Перелом альвеолярного відростка

Перелом альвеолярного відростка – Порушення цілісності альвеолярної частини кістки. Пацієнти скаржаться на виражений больовий синдром у ділянці пошкодженої щелепи, посилення хворобливості при змиканні зубів, ковтанні. У ході огляду виявляють ранки, рани в навколоротовій області. Слизова оболонка порожнини рота набрякла з ознаками забито-рваних ушкоджень. Діагноз «перелом альвеолярного відростка» ставлять виходячи з скарг пацієнта, даних клінічного огляду, результатів рентгенографії. Лікування перелому альвеолярного відростка полягає у хірургічній обробці пошкоджених ділянок, репозиції, фіксації відламаного фрагмента, іммобілізації кістки.

Перелом альвеолярного відростка – ушкодження з повним чи частковим порушенням цілісності анатомічної частини кістки верхньої (нижньої) щелепи, що несе на собі зуби. У стоматології перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи зустрічається набагато частіше ніж нижній. Це зумовлено як особливостями будови кісткової тканини, а й співвідношенням щелеп між собою. Компактні платівки верхньої щелепи тонші. До того ж, при ортогнатичному прикусі верхні різці перекривають нижні зуби, захищаючи їх від травмування.

Самі передні зуби верхньої щелепи відкриті при ударі. Саме на них і припадає максимальна сила, що травмує. Переломи альвеолярного відростка, що поєднані з порушенням цілісності апікальної третини коренів, діагностують рідко. У дітей найчастіше виявляють переломи альвеолярного відростка у віці від 5 до 7 років, що з наявністю в кістки фолікулів постійних зубів. Дистальний прикус у поєднанні з вестибулярним положенням верхніх різців підвищує ризик травмування альвеолярного відростка.

До основних причин переломів альвеолярного відростка відносять травми, удари, падіння з висоти. Остеомієліт, фіброзний остит, злоякісні новоутворення, радикулярні кісти призводять до ослаблення структури кістки, внаслідок чого перелом альвеолярного відростка може виникнути навіть за впливу малих сил. На характер зміщення пошкоджених фрагментів впливають потяг м’язів, площа уламку, кінетична енергія удару. Якщо лінія докладання сили проходить у сагітальній площині, передній уламок, що утворився в результаті перелому відростка альвеолярного, зміщується всередину ротової порожнини. У разі порушення цілісності бічного відділу щелепи рухомий фрагмент переміщається у напрямку серединної лінії та всередину.

У пацієнтів з глибокою оклюзією та відсутністю бічних зубів пошкодження, нанесене знизу в ділянку підборіддя, призводить до зміщення передньої ділянки верхньої щелепи допереду, кінетична енергія удару передається на кісткову тканину через нижні різці. Перелом альвеолярного відростка в ділянці молярів виникає внаслідок травмування вузьким предметом зони, розташованої між нижньою щелепою та вилицею. До анатомічних структур, що захищають від перелому альвеолярний відросток верхньої щелепи, відносять носовий хрящ, вилицюву дугу і кістку. Нижня щелепа посилена підборіддям бугром і косими лініями.

Розрізняють такі види переломів альвеолярного відростка:

• Частковий перелом. На рентгенограмі визначають порушення цілісності лише зовнішньої компактної платівки.
• Неповний перелом. Діагностують ушкодження всіх шарів кісткової тканини. Усунення фрагментів немає.
• Повний перелом. p align=”justify”> При розшифровці рентгенограми виявляють аркоподібне просвітлення кісткової тканини (дві вертикальні лінії з’єднані горизонтальною).
• Оскольчастий перелом. Складається з кількох уламків, що перетинаються у різних напрямках.
• Перелом із дефектом кістки. Спостерігається повний відрив пошкодженої ділянки кісткової тканини.

Переломи альвеолярного відростка поділяють також на переломи без усунення і зі зміщенням.

При переломі альвеолярного відростка пацієнти скаржаться на інтенсивний мимовільний біль, який посилюється при спробі зімкнути зуби. Ковтання слини також супроводжується хворобливістю. У пацієнтів із переломом альвеолярного відростка рот напіввідкритий. У тканинах навколоротової області виявляють одиночні або множинні ранки. На тлі набряклої слизової порожнини рота діагностують забійно-рвані ушкодження. При переломі альвеолярного відростка зі зміщенням під слизовою оболонкою, що кровоточить, знаходиться край відламаної ділянки кістки.

Внаслідок крововиливу перехідна складка згладжена. Прикус у пацієнтів порушено через зміщення відламаного фрагмента. При змиканні оклюзійний контакт визначається лише на ріжучих краях та жувальних поверхнях зубів пошкодженої ділянки. Зуби рухливі, вертикальна перкусія позитивна. При неповному переломі альвеолярного відростка причиною порушення оклюзії є повні або вбиті вивихи зубів. При переломі альвеолярного відростка часто діагностують кровотечу з рваної рани слизової або зубоясенної сполуки. У дитячому віці пошкоджений фрагмент альвеолярного відростка, що змістився, може містити зачатки постійних зубів, що в подальшому призводить до їх загибелі.

Діагностика перелому альвеолярного відростка включає збирання скарг, фізикальний огляд, рентгенографічне дослідження. У ході клінічного обстеження лікар-стоматолог виявляє припухлість м’яких тканин, порушення цілісності шкірних покривів приротової зони. Відкриття рота утруднене. На червоній облямівці губ, а також на слизовій порожнині рота визначають забійно-рвані рани. Прикус порушено. Можуть спостерігатися повні та часткові вивихи зубів, що супроводжуються кровотечею. Зазначається патологічна рухливість зубів пошкодженого фрагмента кістки. Вертикальна перкусія зубів ділянки, що змістилася, а також тих, які межують з лінією перелому, позитивна.

Пальпаторне дослідження при зламі альвеолярного відростка є високоінформативним. За рахунок виявлення рухомих точок при зміщенні пошкодженого фрагмента в сагітальній та трансверзальній площинах вдається клінічно відтворити лінію перелому. Натискання на альвеолярний відросток супроводжується хворобливістю. Симптом навантаження позитивний. Вирішальними для постановки діагнозу «перелом альвеолярного відростка» є результати рентгенографії. У пацієнтів з пошкодженням альвеолярної частини на знімку виявляють просвітлення кісткової тканини з нерівними межами, формою, що нагадує арку. У зв’язку з щільнішою структурою кісткової тканини перелом альвеолярного відростка нижньої щелепи має більш чіткі контури. При проведенні комп’ютерної томографії поряд із порушенням цілісності кістки вдається визначити розташування ранового каналу в м’яких тканинах, наявність та точну локалізацію гематоми.

ЕОД використовують визначення стану пульпи зубів пошкодженого фрагмента. Діагностику проводять двічі. При першому дослідженні показники чутливості пульпи, як правило, знижено. Повторне обстеження у поступовій динаміці через 2 тижні допомагає визначити подальшу тактику стоматолога, оскільки життєздатність пульпи може відновитися. У нормі ЕОД 6 мкА, значення в діапазоні 20-100 мкА говорить про пульпіт, показники ЕОД 100 мкА і вище сигналізують про некроз пульпи, розвиток періодонтиту.

Перелом альвеолярного відростка необхідно диференціювати з травмами м’яких тканин та іншими переломами кісток щелепно-лицьової області. Клінічне обстеження проводить щелепно-лицьовий хірург.

Лікування перелому альвеолярного відростка включає усунення больового синдрому, антисептичну обробку пошкоджених тканин, ручну репозицію уламків, іммобілізацію. З метою знеболювання виконують провідничну анестезію. При переломі альвеолярного відростка зі зміщенням виробляють ревізію рани, згладжують гострі краї кістки і вшивають наглухо слизову або закривають кісткову рану йодоформною пов’язкою.

Фрагмент, що змістився, встановлюють у правильному положенні під контролем оклюзійних співвідношень. Для іммобілізації найчастіше використовують гладку шину-скобу, виготовлену з алюмінієвого дроту. Її вигинають із щічної поверхні зубів. За умови відсутності деструктивних періапікальних змін кісткової тканини та патологічної рухливості зубів непошкодженої ділянки шину фіксують до 3 зубів по обидва боки лінії перелому альвеолярного відростка. Однощелепну скобу встановлюють за рахунок адгезивних систем і світлозатверджуваного композиційного матеріалу або за допомогою металевих лігатур, які необхідно міняти щотижня.

Якщо при переломі альвеолярного відростка в ділянці молярів є лише одна опора для фіксації шини, кількість стійких зубів збільшують до 5. Для досягнення стійкішої іммобілізації використовують пращу підборіддя. У разі вбитого вивиху переднього відділу верхньої щелепи застосовують однощелепну сталеву скобу, яку прив’язують лігатурами до здорових зубів. Фрагмент, що змістився, з’єднують з шиною еластичними гумками. Якщо при переломі альвеолярного відростка в опорних ділянках зуби відсутні, виготовляють шину з пластмаси, що швидко твердіє. У перші дні призначають антибіотикотерапію, гіпотермію. Як препарати для проведення антисептичної обробки використовують відвари трав, препарати на основі хлоргексидину біглюконату.

Прогноз

Якщо коріння зубів не перебуває в лінії перелому альвеолярного відростка, прогноз сприятливий. Одномоментна репозиція та іммобілізація дозволяють досягти утворення кісткової мозолі протягом 8 тижнів. При пізньому зверненні пацієнтів терміни лікування подовжуються, розширюється список препаратів щодо протизапальної та антибактеріальної терапії, звужуються варіанти остеосинтезу, зростають ризики розвитку посттравматичного остеомієліту, помилкового суглоба. Для вправлення тугоподвижних фрагментів застосовують додаткові апарати для позаротового та внутрішньоротового витягування.

Якщо поруч із переломом альвеолярної частини діагностують порушення цілісності коренів зубів, прогноз несприятливий. Досягти консолідації здебільшого не вдається. Внаслідок порушень іннервації та трофіки спостерігається секвестрація та відторгнення відламаного фрагмента.