Периспленит

Периспленит – Запалення сполучнотканинної капсули, що покриває селезінку. Захворювання проявляється інтенсивними болями в животі зліва, що віддають в епігастрій, навколохребцеву ділянку, ліву руку та лопатку, запамороченням, лихоманкою, нудотою, печією, розладом випорожнень. Діагноз «періспленіт» ставиться на підставі даних фізикального огляду, УЗД та МСКТ селезінки. Лікування включає прийом антибактеріальних, знеболювальних та протизапальних препаратів. Поряд із консервативною терапією призначають фізіолікування та дієтичне харчування. У разі розвитку ускладнень проводять хірургічне втручання.

Периспленіт – запалення фіброзної оболонки та серозного покриву селезінки. Вражає переважно людей середнього та похилого віку. Захворювання поширене серед осіб чоловічої статі, що пов’язано з частішими механічними ушкодженнями органів черевної порожнини внаслідок надмірного фізичного навантаження, травми, тяжкої роботи. Залежно від клінічних проявів у хірургії розрізняють гострий та хронічний периспленіт. Гостра форма хвороби характеризується вираженою симптоматикою та раптовим початком. При хронічному перебігу симптоми хвороби відсутні або слабко виражені. У цьому випадку встановлення діагнозу здійснюється випадково, під час профілактичного УЗД органів черевної порожнини.

Запалення селезінкової капсули не є самостійною патологією, а виникає вдруге і натомість гострих запальних змін інших органів. Передача інфекції походить із первинного вогнища зі струмом крові, лімфи або контактним шляхом через стінку запаленого органу. Причиною розвитку периспленита можуть стати такі стани:

• Патологія селезінки. Периспленит здебільшого поєднується із запаленням паренхіми органу – спленитом. Вторинне ураження оболонок часто передують гематоми, що виникли в результаті травм або підкапсульного розриву паренхіми, інфаркт і ехінококоз селезінки. Периспленіт може розвиватися на тлі спленомегалії та онкологічного процесу у селезінці.
• Захворювання сусідніх органів. При запальних захворюваннях органів, розташованих у безпосередній близькості до селезінки (коліті, сигмоїдиті, панкреатиті, лівосторонньому паранефриті, лівосторонньому плевриті), можливий контактний перехід інфекції на сполучнотканинний покрив органа.
• Патологія інших систем організму. Периспленіт може розвиватися під час передачі інфекції гематогенним або лімфогенним шляхом при гострих вірусних гепатитах, пневмонії, тонзиліті. Часто патологія виникає на тлі сепсису, туберкульозу, сифілісу.

Периспленит формується при занесенні патогенних мікроорганізмів з вогнища запалення через селезінкову артерію і лімфатичні судини або шляхом переходу інфекції на очеревинний покрив селезінки. Внаслідок порушення проникності селезінкових судин виникає набряклість, відбувається накопичення ексудату в тканинах капсули. Гостре запалення може мати серозний, фібринозний або гнійний характер. Наслідком організації ексудату є спайки, які сполучають селезінку з кишечником, куполом діафрагми зліва, тілом шлунка, великим сальником. В результаті розриву тяжів, що утворилися, формується віллезний периспленит. При зрощенні капсули з навколишніми тканинами розвивається адгезивний (сліпливий) периспленіт. Запальний процес призводить до ущільнення та потовщення капсули. Поява білястих твердих вузликів свідчить про хронізацію процесу.

Найчастіше першому плані виходять клінічні прояви первинного захворювання, наслідком якого стало запалення капсули селезінки. Патологія має подібну картину зі спленітом і часто поєднується із запальними змінами в паренхімі органу. Гострий периспленіт характеризується різким пульсуючим або пекучим болем різної інтенсивності в лівій частині живота, який може іррадіювати в ліву лопатку, руку, епігастральну ділянку та хребет. Болісні відчуття посилюються при кашлі, чханні, фізичному навантаженні, напруженні. При пальпації живота відзначається болючість у ділянці лівого підребер’я, при аускультації – шум тертя очеревини. При значному збільшенні селезінки та потовщенні капсули пальпаторно можна промацати хворобливу та щільну ділянку. Периспленіт часто супроводжується запамороченням, підвищенням температури тіла до фебрильних значень, тахікардією, диспепсичними явищами: нудотою, печією, запором чи діареєю.

Тривалий перебіг хвороби призводить до периваскулярного запалення (плекситу) селезінкового сплетення. Нагноєння селезінки та/або її капсули є причиною формування абсцесу черевної порожнини. Прорив гнійника призводить до розвитку обмеженого або розлитого перитоніту, запалення інших внутрішньоочеревинних органів. У поодиноких випадках, при попаданні збудників інфекції в кров’яне русло, розвивається сепсис. Значне потовщення капсули при перисплените може призвести до здавлення селезінкових судин, порушення харчування паренхіми, формування ішемії та некрозу органу.

Для встановлення діагнозу необхідне комплексне обстеження з виявленням первинного захворювання, що спричинило запальні зміни в оболонці селезінки. Проблеми діагностики хвороби пов’язані з неспецифічністю симптомів, котрий іноді відсутністю яскраво виражених проявів при хронічному перисплените. Підтвердження захворювання вимагає проведення наступних діагностичних заходів:

1. Огляд хірурга. Фахівець на підставі розпитування, збору анамнезу, пальпації та перкусії живота проводить диференційну діагностику захворювань черевної порожнини. Велике значення має наявність хронічної патології (холецистит, тонзиліт, отит та ін.) та хвороб селезінки у минулому.
2. УЗД селезінки. Дозволяє виявити потовщену капсулу з гіпоехогенними включеннями. Сам орган може бути не збільшений у розмірах та мати помірні ознаки запалення.
3. МСКТ черевної порожнини. Найбільш сучасний та ефективний метод, який допомагає визначити точні розміри та запальні зміни, як самого органу, так і його капсули, сформовані спайки у порожнині живота.
4. Лабораторні дослідження. Носять допоміжний характер. При запальному процесі має місце збільшення кількості лейкоцитів, підвищення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво. У пацієнтів може відзначатись пригнічення паростків кровотворення з переважанням старих форм тромбоцитів та еритроцитів та недостатньою кількістю ретикулоцитів.

Диференціальна діагностика проводиться з іншими захворюваннями селезінки: абсцесом, інфарктом, запаленням паренхіми. Сучасні методи інструментальної діагностики дозволяють встановити точний діагноз. Периспленіт диференціюють з гострою патологією сусідніх органів (лівостороннім нефритом, нирковою колікою, колітом та ін.). У цьому випадку додатково виконують УЗД черевної порожнини.

Тактика лікування полягає у виявленні та лікуванні первинного захворювання, усуненні запалення оболонок селезінки. При перисплените показаний суворий постільний режим та комплексна консервативна терапія в умовах хірургічного відділення. Пацієнтам призначають антибіотики з урахуванням збудника інфекції, протизапальні, знеболювальні препарати. З метою підтримки функції згортання крові використовують антикоагулянти. Всім хворим показана щадна дієта з підвищеним вмістом продуктів, багатих на залізо (гранат, яблука, яловичина та ін). При стиханні запального процесу проводять фізіолікування: магнітотерапію, УВЧ та ін. Розвиток ускладнень може вимагати хірургічного втручання. При великому пошкодженні проводять видалення частини чи всього органу (спленектомію). Операцію виконують відкритим або лапароскопічним способом, виходячи з масштабів та локалізації ураження.

Як правило, прогноз при періспленіті сприятливий. Після комплексної терапії спостерігається повне лікування пацієнта. Розвиток ускладнень та залучення до запального процесу селезінкової паренхіми значно погіршує прогноз хвороби і може спричинити серйозні наслідки. Профілактика захворювання включає своєчасну діагностику та лікування гострої патології (гострий апендицит, панкреатит, сигмоїдит та ін.), санацію хронічних осередків інфекції. Пацієнтам з хронічною патологією підшлункової залози, кишківника, жовчного міхура та інших органів рекомендовано 1-2 рази на рік проходити планове УЗД черевної порожнини.