Польоти в космос згубно впливають на серцево-судинну систему – висновки вчених

Вчені з’ясували, що тривале перебування у космосі “старить” серце і знижує стійкість до фізичних навантажень. У майбутньому це може вплинути на здоров’я астронавтів, які будуть висаджуватися на Місяць і Марс.

Група вчених з Політехнічного університету в Турині зібрала дані понад 50 досліджень про стан серцево-судинної системи в умовах мікрогравітації та інформацію про останні польоти до космосу. На їх основі вони побудували модель, яка показує, що відбувається із серцем астронавта, який проводитиме у космосі понад п’ять місяців. Подробиці опубліковані в журналі Npj Microgravity.

Результати виявили, що польоти в космос знижують стійкість до фізичних навантажень і “старять” серце, а також впливають на роботу всієї системи. Крім того, фізіологічна реакція на мікрогравітацію та подальша адаптація до неї мають на увазі також втрату кісткової маси та появу проблем з координацією.

Команда порівняла стан серцево-судинної системи космонавта та людини на Землі за кількома параметрами. Робота серця, рівень споживання кислорода, показники скорочувальної здатності та артеріальний тиск у першої були гіршими, ніж у активної людини, що не літала у космос. В свою чергу, стійкість до фізичних навантажень астронавтів виявилася приблизно такою ж, як у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя.

Автори дослідження припустили, з чим це може бути пов’язане. “Гравітація сама по собі є природним джерелом навантаження для людського організму, особливо під час ходьби”, – заявляють вони. А під час космічного польоту таке навантаження відсутнє.

Спостережувані зміни можуть позначитися на космонавтах, які висаджуватимуться на Місяць і Марс. Майбутні місії вимагатимуть від них високої працездатності та фізичної витривалості, які, в свою чергу, ослабнуть від перебування в умовах мікрогравітації. Щоб зрозуміти, які навантаження допоможуть відновити організм після приземлення, наслідки польотів у космос слід вивчити поважніше.

“Нинішні результати стануть корисними для планування майбутніх місій”, – зазначила професор Стефанія Скарсольо, один із авторів роботи.

Модель можна доопрацювати в майбутньому, зробивши її індивідуальною для шкірного астронавта, якщо врахувати під час розрахунків стати і вік, а також їх ріст, вагу та артеріальний тиск. Вчені припускають, що ця модель зможе показати, як упоратися із наслідками малорухливого способу життя на Землі.