Порушення вестибулярного апарату: симптоми, причини, діагностика

При порушенні вестибулярного апарату людина втрачає здатність орієнтуватися внаслідок порушення зорового та слухового сприйняття, втрати відчуття дотику. Вестибулярний апарат складається з декількох відділів, і про порушення роботи кожного з них говорять певні симптоми.

симптоми порушень

В основному порушення виявляються наступними ознаками:

прямі:
запаморочення;
колівальні рухи очей (ністагм).
супутні:
тошнота різної інтенсивності, часто супроводжується рвотою;
збліднення або почервоніння шкіри обличчя та шиї;
втрата рівноваги;
порушення координації рухів;
порушення рівня артеріального тиску;
потовиділення;
зміна частоти дихальних рухів і серцебиття.

Симптоми порушень можуть бути непостійними і виникати раптово, при більшості захворювань мають нападоподібний характер. Напади можуть виникнути при появі різкого запаху або звуку, різкої зміни погоди тощо. У перервах між нападами людина почуває себе здоровим.

причини порушень

Існує безліч причин, за якими можуть виникнути порушення основних функцій вестибулярного апарату. Вони пов’язані з різними захворюваннями внутрішнього вуха та деяких систем організму, з травмами та новоутвореннями, запальними процесами, викликаними інфекціями та вирусами.

1. Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення – одна з найпоширеніших форм запаморочення. Відчуття позиційного запаморочення піддаються всі, але особливо часто стан виникає у людей віком від 60 років, в основному у жінок. Основні симптоми позиційного запаморочення:

ілюзія обертання, що виникає при зміні положення голови (поворот голови, різкий підйом з ліжка та ін.);
іноді виникає тошнота та рвота;
у рідкісних випадках відзначається різкий біль у шлунку.
Причини виникнення запаморочення найчастіше встановити не вдається, але в основному воно відзначається у посттравматичному та після операційному стані, а також при зараженні респіраторної інфекції на тлі загальної слабкості.

2. Вестибулярний неврит, найчастіше виникає через інфекційні захворювання (герпес, грип, лишай та ін.). Є найчастіше зустрічається причиною порушення вестибулярного апарату або порушення функції вестибулярного нерва. Основні симптоми:

справжнє запаморочення, за якого створюється ілюзія швидкого кругового обертання;
тошнота, що супроводжується рвотою;
спонтанний горизонтально-копіювальний ністагм, при якому обидва очні яблука дуже швидко рухаються горизонтально і по колу.
Найчастіше важкі симптоми тривають протягом 3-4 днів, але повне одужання настає лише за кілька тижнів, у літніх людей – за кілька місяців.

3. Синдром вертебрально-базилярної недостатності. До групи ризику виникнення синдрому входять люди віком від 60 років, і лікування порушень вестибулярного апарату супроводжується лікуванням захворювань серцево-судинної системи. Серед причин виникнення синдрому відзначені мозочкові інсульти, судинна ішемія внутрішнього вуха, порушення роботи вестибулярного нерва. Ознаки синдрому поділяються на:
основні:

запаморочення, що виникає несподівано та без видимих ​​причин;
тошнота і часта рвота;
порушення рівноваги;
супутні:

порушення зорового сприйняття (часто у хворих двоїться в очах);
часті падіння внаслідок порушення рівноваги;
порушення мови (розмиття, з носовим звуком).
При цьому слід зазначити, що синдром вертебрально-базилярної недостатності зазвичай короткочасний, і якщо характерні для нього симптоми повторюються протягом декількох місяців і довше, цей діагноз підлягає виключенню, пацієнта потрібно відправити на більш детальне обстеження.

4. Закупорка внутрішньої слухової (лабіринтової) артерії. Є однією з найнебезпечніших причин порушення функції вестибулярного апарату, оскільки при цьому порушується кровопостачання головного мозку, що може призвести до мозочкового інсульту та інфаркту, крововиливу в мозок, що становлять смертельну опасность. Основним ознакою є гостре запаморочення, що супроводжується втратою координації рухів та односторонньою глухотою. При виникненні такого стану необхідно негайно викликати швидку допомогу.

5. Двостороння вестибулопатія у хронічній формі. Виникає в основному внаслідок інтоксикації ліками, які надають ототоксичну дію. Основні симптоми:

помірне запаморочення, що супроводжується нудотою;
наростаюче порушення стійкості, особливо помітне у сутінках та темряві.
6. Болезнь (синдром) Меньєра – одне з найпоширеніших захворювань внутрішнього вуха. Основні симптоми:

швидко наростаюче і повільно спадає запаморочення, має нападоподібний характер;
зниження слуху різної інтенсивності у різні проміжки часу, що веде з перебігом хвороби до поступової втрати слуху;
шум у вусі, який у процесі розвитку хвороби приймає постійний характер, значно посилюється перед нападом запаморочення;
закладеність у вусі.
7. Вушні захворювання, до яких відносяться:

сірчана пробка;
ураження кісткової капсули внутрішнього вуха – отосклероз;
порушення функції слухової труби, що зв’язує внутрішнє вухо з горлом, яке може виникнути через пошкодження висково-челюстного суглоба, поліпів, алергії та ін.;
гострий отит або гнійний отит.

8. Травма. Запаморочення також може бути викликане черепно-мозковою травмою, що спричинила струс лабіринту або перелом скроневої кістки.

9. Базилярна мигрень. У деяких випадках ознакою мігрені є не виснажлива головна біль, а приступоподібне тривале запаморочення. Найчастіше такими формами мігрені страждають дівчатка підліткового віку. В основному такі хворі схильні до заколісування.

10. Епілепсія. Ознакою цієї хвороби, особливо у дитячому віці, може виявитися запаморочення, що супроводжується нудотою. Але найчастіше ці основні ознаки порушення вестибулярного апарату супроводжуються при епілепсії короткочасним порушенням свідомості, галюцинаціями, виділенням слюні, нехарактерними руховими рухами.

11. Досить рідко причиною подібних порушень є опухоль мостомозжечкового угла. Виявляються новоутворення в основному поступовим зниженням слуху аж до його втрати, втім, глухота іноді настає різко. Запаморочення практично не зустрічається, але часто виявляється порушення координації рухів. Новоутворення найчастіше виникають внаслідок нейрофіброматозу у будь-якій формі, при якому на шкірі проявляються світло-коричневі плями.

12. Краніовертебральна патологія є досить поширеною причиною виникнення запаморочення та порушення координації рухів. При цьому можуть виявлятися ністагм, порушення мови, у хворого відзначається порушення ковтальної функції. В основному виникненню даного патологічного стану схильні діти.

13. Розсіяний склероз часто характеризується істинним запамороченням, що супроводжується сильною нудотою.

діагностика

З огляду на те, що основні вестибулярні функції порушуються через патологічний стан, лікування порушень вестибулярного апарату потрібно починати зі з’ясування першопричини виникнення патологічного стану. При перших ознаках порушень слід звернутися до отоларинголога. Крім огляду лікаря зазвичай проводиться детальне обстеження за допомогою:

аудіометрії, що дозволяє визначити слухову чутливість;
ультразвукового дослідження, за допомогою якого перевіряється стан хребетних артерій;
комп’ютерної томографії мозку щодо патологічних змін.
Ці та інші сучасні методи діагностики допомагають з найбільшою точністю визначити характер порушень та причини їх виникнення.