Поліп середнього вуха

Поліп середнього вуха – це аномальне доброякісне утворення слизової оболонки середнього вуха або барабанної перетинки. Клінічні прояви захворювання – одностороннє відчуття стороннього тіла, розпирання чи стискання, закладеність, свербіж, падіння гостроти слуху, вислуховування низькочастотних шумів, наявність гнійно-кров’янистих виділень із вуха. Діагностична програма включає збирання анамнестичних даних, оцінку результатів отоскопії, отоендоскопії, аудіометрії, загального аналізу крові, комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії, діагностичної пункції. Методом вибору під час лікування є видалення поліпа хірургічним шляхом.

Поліп середнього вуха дуже поширене ускладнення гнійних захворювань цієї області. Патологія зустрічається переважно серед осіб середнього віку – від 30 до 50 років. Приблизно 15-25% всіх гострих середніх гнійних отитів супроводжуються поліпозними змінами слизових оболонок барабанної порожнини. Для епітимпаніту та мезотимпаніту ці показники дещо вищі та становлять близько 30-40%. Більш ніж у половині випадків утворення поліпа призводить до вираженого порушення слуху за кондуктивним типом. Після хірургічного лікування рецидиви захворювання трапляються рідко. Лазерна поліпотомія, що широко використовується в сучасній отоларингології, дозволяє повністю купірувати патологію в 82,5% випадків.

Формування поліпозних змін слизової оболонки барабанної порожнини відбувається і натомість запальних чи структурних патологічних процесів. Зазвичай вони є ускладненням інших отоларингологічних патологій, переважно гострого гнійного середнього отиту. Часто у ролі пускових факторів виступають мезотимпаніт, епітимпаніт, холестеатому, рідко – хронічний тубоотит. Усі ці захворювання супроводжуються скупченням у середньому вусі великого обсягу запального ексудату. Це призводить до тривалого розрідження слизових оболонок та їх подальшого некрозу, внаслідок чого відбувається фіброзне заміщення та утворення поліпів. У поодиноких випадках патологія розвивається на тлі травматичних ушкоджень скроневої області.

Механізм розвитку поліпозних змін ґрунтується на регулярному або постійному подразливому впливі гнійних мас на внутрішні тканини середнього вуха. Характерна локалізація утворень – внутрішня поверхня барабанної перетинки та прилеглі до неї ділянки. Найбільш поширеним етіопатогенетичним варіантом захворювання є хронічне або яскраво виражене гостре запалення, що провокує некротичні зміни та утворення великої кількості грануляційної тканини. Остання стає субстратом для ранніх стадій формування поліпів. За подальшого розвитку відбувається заміщення грануляцій сполучною тканиною. Через це за своєю гістологічною структурою старі та великі поліпи є фібромами або фіброміксомами. Їхні ніжки найчастіше вкриті перехідним або слизовим епітелієм, основа – плоским епітелієм або епідермісом. Форма утворень найчастіше куляста або конусоподібна, рідше – подовжена.

Клінічні прояви патології зазвичай поєднуються із симптомами провідного захворювання. Перші ознаки наявності поліпа в порожнині середнього вуха – відчуття здавленості, яке зберігається після прориву барабанної перетинки гнійними масами або пункційного спорожнення барабанної порожнини. Надалі навіть після проходження повноцінного курсу лікування основної патології можуть зберігатись постійні або періодичні виділення гнійного характеру з домішкою крові. При великих утвореннях хворі відчувають присутність стороннього тіла у вусі. Подібні стани часто супроводжуються свербінням, помірною локальною хворобливістю, постійним головним болем, присутністю низькочастотного шуму, що нагадує гул. Поступово розвивається кондуктивна приглухуватість – зниження гостроти слуху, відчуття «закладеності» у вухах за надмірного сприйняття власного голосу. Розбірливість розмовної мови різко погіршується, особливо за умов впливу сторонніх шумів. Всі вищезгадані симптоми в переважній більшості випадків однобічні або несиметричні.

Поліп середнього вуха, розташований біля перфоративного отвору барабанної перетинки, сприяє розвитку хронічної форми середнього отиту через неможливість повноцінного дренування барабанної порожнини, перешкоди проникненню в неї лікарських препаратів, введених у вушний канал. У таких умовах зростає ризик розвитку внутрішньочерепних септичних ускладнень: менінгіту, енцефаліту, абсцесу головного мозку, тромбозу сигмоподібного синусу. Поліпозні утворення великих розмірів здатні призводити до пошкодження ланцюга слухових кісток та формування важкої кондуктивної приглухуватості. Поліпи відносяться до факультативних передраків, тобто можуть піддаватися малігнізації.

Для встановлення діагнозу в більшості випадків достатньо даних анамнезу та проведення базових отоларингологічних методів дослідження. При опитуванні хворого на користь поліпа свідчить нещодавно перенесений гострий гнійний середній отит, тяжкі черепно-мозкові травми з пошкодженням барабанної порожнини, наявність мезотимпаніту або інших станів, що привертають. Під час обстеження застосовуються такі методи діагностики:

• Отоскопія. При об’єктивному огляді отоларинголог визначає наявність стійкої перфорації барабанної перетинки у периферичній чи центральній частині, через яку відбувається виділення гнійно-геморагічних патологічних мас. Після евакуації останніх у деяких випадках у просвіті дефекту виявляється утворення червоного чи рожевого кольору.
• Отоендоскопія. Огляд барабанної порожнини ендоскопом дає можливість візуалізувати структуру поліпа. Визначається округле, дещо рухоме утворення з широкою основою або на ніжці м’якої або ущільненої консистенції. Виявляється наявність ретракційних кишень барабанної перетинки, тимпаносклерозу і тимпанофіброзу, холестеатомний процес, пошкодження слухових кісточок та порушення прохідності слухової труби.
• Лабораторні випробування. У загальному аналізі крові присутнє незначне збільшення кількості лейкоцитів та сегментоядерних нейтрофілів, підвищення ШОЕ. Проводиться бактеріологічне дослідження патологічних мас, що виділяються, яке дозволяє визначити наявність патологічної мікрофлори.
• Тональна гранична аудіометрія. Застосовується для визначення ступеня тяжкості сформованих порушень слуху та диференціації з нейросенсорною приглухуватістю. Наявність поліпа на аудіограмі проявляється погіршенням повітряної провідності за збереження нормального кісткового звукопроведення.
• Променеві методи візуалізації. При неможливості провести повноцінну диференціальну діагностику між поліпом барабанної порожнини та пухлинними утвореннями застосовується КТ скроневих кісток або МРТ цієї області. На користь поліпозних змін свідчить відсутність зв’язку аномальних утворень із пошкодженням кісткових структур.
• Пункція барабанної перетинки. Показана за відсутності наскрізного дефекту барабанної перетинки і неможливості диференціювати ранні стадії загострення хронічного середнього отиту від симптомів поліпа. У другому випадку при пункції одержують невеликий обсяг гнійно-геморагічної рідини. За потреби ця процедура доповнюється забором матеріалів для цитологічного дослідження.

Терапевтична тактика ґрунтується на лікуванні основного захворювання та плановому оперативному видаленні поліпозних тканин. При невеликих розмірах утворень допускається консервативна терапія. Таким чином, у процесі лікування застосовуються:

• Хірургічне втручання. Висічення проводиться за допомогою лазерної поліпотомії з використанням ІАГ-гольмієвого лазера з подальшим видаленням коагульованих тканин електровідсмоктувачем. У разі неможливості виконати цю процедуру здійснюється радикальна операція з повним видаленням змінених слизових оболонок – аттикоантротомія.
• Медикаментозне лікування. При малих розмірах поліпа можливе застосування топічних кортикостероїдів, антисептичних розчинів, антибактеріальних чи протигрибкових засобів (залежно від етіології основного захворювання). Препарати також призначаються після оперативних втручань для профілактики септичних ускладнень.

Прогноз за своєчасного повноцінного лікування сприятливий. Рецидиви виникають лише при неповному видаленні патологічних тканин та повторних тяжких гнійних захворюваннях середнього вуха. При супутніх ушкодженнях слухових кісточок відновлення нормальної гостроти слуху надалі необхідно їх протезування. Специфічної профілактики утворення поліпів у цій зоні не розроблено. До неспецифічних превентивних заходів належать раніше лікування середнього отиту, мезотимпаніту та епітимпаніту, холестеатомного процесу, підтримання нормальної дренажної функції слухової труби, запобігання черепно-мозковим травмам.