, що не відноситься до психотравмуючої ситуації, здається незначним і перестає сприйматися.

Перша фаза патологічного афекту плавно перетворюється на другу – фазу вибуху. Гнів і лють наростають, на піку переживань виникає глибоке затьмарення свідомості. Орієнтація в навколишньому світі порушується, в момент кульмінації можливі ілюзії, галюцинаторні переживання та психосенсорні розлади (перебуваючи у стані патологічного афекту, хворий неправильно оцінює величину предметів, їхню віддаленість та розташування відносно горизонтальної та вертикальної осі). У фазі вибуху спостерігається бурхливе рухове збудження. Пацієнт виявляє виражену агресію, здійснює руйнівні дії. При цьому зберігається здатність до здійснення складних рухових актів, поведінка хворого нагадує дії безжальної машини.

Фаза вибуху супроводжується бурхливими вегетативними та мімічними реакціями. На обличчі людини, яка перебуває у стані патологічного афекту, відбиваються бурхливі емоції у різних поєднаннях. Гнів поєднується з відчаєм, лють із подивом. Обличчя червоніє або блідне. Через кілька хвилин емоційний вибух раптово закінчується, йому змінюється заключна фаза патологічного афекту – фаза виснаження. Пацієнт занурюється в стан прострації, стає млявим, виявляє повну байдужість до навколишнього оточення та власних дій, скоєних у фазі вибуху. Настає тривалий глибокий сон. Після пробудження виникає часткова чи повна амнезія. Події або стирається з пам’яті, або спливає у вигляді розрізнених фрагментів.

Відмінною особливістю патологічного афекту при хронічних психічних травмах (постійному приниженні та страху, тривалому фізичному або психологічному насильстві, необхідності постійно стримуватися) є невідповідність реакції і стимулу, що викликав її. Патологічний афект виникає у ситуації, яку люди, які знають всіх обставин, вважали б незначною чи малозначущою. Така реакція називається реакцією “короткого замикання”.

Постановка діагнозу має особливе медико-криміналістичне значення, оскільки патологічний афект є основою визнання хворого неосудним на даний момент скоєння злочину чи правопорушення. Для підтвердження діагнозу проводять судово-медичну експертизу. У процесі діагностики здійснюють комплексне дослідження анамнезу життя хворого та вивчення особливостей його психічної організації – тільки таким чином можна визначити особистісну значущість ситуації, що травмує, та оцінити особливості психологічних реакцій пацієнта. За наявності свідків беруть до уваги показання, що свідчать про явну безглуздість дій хворого, скоєних у стані передбачуваного афекту.

Рішення щодо необхідності лікування приймають індивідуально. Патологічний афект є короткочасним психічним розладом, після його завершення пацієнт стає цілком осудним, інтелект, емоційна та вольова сфера не страждають. За відсутності інших психічних порушень лікування патологічного афекту не потрібне, прогноз сприятливий. При виявленні психопатії, невротичного розладу, наркоманії, алкоголізму та інших станів проводять відповідні терапевтичні заходи, прогноз визначається перебігом основного захворювання.