Визначення. Це травма, що викликана:

  1. високою температурою (термічний опік);
  2. міцними кислотами та лугами (хімічний опік);
  3. ультрафіолетовим та іншими видами опромінення (променевий опік).

У мирний час найбільш поширені термічні опіки (парою, окропом тощо), що отримуються внаслідок побутової необережності, пожеж, рідше — виробничої травми через недотримання вимог безпеки.

Діагностика

Розрізняють 3 ступені термічних опіків шкіри:
  1. ступінь. Локальний статус: термічним фактором вражається епідерміс: гіперемія і набряк шкіри з відшаруванням епідермісу, на­явність міхурів, наповнених прозорою рідиною.
  2. ступінь. Локальний статус: епідерміс відсутній, м’які тканини набряклі, дерма червоного кольору — можливо, з поодинокими ділянками блідого забарвлення, напружена. У деяких місцях може бути покрита сухим тонким струпом. Судинний малюнок відсутній. Больова та тактильна чутливість знижені.
  3. ступінь. Локальний статус: утворюється щільний некротичний струп коричневого кольору. Інколи крізь струп видно затромбовані підшкірні вени. Струп не береться у складку, спаяний з підлеглими тканинами. Больова та тактильна чутливість відсутня, температура опікової поверхні знижена.

Площа опіків визначається:

  1. за «правилом дев’яток» (голова 9%, рука 9%, передня поверхня тулуба 18%, нога 18%);
  2. за «правилом долоні» — площа долоні складає приблизно 1% площі поверхні шкіри.

Критичні опіки:

  • опіки дихальних шляхів;
  • опіки обличчя, очей, суглобів, промежини;
  • у дорослих, віком старше 60 років; ІІ ст. площею > 25%;
  • у дітей, віком до 10 років; ІІ ст. площею > 20%; ІІІ ст. площею більше 10%;
  • усі електричні опіки;
  • комбіновані з травмою, тяжкими хронічними захворюваннями.

Опіки середньої важкості:

  • у дорослих, ІІ ст. площею 15–20%;
  • у дітей, ІІ ст. площею 10–20%; ІІІ ст. площею 2–10%.

Основні принципи невідкладної допомоги

  1. Швидко винести потерпілого з небезпечної зони.
  2. Погасити на ньому одяг вогнегасником, водою чи цупкою тканиною — чохлом, брезентом, ковдрою, пальтом тощо. Полум’я з одя­гу можна збити, притискаючи потерпілого до землі, дорожнього покриття. Одяг, що тліє, треба обережно зняти, попередньо розрізавши або розірвавши.
  3. Не слід відривати частини одягу, що прилипли до поверхні опіку.
  4. Охолодити уражену ділянку, використовуючи прохолодну (8–15°С), за можливості, проточну воду (не лід!). Охолодження має три­вати щонайменше 20 хв. Зрошення водою ділянки шкіри з хімічни­ми опіками має тривати 1 год.
  5. Накладання асептичної пов’язки, за неможливості — накрити ділянку опіку чистим сухим одягом.

Коментар. У разі затримки госпіталізації накладають стерильну пов’язку з мазями на гідрофільній основі. В усіх випадках, коли можливо, необхідно утриматися від місцевого лікування опіків до того моменту, коли буде оцінена їх глибина.

  • Іммобілізація прямих кінцівок з опіком.
  • Розкривати чи зрізати пухирі не потрібно.
  • За відсутності свідомості проводяться інгаляція О2, ШВЛ та ди­хання за допомогою мішка Амбу, інтубація трахеї.
  • Р-н NaCl 0,9% об’ємом 4 мл/кг × % опіків вводиться в/в крапель­но дорослим з опіками площею понад 15%. Половину рідини ввести в перші 8 год., решту — у наступні 16 год.
  • Морфіну гідрохлорид 1мл 1% р-ну в/в струминно повільно за вираженого болю, у разі потреби введення можна повторити через 10 хв.
  • При хімічних опіках, якщо хімічний агент є твердою або сипучою речовиною, перед промиванням водою його треба струсити чи зняти щіткою.

Особлива увага: деякі речовини при сполученні з водою вступають у хімічну реакцію з виділенням тепла, що спричиняє додатковий фактор ушкодження — термічний опік.