Поліноз

Поліноз – Це комплекс сезонних алергічних реакцій на пилок рослин. Захворювання проявляється ринітом, дерматитом, кон’юнктивітом, астмоїдним бронхітом алергічного характеру. Характеризується набряклістю слизових носа та очей, закладеністю носа, нежиттю, чханням, кашлем, задухою, порушенням нюху, свербінням та шкірними висипаннями. Без відповідного лікування матиме прогресуючий перебіг, може перейти у бронхіальну астму. Діагностується за допомогою риноскопії, алергопробу, дослідження риноцитограми. Лікування – антигістамінні засоби, топічні глюкокортикостероїди, АСІТ.

Поліноз («сінна лихоманка») походить від латинського слова “pollen” – пилок. Як правило, захворювання розвивається у дитячому чи молодому віці. Хвороба протікає циклічно, загострюється в період появи алергену і переходить у стадію ремісії при його зникненні. За даними вчених, 10-15% населення планети страждає на пилкову алергію. Найчастіше поліноз зустрічається в умовах сухого і теплого клімату, в регіонах, де росте безліч видів рослин, що запилюються. Більшість пацієнтів становлять молоді люди 10-30 років, які у мегаполісах. У сільських жителів поліноз спостерігається рідше. Поліноз частіше розвивається у жінок (у деяких регіонах Росії хворіє кожна третя жінка). На рівень захворюваності впливають екологічні, кліматичні та географічні фактори.

Алергічні захворювання розвиваються при сенсибілізації (підвищенні чутливості) до впливу певного фактора довкілля. При полінозі у ролі такого чинника виступає пилок трав та дерев. Дрібний пилок розміром всього 10-50 мікрон осідає на шкірі та слизових оболонках хворого, викликаючи специфічну реакцію організму.

Період загострення полінозу збігається з періодом цвітіння певних дерев та трав. Хворі з алергією на пилок ліщини, дуба, вільхи та берези переживають загострення полінозу у квітні та травні. У червні та липні страждають пацієнти, у яких розвинулася алергія на пилок злакових (тимофіївки, лисохвоста, вівсяниці, пирію та мятлика). У серпні та вересні симптоми хвороби з’являються у людей з алергією на пилок амброзії, лободи та полину.

Виразність клінічних проявів залежить від погоди. У вітряну суху погоду концентрація пилку у повітрі підвищується, і симптоми полінозу посилюються. У дощову сиру погоду в повітрі є невелика кількість пилку, і прояви хвороби стають менш вираженими.

Вирішальна роль у виникненні полінозу належить спадковій схильності. Якщо на алергічні захворювання страждають обоє батьків, ймовірність розвитку алергії у дитини становить 50%, якщо один – 25%, якщо алергічних захворювань у батьків немає – близько 10%. Ризик виникнення полінозу збільшується, якщо дитина в ранньому віці постійно перебуває в забрудненому алергенами середовищі, неправильно харчується або часто хворіє на вірусні захворювання.

Як правило, сінна лихоманка розвивається у дві стадії. На першому етапі виникають клінічні прояви хвороби, що проходять. Пацієнти скаржаться на відчуття сверблячки в носі, глотці, вухах та області трахеї. Повіки хворого стають набряковими та гіперемованими. Характерні тривалі напади безперервного чхання. З’являється слизове відокремлюване з носа. Розвивається алергічний кон’юнктивіт, що супроводжується світлобоязню, сльозотечею та відчуття піску в очах.

Через 6-8 годин із моменту впливу алергену настає наступна фаза полінозу. Запальна реакція посилюється. Відокремлюване з очей стає гнійним. Можлива гіпертермія. У деяких хворих з’являється кропив’янка або утруднення дихання, зумовлені бронхіальною астмою. В окремих випадках може розвинутись набряк Квінке, контактний або атопічний дерматит, цистит або запалення зовнішніх статевих органів.

Поліноз може супроводжуватися явищами так званої «пилкової інтоксикації» – стомлюваністю, підвищеною дратівливістю, зниженням апетиту, депресією та нападами мігрені. Якщо хворий з якоїсь причини ковтає пилок (наприклад, з медом), можлива поява нудоти та блювання, які супроводжуються різкими болями у животі.

Діагноз «поліноз» виставляється на підставі характерного анамнезу (сезонність загострень, спадкова схильність), даних об’єктивного огляду отоларинголога та додаткових досліджень.

Під час огляду носової порожнини (риноскопія) виявляється набряк слизової оболонки, звуження носових ходів. При закапуванні в ніс судинозвужувальних засобів набряклість слизової оболонки зберігається. Виявлення еозинофілів для дослідження відбитків слизової оболонки очей і носа підтверджує алергічну природу захворювання. Для виявлення конкретного алергену, що спричинив розвиток полінозу, проводять серії провокаційних тестів та шкірних алергопроб.

Необхідно звести до мінімуму контакт із алергеном. Хворому на поліноз рекомендують скоротити час перебування на вулиці, особливо – в суху та вітряну погоду. Не рекомендується відчиняти вікна. Слід використовувати спеціальні очищувачі повітря, призначені для уловлювання пилку рослин, виключити з раціону певні продукти, які можуть спричинити розвиток перехресної алергії. При легкому перебігу полінозу пацієнту призначають антигістамінні засоби (для прийому внутрішньо – астемізол, фексофенадин, лоратадин, місцево – спреї левокабастин та азеластин).

Пацієнту, який страждає на поліноз середнього ступеня тяжкості, рекомендують використовувати глюкокортикостероїди місцевої дії (назальні спреї триамцинолон, флутиказон, мометазон, беклометазон і т.д.). При бронхіальній астмі застосовуються інгаляційні глюкокортикостероїдні препарати. При супутніх важких вірусних, бактеріальних, грибкових інфекціях та імунних порушеннях глюкокортикостероїди слід використовувати з обережністю.

При тяжкому перебігу полінозу місцеві глюкокортикостероїди комбінують з антигістамінними препаратами загальної дії. Якщо пацієнта турбує виражена закладеність носа, можливе призначення судинозвужувальних засобів (нафазоліну, ксилометазоліну, оксиметазоліну) терміном не більше тижня. Слід пам’ятати, що тривале застосування таких препаратів може призвести до розвитку медикаментозного риніту. Тяжкий перебіг полінозу у поєднанні із звуженням носових ходів є показанням до хірургічного лікування. Операція полягає в частковому видаленні носових раковин і може бути проведена різними способами, у тому числі із застосуванням лазера та кріодеструкції.

Найефективнішим засобом боротьби з полінозом є алергенспецифічна імунотерапія. Схема лікування передбачає введення до організму пацієнта зростаючих доз алергену. Внаслідок лікування чутливість організму хворого на алерген знижується. Специфічну імунотерапію можна проводити одночасно із прийомом лікарських засобів.

Пацієнтам з полінозом рекомендують вживати заходів, спрямованих на обмеження контакту з алергенами:

• Якщо є можливість, на період цвітіння варто їхати в іншу кліматичну зону.
• Хворим категорично не рекомендують виїжджати за місто під час цвітіння.
• Провітрювати приміщення краще в сиру безвітряну погоду. Для того, щоб запобігти проникненню алергену в квартиру, на вікно можна повісити змочену щільну тканину.
• Пацієнтам з поліноз слід приймати душ після приходу з вулиці.
• У період загострення рекомендується кілька разів на день промивати очі та полоскати горло для видалення алергену.
• Речі після прання не слід сушити на вулиці, щоб уникнути осідання пилку.