Перелом пальця

Перелом пальця – це порушення цілісності дистальної, середньої чи основної фаланги пальця руки чи ноги внаслідок травми. Є широко поширеним ушкодженням. Може виникати в результаті як прямого, так і непрямого травматичного впливу: удару, падіння важкого предмета, різкого вивертання і т. д. Виявляється різким болем, припухлістю, синюшністю та обмеженням рухів. У ряді випадків спостерігається крепітація та патологічна рухливість. Діагноз уточнюють за допомогою рентгенографії. Лікування зазвичай консервативне, в окремих випадках потрібна операція.

Перелом пальця – дуже поширене травматичне пошкодження, що зумовлено як високою активністю, і тонкістю і недостатньою міцністю дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок проти іншими сегментами. Найчастіше виникає при прямій травмі, рідше утворюється внаслідок непрямого впливу (скручування або перегинання). Зазвичай утворюється внаслідок побутової, виробничої чи спортивної травми.

Порівняно з переломами інших кісток кінцівок відзначається велика кількість відкритих ушкоджень, оскільки переломи пальців рук часто виникають у результаті травм під час роботи на деревообробних верстатах (як у виконанні професійних обов’язків, і у побуті, наприклад, на дачі). Можуть спостерігатися множинні переломи пальців, поєднання з вивихами (переломовивих пальців), пошкодженням зв’язок, сухожилля згиначів і розгиначів. Лікуванням цієї патології займаються лікарі-травматологи.

Причиною закритих переломів пальців кисті стає удар, надмірне згинання, розгинання чи скручування. Відкриті переломи пальців верхньої кінцівки можуть виникати внаслідок прямого удару (наприклад, молотком) або контакту з механізмами, що рухаються (наприклад, деревообробним верстатом). Причиною пошкодження пальців стопи найчастіше є пряма травма: підгортання ноги, спотикання, удар пальцями або падіння важкого предмета. Відкриті травми пальців ніг виникають досить часто, але рідше, ніж аналогічні ураження пальців рук, зазвичай розвиваються внаслідок падіння тяжкості або здавлення стопи.

У руці людини є 14 кісток фалангу пальців. II-V пальці мають по три фаланги: проксимальну, середню та дистальну. У I пальця всього дві фаланги – проксимальна та дистальна. Пальці виконують різноманітні тонкі, складно координовані рухи, тому будь-яка травма може негативно позначитися на функції кисті та призвести до суттєвого зниження працездатності. При неправильному чи несвоєчасному лікуванні результатом перелому пальця може бути контрактура, зниження функції хвата кисті чи болю навіть за невеликих навантаженнях.

На нозі, як і на руці, 14 фаланг пальців – по три фаланги (основна, середня та дистальна) у II-V пальців та дві фаланги у I пальця (основна та дистальна). Ушкодження нігтьової та середньої фаланг, особливо закриті, добре піддаються лікуванню та надалі не викликають порушень функції стопи. Переломи основних фаланг, особливо I пальця, вимагають великої уваги, оскільки неправильне зрощення, тугорухливість або анкілоз плюснефалангового суглоба в подальшому утруднюють перекат стопи при рухах і стають причиною болю при бігу або ходьбі.

З урахуванням причин виникнення в травматології та ортопедії виділяють такі види переломів пальців:

• Травматичні – Порушення цілісності незміненої кістки внаслідок травми.
• Патологічні – Порушення цілісності зміненої кістки в області її патологічної перебудови. Виникають при ураженні кісток фаланг пальців яким-небудь захворюванням: остеомієлітом, пухлиною, остеопорозом і т.д.

З урахуванням характеру ушкодження розрізняють такі переломи пальців, як:

• Закриті – Без порушення цілісності шкірних покривів. Такі переломи можуть бути повними та неповними (тріщини).
• Відкриті – З порушенням цілісності шкіри. Можуть бути первинно відкритими (рана виникає в момент травми) або вдруге відкритими (рана утворюється, коли уламок зміщується та протикає шкіру через деякий час після травми).

З урахуванням особливостей лінії зламу виділяють такі переломи пальців:

• Поперечні – Лінія зламу розташовується перпендикулярно осі кістки.
• Косі – Лінія зламу розташовується під кутом до осі кістки.
• Гвинтоподібні – Лінія зламу нагадує спіраль.
• Оскольчасті – Утворюється кілька уламків.
• Крайові – Від кістки відламується «краєчок», невеликий фрагмент.

Розрізняють переломи пальців зі зміщенням та без зміщення фрагментів, а також складні ушкодження: переломовихи, переломи у поєднанні з ушкодженням зв’язок, ушкодженням сухожиль і дефектом м’яких тканин (при відкритих травмах).

У момент ушкодження виникає різкий біль вибухового характеру. Палець набрячений, можлива синюшність або багряний відтінок шкіри. Нерідко виявляються крововиливи під ніготь чи під шкіру. При зміщенні фрагментів виявляється деформація та укорочення сегмента. При відкритих ушкодженнях у рані може бути видно уламки кістки. Рухи утруднені. Осьове навантаження болюче, може визначатися крепітація та патологічна рухливість. Функції кінцівки грубо порушуються: при ушкодженні пальця руки пацієнт може використовувати постраждалий сегмент для захоплення предметів та інших простих дій, при травмі пальця ноги обмежується опора.

Інтенсивність проявів при ураженнях стопи варіюється залежно від локалізації. Переломи дистальних фаланг II-V, як правило, супроводжуються менш вираженою симптоматикою, тому хворі нерідко приймають їх за забиті місця і не відразу звертаються до лікаря. При переломах основних фалангів II-V пальців ознаки пошкодження виражені сильніше. Особливо яскрава клінічна картина спостерігається при переломах першого пальця стопи.

Діагностичний пошук здійснює лікар-травматолог. При пошкодженні верхньої кінцівки діагноз уточнюють рентгенографією пальців кисті. Знімки виконують у двох проекціях із захопленням сусідніх суглобів. Для уточнення характеру пошкодження при травмах нижньої кінцівки проводять рентгенографію пальців стопи.

План лікування залежить від виду та характеру ушкодження. При виборі тактики обов’язковою умовою є можливість надійного відновлення нормальних співвідношень між анатомічними структурами пальця. При закритих стабільних поза- та внутрішньосуглобових переломах пальців кисті без зсуву накладають гіпсову або полімерну пов’язку від кінчиків пальців до середньої третини передпліччя, фіксуючи пошкоджений палець у стані легкого або помірного згинання.

При деяких переломах середніх та нігтьових фаланг використовують лейкопластирну або пластикову пов’язку тільки на палець, без фіксації передпліччя та променево-зап’ясткового суглоба. Здорові пальці, по можливості, залишають вільними для активних рухів. Для зменшення набряку пацієнту рекомендують зберігати високе положення кінцівки. Щоб запобігти розвитку тугоподвижности, радять регулярно, кілька разів на день здійснювати рухи здоровими пальцями.

Як правило, закриті переломи пальців руки зі зміщенням добре вправляються, а уламки після репозиції надійно утримуються в правильному положенні за допомогою звичайної гіпсової пов’язки, тому в більшості випадків при зміщенні фрагментів проводять звичайне одномоментне вправлення під місцевою анестезією. Виняток – деякі косі та оскольчасті переломи середньої та основної фаланг, схильні до вторинного зміщення. При косих переломах після вправлення здійснюють черезшкірну фіксацію спицею, при оскольчатих ушкодженнях або накладають скелетне витягнення за палець, або виконують хірургічне втручання – відкриту репозицію та остеосинтез спицею, або (рідше) гвинтами.

При внутрішньосуглобових переломах з утворенням маленьких трикутних фрагментів можливе формування підвивиху, розворот уламку або його утиск у суглобі. У подібних випадках для запобігання розвитку контрактури, анкілозу або посттравматичного деформуючого артрозу також потрібна операція. Особливо несприятливим варіантом є роздроблені навколосуглобові та внутрішньосуглобові переломи фаланг, при яких конгруентність суглобових поверхонь неможливо відновити через їх значне руйнування. У таких випадках здійснюють іммобілізацію у функціонально вигідному положенні (положенні легкого згинання).

При всіх відкритих переломах пальця руки (як зі зміщенням, так і без усунення) проводять ПХО. Рану промивають, сухожилля по можливості зшивають, накладають шви на шкіру, дренаж здійснюють гумовим випускником. Стабільний відкритий перелом фіксують за допомогою гіпсу, при нестабільних ушкодженнях накладають скелетне витягування за нігтьову фалангу. Якщо сухожилля неможливо відновити через давність травми (понад 6 годин до моменту надходження), пластику сухожиль проводять у плановому порядку, після зрощення перелому.

При закритих переломах нігтьових фаланг II-V пальців стопи без усунення застосовують лейкопластирну пов’язку, при ушкодженнях середніх та основних фаланг накладають підошовну гіпсову лонгету. При переломі першого пальця використовують гіпсовий чобіток від кінчиків пальців до верхньої третини гомілки. При усуненні перед накладенням гіпсу здійснюють репозицію. Нестабільні косі переломи у разі потреби додатково фіксують спицею. Нестабільні осколкові ушкодження іммобілізують, використовуючи скелетне витягування за нігтьову фалангу. Переломи основної фаланги I пальця ноги особливо внутрішньосуглобові, можуть вимагати оперативного лікування. Уламки зіставляють через розріз і фіксують спицями, рану ушивають, накладають гіпс.

Профілактика полягає у попередженні травм. Прогноз сприятливий. Термін іммобілізації та період непрацездатності залежить від виду ушкодження. Стабільні переломи пальців руки без зміщення та зі зміщенням фіксують гіпсом на 2-3 тижні, працездатність відновлюється протягом 1 місяця. При нестабільних ушкодженнях іммобілізацію зазвичай здійснюють протягом 3 тижнів, відновлення працездатності відбувається через 4-7 тижнів.

Терміни відновлення при відкритих переломах пальця руки можуть сильно змінюватись і значною мірою визначаються наявністю або відсутністю супутніх пошкоджень, особливо станом сухожиль. При всіх видах травм як закритих, так і відкритих при визначенні періоду непрацездатності враховують локалізацію перелому (який палець, яка фаланга), руку (права або ліва) та професію пацієнта.

Термін непрацездатності при ушкодженнях нігтьових фаланг пальця ноги становить 10-15 днів, при переломах основних фаланг – від 2 до 4 тижнів. Якщо результатом перелому основних фаланг стає анкілоз або тугорухливість плюснефалангового суглоба, у плановому порядку здійснюють резекцію основи фаланги. Операція дає хороші результати, дозволяє усунути біль та забезпечити нормальне відштовхування стопи від поверхні під час рухів.