Перелом гомілки

Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великогомілкової та малогомілкової). Основне навантаження несе на собі більша великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються з стегнової кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка зчленовується з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.

Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшує стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, у середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (човники), які з двох сторін охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечної стабільності.

Переломи виростків

Зазвичай виникають під час падіння з висоти. У молодих пацієнтів частіше бувають розщеплені, у літніх – вдавлені. Виділяють переломи внутрішнього та зовнішнього виростків.

Пацієнт пред’являє скарги на біль і набряк у сфері ушкодження. Колінний суглоб збільшений в об’ємі в результаті гемартрозу (скупчення крові). Перелом зовнішнього виростка супроводжується поворотом гомілки назовні, перелом внутрішнього виростка – відхиленням гомілки досередини. Рухи у суглобі різко болючі, обмежені. Опора на ногу неможлива або утруднена. Для підтвердження виконується рентгенографія МРТ колінного суглоба.

Лікування:

Перелом великогомілкової кістки знеболюють, при необхідності проводять пункцію суглоба. При переломі виростків без усунення накладають гіпсову пов’язку на 1 місяць. Після закінчення іммобілізації призначають фізіолікування та лікувальну фізкультуру. Повне навантаження дозволяється через 2 місяці з моменту травми.

При переломах виростків зі зміщенням виконують репозицію та накладають гіпсову лонгету на 6-7 тижнів. При неможливості задовільного зіставлення уламків проводять скелетне витягнення терміном до 2 місяців. Повне навантаження дозволяється через 3 місяці з моменту травми. Можливе оперативне лікування з використанням гвинтів, пластин та апарату Ілізарова.

Діафізарні переломи

Перелом діафіза великогомілкової кістки є результатом прямої або непрямої травми. Якщо міжкісткова мембрана залишається неушкодженою, усунення уламків по довжині не виникає. Можливе кутове зміщення та зміщення по ширині.

Пацієнта турбує біль та набряк у сфері ушкодження. Гомілка деформована. Опора на ногу неможлива. Для підтвердження роблять рентгенографію у двох проекціях.

Виконують знеболювання місця перелому. При зсуві уламків проводять репозицію з наступним накладенням гіпсової лонгети терміном на 2 місяці. При інтерпозиції м’яких тканин (вклинювання тканин між уламками) необхідна операція.

Перелом діафіза малогомілкової кістки розвивається внаслідок прямого удару по гомілки зовні. Травма супроводжується болем у місці перелому та незначним набряком. Пацієнт зберігає можливість спиратися на ногу. На відміну від забиття гомілки, при переломі малогомілкової кістки з’являється болючість при бічному стисканні гомілки далеко від місця ушкодження. Для підтвердження виконують рентгенографію. Хворому накладають гіпсову лонгету на 3-4 тижні.

Діафізарний перелом обох кісток гомілки виникає при ударі по гомілки («бамперний перелом» при дорожній пригоді) або непрямій травмі (скручування, згинання). Пряма травма зазвичай стає причиною багатооскольчатих переломів кісток гомілки. При згинанні утворюється трикутний уламок на внутрішній стороні викривлення, а при скручуванні виникають гвинтоподібні переломи кісток гомілки.

Пацієнт скаржиться на різкий біль у сфері ушкодження. Гомілка набрякла, синюшна, деформована. Спостерігається відхилення стопи назовні. Визначається крепітація та патологічна рухливість уламків. Опора на пошкоджену ногу неможлива. Для підтвердження виконують рентгенографію у двох проекціях.

При переломах кісток гомілки без усунення, можливості відрепонувати уламки та утримати їх у правильному положенні проводять скелетне витягування протягом 4 тижнів. Потім накладають гіпсову лонгету терміном 3-4 місяці. При неможливості зіставити та утримати уламки, інтерпозиції м’яких тканин, а також для скорочення термінів лікування та ранньої активізації хворого лікарі-травматологи застосовують оперативне лікування. Використовуються гвинти, стрижні, що блокуються, гвинти і апарати зовнішньої фіксації.

Переломи кісточок

Складають приблизно 60% від загальної кількості переломів кісток гомілки. З’являються в результаті прямої (удар по кісточці) і непрямої (форсований поворот, підвертання стопи досередини або назовні) травми. Можливі:

• ізольовані переломи внутрішньої та зовнішньої кісточки;
• двочовникові переломи (переломи обох кісточок);
• двочовникові переломи в поєднанні з переломом переднього або заднього краю великогомілкової кістки (переломи Потта-Десто, інша назва – «трьохлодкові переломи»).

Будь-які переломи кісточок можуть супроводжуватися розривом зв’язок, зміщенням уламків і підвивихом стопи (переломовивихи), однак, частіше такі пошкодження спостерігаються при дво- і тричовникових переломах. Для перелому зовнішньої кісточки характерний підвивих стопи досередини, для перелому внутрішньої кісточки – підвивих стопи назовні.

Гомілковостопний суглоб набряклий, різко болючий. Опора на ногу утруднена, при переломовихах неможлива. При переломовихах спостерігається відхилення стопи у відповідний бік, при переломах Потта-Десто – згинання стопи у підошовну сторону. Для підтвердження діагнозу виконують рентгенографію у двох, іноді – у трьох проекціях.

Лікування

Анестезія перелому, репозиція, накладання гіпсової лонгети. При переломі однієї щиколотки без усунення термін іммобілізації становить 4 тижні, при двочовникових переломах (у тому числі – з підвивихом стопи) – 8 тижнів, при переломах Потта-Десто та розривах міжгомілкового синдесмозу – 12 тижнів. Операція показана при неможливості зіставлення кісткових фрагментів та інтерпозиції м’яких тканин.