Порушення еякуляції

Порушення еякуляції – Сексуальна дисфункція, що виражається в постійному або епізодично повторюваному розладі процесу сім’явипорскування. До порушень еякуляції відносяться прискорене, затримане, ретроградне сім’явипорскування та відсутність еякуляції (анеякуляція). Порушення еякуляції можуть супроводжуватись чоловічою аноргазмією або поєднуватися з порушеннями ерекції. Діагностична тактика при порушеннях еякуляції включає повне клініко-інструментально-лабораторне обстеження пацієнта: огляд, функціональні тести, УЗД чоловічих статевих органів, дослідження секрету простати та сечі, уретроскопію та ін. Лікування порушень еякуляції може включати психотерапію, поведінкову терапію, урогенітального тракту, за показаннями – хірургічне втручання.

Порушення еякуляції – поняття, що поєднує різні види еякуляторних розладів (передчасну еякуляцію, затримку еякуляції, анеякуляцію, ретроградну еякуляцію). Серед різних форм сексуальної дисфункції у чоловіків частку порушень еякуляції припадає близько 40%. Залежно від причин, що лежать в основі порушення еякуляції, у вирішенні проблеми можуть бути задіяні фахівці з урології, андрології, неврології, ендокринології, психології, сексології.

Еякуляція (викид насіннєвої рідини через зовнішній отвір уретри) представляє складний рефлекторний акт, що грає важливу роль у сексуальному житті чоловіка і забезпечує можливість природного продовження роду. Еякуляція є закономірним результатом стимуляції статевого члена або відбувається мимоволі (полюція). Вважається, що в нормі у чоловіків, які ведуть статеве життя, сім’явипорскування настає через 2-3 хвилини після початку фрикційного періоду, проте цей показник може значно змінюватись в залежності від віку, сексуального досвіду, психологічного та фізичного стану чоловіка.

Процес сім’явипорскування включає кілька послідовних етапів: емісію, прееякуляцію і власне еякуляцію, що супроводжується оргазмом. У фазу емісії відбувається виділення вмісту придатка яєчка (сперматозоїдів), секрету передміхурової залози та насіннєвих бульбашок у простатичний відділ уретри. Практично одночасно шийка сечового міхура скорочується, перешкоджаючи ретроградному закидання насіннєвої рідини в сечовий міхур (прееякуляція). Потім слідує фаза вигнання – викид насіннєвої рідини з уретри назовні в результаті серії ритмічних скорочень бульбо-спонгіозних, сіднично-печеристих та інших м’язів промежини. Процес еякуляції забезпечується багаторівневою нервовою регуляцією, що включає впорядковану взаємодію симпатичної (емісія та прееякуляція), парасимпатичної, соматичної нервової системи, ЦНС (сім’явипорскування та оргазм). Порушення, що виникають на одному з рівнів регуляції, викликають різні за своїми проявами та тяжкістю розладу еякуляції.

За часом виникнення розрізняють первинні (що виникли з початком статевого життя) та вторинні порушення еякуляції (що розвивалися після періоду нормальної сексуальної функції). Залежно від клінічної форми та механізмів розвитку дисфункції виділяють такі форми порушення еякуляції:

Причини порушень еякуляції можуть мати органічну та психогенну природу. Так, прискорене сім’явипорскування органічного генезу спостерігається при урологічних захворюваннях (простатиті, уретриті, колікуліті, аденомі простати, підвищеній чутливості головки статевого члена), анатомічних аномаліях (короткій вуздечці крайньої плоті), неврологічній патології (переломах тазу, хребетно-хребетному). Психогенна передчасна еякуляція найчастіше зустрічається у недосвідчених у сексуальному плані чоловіків, при рідкісних статевих контактах, надмірному сексуальному збудженні, стресових ситуаціях, страху невдач тощо.

Психологічними факторами, що призводять до затримки еякуляції та анеякулції, можуть бути сексуальні комплекси та обмеження, низька сексуальна привабливість статевої партнерки, депресія, проблеми міжособистісних відносин з жінкою. Органічним субстратом, що викликає порушення еякуляції, можуть бути неврологічна (хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт, полінейропатії), ендокринна (гіпотиреоз, гіпогонадизм), урологічна (ЗПСШ, травми статевого члена, операції на передміхуровій залозі та ін.) патологія.

Причинами ретроградної еякуляції зазвичай є патологічні стани, що супроводжуються порушенням іннервації шийки сечового міхура. Розвиток подібних розладів можливий на тлі вроджених аномалій задньої уретри та сечового міхура, склерозу шийки сечового міхура, діабетичної нейропатії, після перенесених операцій на сечовому міхурі та передміхуровій залозі. Астенічна еякуляція, як правило, пов’язана з патологією сечівника (клапанами або стриктурою уретри та ін.) або причинами нейрогенного характеру (травмами спинного мозку, симпатектомією, заочеревинною лімфаденектомією, операціями на товстій кишці). Порушення еякуляції за типом хворобливого сім’явипорскування зустрічається при хронічному простатиті, синдромі хронічного тазового болю, уретриті, обструкції сім’явивідної протоки.

Різні порушення еякуляції часто є побічним ефектом деяких лікарських препаратів (антигіпертензивних, діуретиків, антидепресантів, адреноблокаторів), що розвиваються при прийомі алкоголю та наркотиків. У ряді випадків у чоловіків діагностується ідіопатичне порушення еякуляції, етіологічний фактор якого не вдається встановити.

Згідно з критеріями ВООЗ, передчасною вважається еякуляція, що настала до статевого акту або через 1 хвилину після його початку і не призводить до сексуального задоволення одного або обох статевих партнерів. При затримці еякуляції, навпаки, чоловік нездатний досягти сім’явипорскування, незважаючи на тривалу сексуальну стимуляцію. Про затримку еякуляції зазвичай говорять, якщо вона не настає через 20-30 хвилин після початку фрикцій всупереч взаємному прагненню та бажанню партнерів завершити статевий акт. При ретроградному сім’явипорскуванні еякулят викидається не антеградно (з уретри назовні), а надходить у зворотному напрямку (сечовий міхур). При цьому насіннєва рідина не виділяється зовсім або об’єм еякуляту виявляється занадто малим. Таке порушення еякуляції також може бути запідозрено виділення каламутної сечі після статевих зносин. Затримана, ретроградна еякуляція та анеякуляція можуть бути факторами чоловічої безплідності.

В основі астенічного сім’явипорскування («еякуляторного желе», часткової еякуляторної дисфункції) лежить порушення ритмічних м’язових скорочень гладкої мускулатури, що забезпечують поштовх викид насіннєвої рідини з уретри. Дане порушення еякуляції супроводжується стертими оргазмічними відчуттями, проте якість еякуляту при цьому не змінюється, а фертильність чоловіка не страждає. Болюча еякуляція часто поєднується з дизуричними розладами. У цьому випадку порушення еякуляції характеризується болем під час сечовипускального каналу та в промежині. Різні порушення еякуляції можуть спричинити розвиток зниження лібідо та імпотенції. Наслідком порушень еякуляції можуть стати конфлікти у парі, відмова від сексу і навіть розрив стосунків.

Пацієнт, який звернувся до уролога або андролога зі скаргами на порушення еякуляції, повинен бути ретельно обстежений для виключення неврологічної, ендокринної, урологічної та іншої патології. При первинному огляді провадиться ретельне з’ясування скарг, анамнезу, супутніх захворювань, психосексуального статусу; дослідження зовнішніх геніталій та передміхурової залози. За показаннями пацієнту рекомендуються консультації фахівців: невролога, ендокринолога, венеролога, сексолога.

Для виявлення часткової чи повної ретроградної еякуляції проводиться постеякуляторний аналіз сечі. Важливу роль серед методів лабораторного обстеження пацієнтів із порушенням еякуляції відіграє дослідження секрету простати (після попереднього масажу передміхурової залози), бактеріологічний посів уретрального мазка, ІФА та ПЛР-діагностика інфекцій. У міру необхідності лабораторний комплекс доповнюється інструментальними дослідженнями: УЗД передміхурової залози та органів мошонки, визначенням викликаних потенціалів дорсального нерва статевого члена, уретроскопією, цистоскопією, урофлоуметрією та ін. При порушеннях еякуляції можуть проводитися різні функціональні тести, спрямовані на з’ясування.

Загальні принципи лікування різних форм порушень еякуляції включають етіотропну та симптоматичну медикаментозну терапію, психосексуальне консультування, поведінкову психотерапію, фізіотерапію. У разі фармакоіндукованого порушення еякуляції скасовується або коригується прийом лікарських препаратів. При виявленні етіологічно значущої супутньої патології (цукрового діабету, статевих інфекцій, неспецифічного урогенітального запалення, неврологічної патології та ін.) призначається відповідне лікування. При передчасному сім’явипорскуванні використовуються місцеві анестезуючі препарати, що пролонгують статевий акт і віддаляють інтравагінальну еякуляцію. При ретроградній еякуляції статевий акт рекомендується здійснювати при наповненому сечовому міхурі. Додаткові методи терапії порушень еякуляції включають голкорефлексотерапію, загальні ванни, електростимуляцію, масаж, вібростимуляцію та ін.

Хірургічні методи лікування передчасного сім’явипорскування можуть включати денервацію-ренервацію головки статевого члена, пластику короткої вуздечки статевого члена. У разі безпліддя, спричиненого порушенням еякуляції, можливий розгляд питання щодо використання методів допоміжних репродуктивних технологій (ЕКЗ).

Більшість випадків порушень еякуляції можна вилікувати за допомогою адекватної фармакотерапії, психотерапії та інших методів впливу. Комплексний та індивідуалізований підхід дозволяє нормалізувати статеву функцію чоловіка та гармонізувати сексуальні стосунки. При порушеннях еякуляції, зумовлених органічними причинами, прогноз відновлення сексуальної функції багато в чому залежить від можливості та успішності корекції супутнього патологічного стану. Дуже важливо, щоб статеві партнери, які зіткнулися з проблемою порушення еякуляції, разом долали труднощі, що виникли.