Поліпи шлунка

Поліпи шлунка – доброякісні пухлиноподібні вирости залізистої структури, що виходять із слизової оболонки шлунка. Поліпи шлунка розвиваються безсимптомно, проте при досягненні великих розмірів можуть провокувати шлункові кровотечі, переймоподібні болі в животі, утруднення евакуації їжі зі шлунка; можлива малігнізація поліпів. Основу діагностики становить фіброгастроскопія та ендоскопічна біопсія, рентгеноскопія шлунка. Тактика щодо поліпів шлунка може бути вичікувальною (динамічний нагляд і контроль) або активною хірургічною (видалення поліпів під час ендоскопії або порожнинної операції).

Поліпи шлунка – пухлинні епітеліальні утворення, що мають доброякісний характер, що з’являються на внутрішній стінці шлунка. Це дуже поширене захворювання в гастроентерології, що часто не проявляє себе клінічно і виявляється при фіброгастроскопії, що проводиться, з приводу іншої патології. Як правило, поліпи шлунка характерні для пацієнтів середнього віку (40-50 років), але можуть зустрічатися і у молодших людей та дітей. Найчастіше (більш ніж 2 рази) поліпи шлунка розвиваються у чоловіків. У більшості спостережень поліпи шлунка розташовуються в воротарному відділі шлунка, рідше – в тілі шлунка. Поодинокі поліпи виявляються у 47% випадків, множинні – у 52%; приблизно в 1-2% хворих спостерігається дифузний поліпоз шлунка.

Чинники, що сприяють виникненню поліпів шлунка: вік старше 40 років; хелікобактерна інфекція (поліпи часто розвиваються на тлі гастритів); генетична схильність (характерна для аденоматозного поліпа – захворювання, у якому поліпи завиваються переважно у товстому кишечнику, але можуть виявлятися та інших відділах травного тракту).

Поліпи шлунка поділяються за морфологічними ознаками на аденоматозні та гіперпластичні.

Гіперпластичні поліпи зустрічаються практично в 16 разів частіше, є розростання клітин епітелію шлунка і не є істинною пухлиною. Через свою морфологічну структуру гіперпластичні поліпи майже ніколи не озлоякісні.

Аденоматозні поліпи формуються із залізистих клітин і є доброякісні пухлини шлунка з високим ризиком переродження в рак шлунка (особливо це стосується великих утворень, розміром більше двох сантиметрів).

Аденоматозні поліпи (аденоми шлунка) у свою чергу поділяються за гістологічною структурою на тубулярні, папілярні та папіллотубулярні пухлини (залежно від переважання в пухлинній тканині трубчастих залозистих або сосочкових структур). Крім морфологічних особливостей поліпи класифікуються за кількістю (поодинокі та множинні) та за розміром.

Маленькі та молоді поліпи, як правило, не проявляються клінічно або відзначається симптоматика гастриту, на тлі якого розвиваються поліпи.

Утворення великі можуть ускладнюватися шлунковою кровотечею (і тоді виявляється кров у калі – дьогтеподібний випорожнення, або блювання з кров’ю). Великі розміри поліпа можуть спричинити утруднення прохідності шлунка. Поліпи на ніжці можуть виходити через воротар у дванадцятипалу кишку і защемлятися, викликаючи гострі переймоподібні болі під грудиною, що іррадіюють по всьому животу.

Поліпи можуть сприяти розвитку наступних ускладнень: формування виразок і внутрішня кровотеча, утруднення евакуації їжі зі шлунка в дванадцятипалу кишку аж до шлункової непрохідності, утиск поліпа воротарем (для поліпів на довгій тонкій ніжці), озлокачествлення (для адено).

Найчастіше поліпи виявляють при ендоскопічному чи рентгенологічному дослідженні щодо гастриту. Специфічної симптоматики хворі не відзначають, як правило, поліпи супроводжуються хронічним запаленням слизової оболонки шлунка, тому на перший план виходять прояви гастриту.

Найбільш інформативною методикою діагностики є гастроскопія – ендоскопічне дослідження, що дозволяє детально оглянути слизову оболонку шлунка, виявити утворення, оцінити їх розмір і провести забір біоптату для гістологічного аналізу. Рентгенологічне дослідження шлунка з контрастною речовиною дозволяє окреслити рельєф стінок шлунка та виявити наявність поліпів.

Серед заходів лабораторної діагностики відсутні специфічні способи виявлення поліпів шлунка, але за підозри в розвитку кровотечі з поліпа можуть проводити дослідження калу на приховану кров. При частих кровотечах у загальному аналізі крові можуть спостерігатися ознаки анемії. Для виявлення гелікобактерної інфекції проводять ПЛР-дослідження та виявлення антитіл методом ІФА.

Необхідно дотримуватися рекомендацій та призначення гастроентеролога. Залежно від розмірів, кількості, морфологічних особливостей поліпів лікар визначає лікувальні заходи, але в будь-якому випадку оптимальним заходом лікування є видалення поліпів. Невеликі поліпи можна видалити під час ендоскопії. Великі поліпи та освіти, що мають широку основу, вимагають більш серйозного хірургічного втручання.

Іноді при гіперпластичних поліпах невеликого розміру лікар може запропонувати вичікувальну тактику – дієтичне харчування та диспансерне спостереження з регулярним обстеженням (фіброгастроскопічним дослідженням) шлунка не менше одного-двох разів на рік. Лікар відзначає динаміку зростання поліпів, характер зміни їх поверхні (формування нерівностей, ерозій, виразок, кровоточивість), утворення нових розростань. Різке прискорення зростання та зміна поверхні поліпа можуть бути ознаками його озлоякісності.

У разі розвитку ускладнень порушується питання про хірургічне або, при можливості, ендоскопічне видалення поліпа. Після видалення поліпа хворі також повинні проходити регулярне обстеження на предмет ймовірності повторного виникнення поліпів.

Пацієнтам після видалення ендоскопічного поліпів (електроексцизія або електрокоагуляція) необхідно провести контрольну ендоскопію через 10-12 тижнів для уточнення повноти очищення стінок шлунка від поліпів. Іноді проводять видалення залишків поліпа. Остаточне загоєння дефектів слизової оболонки, що утворилися в результаті ендоскопічного видалення поліпів, відбувається в термін від двох до восьми тижнів.

Варто пам’ятати: при регулярному ендоскопічному контролі слизової оболонки шлунка з частими біопсіями зростання поліпа може прискорюватися. Також ендоскопія сприяє поширенню злоякісного утворення, схильного до метастазування.

Резекцію шлунка проводять у разі великих поліпів, множинних, часто рецидивуючих поліпів, утворень, ускладнених масованою кровотечею, некрозом, защемленням, непрохідністю шлунка, озлоякісне (малігнізації) поліпа. Специфічної медикаментозної терапії поліпів шлунка немає, але оскільки це захворювання часто протікає на тлі гастриту, препарати призначають відповідно до принципів лікування цього захворювання.

Сучасна медицина не виділяє специфічних заходів щодо профілактики поліпів шлунка. Профілактичні заходи в основному повинні бути спрямовані на запобігання виникненню гастриту (або своєчасне та адекватне його лікування), оскільки саме хронічний гастрит є основним фактором, що сприяє виникненню та розвитку поліпів шлунка.

Для запобігання захворюванням шлунка основними заходами є: раціональне харчування з дотриманням режиму, обмеження куріння та прийому алкоголю, контроль над прийнятими медикаментами (обережне вживання гастротоксичних препаратів, зокрема, знеболювальних та жарознижувальних із групи нестероїдних протизапальних засобів).

Пацієнтам, у яких виявлено поліпи шлунка, необхідно дотримуватися дієтичного харчування з виключенням продуктів, що подразнюють слизову оболонку шлунка (гостре, солоне, кисле, смажене, копчене), а також їжі, що сприяє посиленню секреції соляної кислоти. Від алкоголю і куріння бажано повністю відмовитися: алкоголь надає пряму шкідливу дію на слизову, що може призвести до ерозування та виразки поліпа. Куріння також негативно впливає на стан стінки шлунка, знижуючи її захисні властивості та сприяючи збільшенню вироблення соляної кислоти.

Препарати групи нестероїдних протизапальних засобів хворим із поліпами шлунка протипоказані.

При видаленні поліпів прогноз сприятливий. Єдино, висока ймовірність повторного виникнення, але регулярне диспансерне спостереження дозволяє виявити рецидив швидко та провести видалення нових утворень на ранній стадії малоінвазивними методами. Після видалення поліпів відновлення працездатності відбувається, як правило, у повному обсязі. Тривалий перебіг захворювання може призвести до раку шлунка.