Перелом кісток носа

Перелом кісток носа – Порушення цілісності кістково-хрящової структури носа в результаті механічної травми. Проявляється інтенсивним болем, порушенням форми носа, кровотечею та слизовими виділеннями з носових ходів, утрудненням носового дихання, набряклістю та синюшністю прилеглих м’яких тканин. Діагностується на підставі анамнезу, даних огляду та пальпації, передньої риноскопії, рентгенографії кісток носа у прямій та бічній проекції. Лікування – репозиція, тампонада, антибіотики, судинозвужувальні засоби, фізіотерапія. При тяжких переломах показана ринопластика.

Перелом кісток носа – ушкодження, що часто зустрічається в оториноларингології, що обумовлено вистоянням органу і крихкістю його кістково-хрящової основи. Посідає перше місце за поширеністю серед травм лицьового відділу черепа. Найчастіше діагностується у хлопчиків та чоловіків молодого віку. Співвідношення пацієнтів чоловічої та жіночої статі становить приблизно 3:1. Діти пік травматизму посідає вік 7-12 років. У 20% випадків перелом супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів. Істотних сезонних коливань не виявлено, кількість побутових ушкоджень у дітей та кримінальних травм у дорослих дещо збільшується у літній період.

Перелом кісток носа виникає внаслідок прямого, рідше за бічний удар. Можливе пошкодження під час падіння обличчям на тверду поверхню. Найпоширенішими причинами є:

• Спортивна травма. Зазвичай переломи діагностуються у боксерів, спортсменів, які займаються іншими єдиноборствами та рухомими травмонебезпечними видами спорту з високою ймовірністю падінь.
• Побутова травма. До цієї групи належать кримінальні переломи (отримані в бійці), ушкодження при падінні внаслідок втрати свідомості, епілептичного нападу або вираженого алкогольного сп’яніння. У дітей причиною травматизму нерідко стає падіння під час активних ігор, особливо на майданчиках із твердим покриттям (асфальт та ін.).
• ДТП. Переломи кісток носа розвиваються при ударі об скло або передню панель внаслідок зіткнення з перешкодою або іншим транспортним засобом, часто поєднуються з ЧМТ та переломами інших кісток лицьового черепа, виявляються у складі поєднаної та комбінованої травми.
• Пошкодження на виробництві. Зазвичай, є наслідком порушень правил техніки безпеки. Найчастіше виявляються у будівельників, працівників сільського господарства (наприклад, внаслідок удару копитом тварини). Можуть виникати при ударі деталею, що відлетіла під час роботи на верстаті.
• Військові травми. Діагностуються у військових, які беруть участь у навчаннях чи бойових діях.

При ударі можливий перелом носових кісток та/або перегородки. Травматичний вплив високої інтенсивності може супроводжуватися порушенням цілісності стінок пазух та лобових відростків верхньощелепних кісток, рідше – сошника, носових раковин, стінок орбіти, ґратчастої кістки. В останньому випадку існує ризик рясної кровотечі, зумовленої пошкодженням решітчастої артерії. Характерною особливістю переломів кісток носа є формування великої кількості уламків. Типовий напрямок зміщення фрагментів – дозаду, назовні і досередини. При прямому ударі нижню частину органу іноді визначається ізольоване пошкодження хряща перегородки. У роки життя переломи кісток носа зустрічаються рідко, що з еластичністю твердої основи цієї області. Діти старшої вікової групи може спостерігатися розбіжність швів між кістками.

З урахуванням наявності чи відсутності ушкодження шкіри розрізняють відкриті та закриті переломи. Для оцінки характеру травми російські отоларингологи використовують класифікацію Волкова, за якою виділяють такі типи переломів кісток носа:

• Без усунення. Вважаються найлегшими переломами, не супроводжуються зміною форми носа у віддаленому періоді.
• Зі зміщенням. Виникають при інтенсивних травматичних впливах. За відсутності репозиції результатом перелому стає деформація носа різного ступеня виразності.
• Пошкодження носової перегородки. Можливо ізольованим чи поєднуватися з переломом носових кісток і сусідніх структур.

У момент травми з’являється гострий біль, деякі хворі чують хрускіт. Відзначається кровотеча різної інтенсивності. При зміщенні уламків форма носа порушується. В подальшому приєднується швидко наростаючий набряк у ділянці носа і нижніх повік, потім у перелічених зонах виникає синюшність. При розриві слизової оболонки носа може виявлятися підшкірна емфізема. У подальшому больовий синдром зберігається, при дотику та спробі пальпації біль різко посилюється. Можливе продовження кровотечі, поява слизових виділень. При одночасному переломі кісток основи черепа спостерігається лікворея. Перелом кісток носа супроводжується наростаючими розладами носового дихання внаслідок набряку та зміни співвідношення структур носа. Деякі пацієнти скаржаться на нудоту та запаморочення, що має стати приводом для унеможливлення струсу головного мозку.

У перші години після травми можлива сильна кровотеча, особливо при тяжких ушкодженнях з порушенням цілісності ґратчастої кістки. До ускладнень раннього періоду належать гематоми, абсцеси, нагноєння м’яких тканин. При важких відкритих переломах існує небезпека розповсюдження гнійного процесу на кістки, у тому числі – передню черепну ямку, що формують. Після зрощення за відсутності вправлення може бути естетичний дефект. Часто спостерігається викривлення носової перегородки, що супроводжується розладом носового дихання, при цьому підвищується ймовірність розвитку синуситу та риніту. Рідше подих через ніс повністю блокується.

Для підтвердження діагнозу та визначення лікувальної тактики проводяться такі діагностичні заходи:

• Консультація отоларинголога. Включає з’ясування скарг, уточнення механізму та давності травми, зовнішній огляд та пальпацію. В ході огляду відзначається значний набряк області носа з поширенням на нижні повіки, можуть виявлятися крововиливи у шкіру та кон’юнктиву, при відкритих переломах видно пошкодження шкіри. При обмацуванні може визначатися біль, деформація, кістковий хрускіт, іноді пальпуються краї уламків.
• Передня риноскопія. Дослідження дозволяє уточнити локалізацію джерела кровотечі, виявити розриви слизової оболонки, порушення форми носової перегородки, пошкодження раковин.
• Рентгенографія кісток носа. Виготовляється у прямій та бічній проекціях. Призначається для підтвердження перелому, визначення його виду та локалізації, оцінки напрямку та вираженості усунення фрагментів.

При легких травмах лікування здійснюють амбулаторно, при тяжких переломах хворих госпіталізують до отоларингологічного відділення. Пацієнтам з переломами без усунення проводять обробку ран, призначають антибіотики, видають направлення на фізіолікування. За наявності усунення виконують репозицію кісток носа в день надходження. Хворим з переломами основи черепа та ліквореєю вправлення проводять через 2-3 тижні після травми. Бокове усунення усувають тиском пальця з боку, протилежної викривленню. Корекцію усунення уламків назад проводять з використанням вузького елеватора.

Для утримання фрагментів у правильному положенні репозицію завершують тампонадою середнього та верхнього носових ходів, нижні ходи встановлюють гумові трубки для дихання. При необхідності застосовують зовнішню фіксацію уламків валиками, прикріпленими за допомогою лейкопластиру, або колодієвою пов’язкою. Іноді фіксація не потрібна. При важких багатооскольчатих переломах, неможливості консервативної репозиції та повторному зміщенні показано ринопластику, яка у разі пошкодження перегородки поєднується з септопластикою. Для утримання кісток у правильному положенні накладають пов’язку терміном на два тижні.

Прогноз при ізольованих переломах у разі своєчасного кваліфікованого лікування зазвичай є сприятливим. При неправильному зрощенні фрагментів виникає косметичний дефект, відзначаються порушення носового дихання, що може вимагати проведення пластичних хірургічних втручань. У хворих з розривами та значним набряком слизової оболонки іноді утворюються рубці та синехії порожнини носа, які стають причиною порушень нюху та дихання. При поєднаних пошкодженнях результат значною мірою залежить від тяжкості інших травм (частіше черепно-мозкових).