Попереково-крижовий плексит

Попереково-крижовий плексит – Поразка однойменного нервового сплетення. Може мати інфекційну, травматичну, токсичну, аутоімунну, ятрогенну етіологію. Маніфестує плексалгією з приєднанням м’язової слабкості та гіпотонії, сухожильної гіпорефлексії та порушень чутливості, а потім трофічних розладів у нижній кінцівці на стороні ураження. Попереково-крижовий плексит діагностується неврологом спільно з іншими фахівцями за результатами огляду, ЕНГ, УЗД та томографії органів черевної порожнини та малого тазу. Лікування спрямоване на усунення причинної патології, зменшення больового синдрому, поліпшення метаболізму та кровопостачання тканин сплетення, відновлення втрачених нервових функцій.

Термін «попереково-крижовий плексит» поєднує в собі патологію поперекового та крижового сплетень, утворених передніми (вентральними) гілками спинномозкових нервів L1-S4. Поперекове сплетіння включає деякі гілки корінця Th12 і всі вентральні гілки L1-L3, крижове сплетення формується вентральними гілками S1-S4. Корінець L4 частину своїх передніх гілок віддає поперековому сплетенню, а частина – крижовому. Ця особливість, а також близьке розташування обох сплетень зумовлює їх часте спільне ураження, що діагностується в клінічній неврології як попереково-крижовий плексит.

Як правило, захворювання має односторонній характер, але буває і двостороннім. Тотальне ураження сплетення спостерігається досить рідко. Частковий попереково-крижовий плексит може проявляється поєднаним ураженням окремих нервів, які беруть свій початок у поперековому та крижовому сплетенні.

Попереково-крижовий плексит розвивається внаслідок травмування сплетень при різних ушкодженнях області їхнього розташування. Наприклад, при переломі кісток тазу, проксимальних переломах стегна зі зміщенням, забиття тазу, ускладнених пологах і т. п. Виникнення плекситу можливе в III триместрі вагітності, при цукровому діабеті, атеросклерозі аорти, системних васкулітах. Попереково-крижовий плексит інфекційного генезу може спостерігатися при туберкульозі, грипі, бруцельозі та ін. Подібно до плечового плекситу ураження поперекового та крижового сплетень може мати аутоімунну етіологію.

Об’ємні утворення малого тазу та заочеревинного простору, такі як пухлини (доброякісні пухлини яєчника великих розмірів, рак яєчників, рак тіла матки, рак простати, пухлини сечового міхура, рак товстого кишечника), аневризму аорти, абсцеси м’яких тканин при травмі, терапії антикоагулянтами, гемофілії, провокують попереково-крижовий плексит компресійного генезу. Ятрогенний плексит входить до переліку ускладнень хірургічних операцій на кульшовому суглобі та в порожнині тазу, абдомінальних порожнинних втручань; у поодиноких випадках є наслідком вакцинації. Можлива токсична поразка сплетень при отруєнні миш’яком, свинцем та ін.

На початку свого розвитку попереково-крижовий плексит маніфестує плексалгією – інтенсивними болями в попереку, крижах, сідницях і стегнах, що іррадіюють вниз до стопи або в пахвинну область. Посилення болю під час рухів різко ускладнює ходьбу. Пацієнти скаржаться на почуття оніміння та парестезії в нижній кінцівці, пахвинній ділянці. Об’єктивно спостерігається зниження м’язової сили в ногах, випадання колінного та ахіллового сухожильних рефлексів, гіпестезія переважно по передній (при ураженні поперекового сплетення) або переважно по задній (при ураженні крижового сплетення) поверхні ноги.

Виявляється болючість тригерних точок, що пальпуються по ходу сідничного, сідничного та стегнового нервів. Визначаються різко позитивні симптоми натягу нервів, що виходять із ураженого сплетення. Симптом Ласега перевіряється в положенні на спині, при підйомі рівної ноги вгору виникає різка болючість, у той час як при підйомі ноги, зігнутої в коліні, вона відсутня. Симптом Вассермана визначається у положенні на животі, характерний біль виникає при спробі підняти ногу пацієнта, випрямлену в колінному суглобі.

Згодом до зазначених симптомів приєднується м’язова гіпотрофія, вазомоторні та трофічні порушення тканин нижніх кінцівок. Спостерігається набряклість ніг, розлад потовиділення (ангідроз або гіпергідроз стоп), витончення, збліднення та сухість шкіри.

Тотальний попереково-крижовий плексит характеризується розладом рухової та чутливої ​​сфери по всій нижній кінцівці. При частковому ураженні попереково-крижовий плексит може мати різну клінічну картину, яка залежить від того, які саме волокна сплетення були залучені до патологічного процесу. Можливе переважно порушення функції бокового шкірного нерва стегна, що проявляється парестезіями латеральної поверхні стегна. Якщо страждає переважно функція стегнового нерва, то першому плані виходить слабкість м’язів-розгиначів гомілки тощо. буд. При двосторонньому ураженні крижового сплетення можуть відзначатися тазові розлади.

Діагностикою плекситу займаються неврологи. Однак залежно від його генезу до діагностичного алгоритму включають консультацію травматолога, інфекціоніста, гінеколога, онколога. Неврологічне обстеження полягає в оцінці м’язової сили та тонусу, перевірці рефлексів, виявленні зони чутливих порушень, визначенні тригерних точок та симптомів натягу. Для підтвердження топіки ураження використовують електронейрографія.

З метою виключення об’ємних утворень проводиться УЗД малого тазу та заочеревинного простору, МСКТ черевної порожнини. За показаннями може бути призначене гінекологічне обстеження, ректороманоскопія, МРТ простати та ін. При постановці діагнозу невролог диференціює дане захворювання з різною вертебральною та спинальною патологією – радикулітом, остеохондрозом, спондилоартрозом, грижею міжхребцевого диска. Крім того, частковий попереково-крижовий плексит слід відрізняти від мононевропатії нервів нижніх кінцівок — невропатії стегнового нерва, невропатії сідничного нерва, невропатії зовнішнього шкірного нерва стегна.

Першочерговим завданням терапії є усунення патології, що лежить в основі плекситу — дезінтоксикація, нормалізація цифр цукру крові при діабеті, лікування інфекційного захворювання, ліквідація посттравматичної гематоми, адекватне ведення вагітності. Якщо йдеться про пухлини, то основну терапію проводять онкологи. Неврологічне лікування спрямоване на усунення болю, поліпшення кровообігу та трофіки ураженого сплетення. Медикаментозні призначення включають протизапальні засоби (диклофенак, кеторолак), знеболювальні новокаїнові блокади, вазоактивні фармпрепарати (нікотинову кислоту, пентоксифілін, ксантинолу нікотинат), вітаміни гр.В, АТФ, неостигмін та ін.

Добре зарекомендували себе у терапії плекситу фізіопроцедури, а саме електрофорез, рефлексотерапія, СМТ, УВЧ, магнітотерапія, ультрафонофорез, теплолікування, грязелікування. Після усунення гострого больового синдрому в лікування включають масаж і лікувальну фізкультуру.

Прогноз та профілактика

Своєчасно розпочате лікування та усунення етіофактора, що спричинив патологію поперекового та крижового сплетень, у більшості випадків гарантує одужання пацієнта. За неможливості ліквідувати першопричину плекситу прогноз менш оптимістичний. Існування хвороби довше 1 року призводить до розвитку незворотних змін у м’язах, що іннервуються нервами сплетення, з формуванням стійких парезів та контрактур суглобів. Профілактика плекситу передбачає ефективне лікування інфекцій та метаболічних порушень, запобігання травмам та інтоксикаціям, адекватну іммобілізацію, дотримання техніки хірургічних втручань.