Пошкодження зв’язок

Пошкодження зв’язок – Часткове або повне порушення цілісності зв’язок в результаті травматичного впливу. Широко поширене, може бути повним чи частковим. Причиною зазвичай стає побутова чи спортивна травма. Найчастіше страждають зв’язки гомілковостопного та колінного суглоба. Ушкодження зв’язок проявляється болями, наростаючим набряком, обмеженням опори та рухів. Нерідко у травмованій ділянці на 2-3 день з’являється виражена гематома. Діагноз виставляють на підставі огляду, при необхідності призначають рентгенографію, УЗД та МРТ. Лікування частіше консервативне.

Пошкодження зв’язок – травма, при якій розривається зв’язування або окремі волокна. Поряд із забоями, є одним із найпоширеніших травматичних ушкоджень. Зазвичай виникає внаслідок побутової чи спортивної травми, може спостерігатися у людей будь-якого віку. Нижні кінцівки страждають частіше за верхні. Існує певна сезонність, наприклад, кількість пошкоджень зв’язок гомілковостопного суглоба різко збільшується в зимовий час, особливо в період ожеледиці.

Безпосередньою причиною травми є надмірний тиск або амплітуда рухів, що перевищує еластичність тканин зв’язування. Найпоширеніші механізми – підгортання ноги, рідше вивертання руки (наприклад, при невдалому падінні чи занятті контактними видами спорту). Ступінь ушкодження зв’язок може суттєво відрізнятися – від незначного розтягування, всі симптоми якого проходять протягом 2-3 тижнів, до повного розриву, при якому потрібне оперативне лікування.

Незалежно від локалізації травми, у травматології розрізняють три ступені ушкодження зв’язок:

• 1 ступінь (розтяг) – Розрив частини волокон зв’язки при збереженні її безперервності та механічної цілісності. У побуті таке ушкодження зазвичай називають розтягуванням зв’язок, хоча насправді зв’язки не еластичні і не здатні розтягуватися. Супроводжується помірним болем. Крововиливи відсутня, набряк незначний. Відзначається нерізке обмеження опори та рухів.
• 2 ступінь (надрив) – Розрив більшої частини волокон зв’язки. Супроводжується набряком та утворенням синця. Рухи болючі, обмежені. Може виявлятись незначна нестабільність суглоба.
• 3 ступінь – розрив зв’язки. Спостерігається сильний біль, великий синець, виражена набряклість і нестабільність суглоба.

Діагноз ушкодження зв’язок встановлюють з урахуванням механізму травми та даних огляду. У цілому нині – чим яскравіше виражені клінічні ознаки, тим більше волокон зв’язки має бути розірвано. Разом з тим, слід враховувати, що набряк та крововилив наростають з плином часу, тому при свіжих повних розривах симптоми можуть бути менш яскравими, ніж при надривах давністю 2-3 діб. Для оцінки ступеня ушкодження зв’язок призначають УЗД чи МРТ суглоба.

Пошкодження зв’язок диференціюють з переломами та вивихами. При вивиху спостерігається виражене зміщення кісток щодо один одного, суглоб сильно деформований, нормальні анатомічні співвідношення порушені, рухи неможливі, при спробі пасивних рухів виявляється пружний опір. При пошкодженні зв’язок зовнішній вигляд суглоба змінений тільки через набряк, анатомічні співвідношення не порушені, рухи можливі, але обмежені через біль, пружний опір відсутній.

При переломі зазвичай спостерігається деформація, крепітація та патологічна рухливість. Однак це необов’язкові ознаки порушення цілісності кісток, у ряді випадків (наприклад, при переломі зовнішньої кісточки без зміщення) вони можуть бути відсутніми. Інші симптоми перелому (набряк, обмеження рухів, біль та порушення опори) аналогічні клінічним проявам ушкодження зв’язок, тому для встановлення остаточного діагнозу необхідне рентгенологічне обстеження. При необхідності також призначають МРТ або УЗД.

Лікування неповних ушкоджень зв’язок здійснюють у травмпункті. Хворим призначають спокій, фізіотерапію та високе положення кінцівки. У першу добу до області ушкодження рекомендують прикладати холод (наприклад, грілку з льодом), потім сухе тепло. При ходьбі накладають тугу пов’язку, щоб утримати суглоб і захистити зв’язки від подальшої травматизації. У спокої пов’язку знімають. У жодному разі не слід залишати еластичний бинт на ніч – це може спричинити порушення кровопостачання та спровокувати збільшення набряку кінцівки. При сильних болях пацієнтам радять приймати знеболювальні препарати. Період активного лікування зазвичай становить 2-4 тижні, повне відновлення зв’язки відбувається приблизно через 10 тижнів.

При повних розривах зв’язок хворих госпіталізують до травматологічного відділення. Проводять іммобілізацію, кінцівки надають піднесеного положення, призначають аналгетики та фізіотерапію. Надалі залежно від локалізації ушкодження може бути показана як консервативна терапія, і оперативне лікування. Як правило, операцію з відновлення цілісності зв’язки виконують у плановому порядку. Однак у ряді випадків хірургічне втручання може здійснюватися відразу при вступі. Надалі обов’язково проводять реабілітаційні заходи.

Є найпоширенішим ушкодженням зв’язок. Зазвичай виникає при підгортанні стопи досередини. Частіше страждають зв’язки, розташовані між малогомілкової та таранної або малогомілкової та п’яткової кістками. При пошкодженні 1 ступеня (розтягування) пацієнт скаржиться на неінтенсивний біль при ходьбі, набряк суглоба незначний або помірний, функція ходьби не порушена. 2 ступінь пошкодження зв’язок (надрив) супроводжується вираженим набряком, що поширюється на зовнішню та передню поверхню стопи; відзначається значне обмеження рухів, ходьба утруднена, але зазвичай можлива. При 3 ступеня (повному розриві) виникають інтенсивні болі, набряк та крововилив поширюються по всій стопі, включаючи її підошовну поверхню, ходьба часто неможлива.

На МРТ гомілковостопного суглоба визначається частковий або повний розрив зв’язування. На рентгенограмах гомілковостопного суглоба при 1-2 ступені ушкодження зв’язок зміни відсутні, при 3 ступені іноді проглядається невеликий фрагмент кісткової тканини, що відірвався від кістки в області прикріплення зв’язки.

Лікування розтягування зв’язок в першу добу включає холод і туге бинтування. З 2-3 дні призначають фізіолікування: УВЧ, змінні магнітні поля, надалі – парафін або озокерит. Одужання, як правило, настає через 2-3 тижні. При надривах зв’язки на кінцівку накладають гіпсову лонгету на 10 днів. В іншому лікування – як при розтягуванні зв’язок, термін відновлення становить кілька тижнів. При повних розривах на суглоб спочатку накладають лонгету, після спадання набряку гіпс циркулюють і зберігають щонайменше 2 тижнів. У подальшому пов’язку модифікують, щоб її можна було знімати під час проведення ЛФК, масажу та фізіотерапії. Гіпс зберігають до 1 місяця, потім протягом 2 місяців рекомендують носити спеціальний підтримуючий гомілковостопник або еластичний бинт для попередження повторного пошкодження зв’язок. Хірургічне лікування зазвичай не потрібне.

Ушкодження бічних зв’язок виникає при форсованому бічному відхиленні гомілки. Якщо гомілка відхиляється назовні, можливе пошкодження внутрішньої зв’язки, якщо всередині – пошкодження зовнішньої зв’язки. Внутрішня зв’язка страждає частіше, але зазвичай не розривається, а лише частково надривається, в окремих випадках виникають повні розриви. Зовнішня зв’язка уражається рідше, при цьому, як правило, спостерігаються повні розриви, відриви від надвиростка стегна або відриви від голівки малогомілкової кістки разом з невеликим кістковим фрагментом.

Пацієнт скаржиться на біль, утруднення рухів та ходьби. Суглоб набряклий, може виявлятися гемартроз. Пальпація області зв’язки болюча, рухи обмежені. При значних надривах та повних розривах спостерігається надмірна бічна рухливість гомілки. При часткових розривах накладають гіпсову лонгету, призначають УВЧ. При повних розривах внутрішньої зв’язки проводять консервативну терапію, яка включає іммобілізацію, ЛФК і фізіотерапію.

Повні розриви зовнішньої зв’язки супроводжуються значною розбіжністю кінців, тому за таких травм потрібне хірургічне втручання. У ході операції пошкоджені кінці зв’язування зшивають або здійснюють пластику зв’язування з використанням сухожилля двоголового м’яза стегна. При відривах фрагмента малогомілкової кістки роблять фіксацію уламка гвинтом. У післяопераційному періоді проводять реабілітаційні заходи: масаж, ЛФК та ​​фізіолікування.

Хрестоподібні зв’язки, розташовані в порожнині колінного суглоба, ушкоджуються при позамежних рухах. Передня хрестоподібна зв’язка зазвичай розривається при ударі по задній поверхні зігнутого колінного суглоба, задня – при ударі по передній поверхні гомілки або різкому розгинанні колінного суглоба. Розриви та надриви хрестоподібних зв’язок, як правило, виникають при спортивній травмі: під час гри у футбол, боротьби, занять гірськолижним спортом тощо.

У момент ушкодження зв’язок колінного суглоба з’являється різкий біль. Рухи стають болючими, об’єм суглоба збільшується, у ньому утворюється гемартроз. Відмінною ознакою розриву хрестоподібних зв’язувань є симптом «висувної скриньки». Лікар намагається змістити зігнуту гомілку хворого назад чи вперед. При розривах передньої хрестоподібної зв’язки відзначається надмірне зміщення гомілки вперед, при розривах задньої хрестоподібної зв’язки – надмірне зміщення гомілки назад.

Для виключення переломів виконують рентгенографію колінного суглоба. Для оцінки ступеня розриву зв’язок призначають МРТ колінного суглоба чи артроскопію. Лікування включає пункції колінного суглоба, іммобілізацію терміном до 1 місяця, ЛФК, фізіотерапію та масаж. Операції зазвичай здійснюють через 5-6 тижнів з моменту травми, оскільки раннє хірургічне втручання може спричинити розвиток контрактури суглоба. Виняток – відриви зв’язок з кістковим фрагментом та усуненням уламку, у таких випадках показана термінова операція.

Показанням до відстроченого відновлення зв’язок є порушення ходьби та розбовтаність суглоба. Просте зшивання не забезпечує бажаного результату, тому травматологи здійснюють пластичну реконструкцію зв’язок з використанням трансплантату зі зв’язування надколінка. В окремих випадках пошкоджені зв’язки замінюють штучними матеріалами. У післяопераційному періоді призначають антибіотики, анальгетики, масаж, фізіотерапію та ЛФК. Пацієнту рекомендують уникати надмірних навантажень на колінний суглоб.