Прокталгія

Прокталгія – це біль в області заднього проходу та прямої кишки, спричинена м’язовим спазмом. Носить нападоподібний характер, може іррадіювати в живіт, промежину, куприк. Часто проходить самостійно після дефекації теплої сидячої ванни. Захворювання може протікати тривалий час, що виснажує, з розвитком канцерофобії. Хворий потребує консультації колопроктолога, проведення пальцевого та інструментального обстеження прямої кишки. Залежно від причин прокталгії може призначатися фізіотерапія, блокади, медикаментозна терапія. Важливе значення має виявлення та лікування інших захворювань кишківника та сечостатевої системи, психопрофілактика.

Прокталгія – больовий синдром в області заднього проходу та прямої кишки, спричинений м’язовим спазмом. Характеризується нападами різкого болю, з іррадіацією в живіт, промежину, куприк. Біль може пройти самостійно після дефекації, теплої сидячої ванни. Захворювання може протікати тривалий час, що виснажує, з розвитком канцерофобії. Важливе значення має виявлення та лікування інших захворювань кишківника та сечостатевої системи, психопрофілактика.

Багато захворювань прямої кишки проявляються больовим синдромом. Болі можуть бути різного характеру, мати зв’язок з дефекацією (виникати під час або після неї) і різну інтенсивність. Якщо органічних причин болю у прямій кишці не вдається виявити, лікар-проктолог діагностує наявність синдрому прокталгії (болі у прямій кишці невиявленої етіології). Прокталгія може бути викликана психоемоційними переживаннями, спазмами прямої кишки неврологічного характеру.

Прокталгія характерніша для чоловіків середньої вікової категорії. Виявляється зазвичай нападами раптово виникає біль у прямій кишці різної інтенсивності і тривалості (від кількох хвилин до півгодини). Больові напади можуть виникати кілька разів за ніч і сприяти розвитку порушень сну. Біль у прямій кишці вимагає обов’язкового звернення до фахівця для ретельного обстеження та виявлення можливої ​​проктологічної патології.

Причиною патології найчастіше служить нейрогенний спазм м’язів-леваторів прямої кишки, або копчикового м’яза. Причиною може стати стрес, психологічне переживання, важке фізичне перенапруження. Вторинна прокталгія є наслідком проктологічних захворювань (тріщини анального каналу, гострого геморою, парапроктиту, пухлин анального каналу, ускладненої каудальної тератоми, періанальної локалізації ураження при хворобі Крона). Крім того, прокталгія може бути проявом ідіопатичного анокопчикового больового синдрому. Іноді при ендометріозі біль іррадіює в ділянку прямої кишки.

Больовий синдром може мати як леткий характер (болі раптово з’являються і так само несподівано проходять), так і триватиме по кілька годин, не піддаючись дії знеболювальних засобів. Може бути колючою або спастичною. Скоротечна або прохідна прокталгія являє собою різкі колючі болі в прямій кишці, що раптово виникають і проходять через кілька хвилин, суб’єктивно відчуваються як хворобливий судомний спазм. Біль може іррадіювати в куприк, задній прохід, промежину, тазостегнові суглоби.

Біль не пов’язаний із дефекацією. Іноді болючі напади можуть відзначатися з великою частотою і помітно погіршувати якість життя пацієнта. Нерідко прокталгія супроводжується дискомфортними відчуттями в області промежини, що наводять хворих на думку про можливі патології сечостатевої сфери. Прокталгія протікає тривало, хвилеподібно, з періодами затишшя, загостреннями, що змінюються, у вигляді почастішання нападів болю. Згодом частота загострень зазвичай наростає. Фактори, які провокують загострення, до кінця не виявлені і швидше за все мають психо-неврогенный характер.

При обстеженні хворих із прокталгією нерідко в анамнезі відзначаються перенесені захворювання органів сечовипускання, статевої сфери, а також проктологічні патології. Однак, первинна прокталгія зазвичай передує даним патологіям (хворі зазначають, що біль у прямій кишці бував і раніше) і нерідко є причиною звернення пацієнтів до гінеколога або уролога. Для встановлення діагнозу «синдром прокталгії» лікарю необхідно провести повне обстеження щодо виявлення захворювань, які можуть клінічно проявлятися болем у прямій кишці.

Фізичне обстеження таких хворих доповнюється оглядом області заднього проходу та пальцевим дослідженням анального каналу. Пальцеве дослідження зазвичай безболісне. Іноді можна назвати спазм леваторів. Сфінктероманометрія при прокталгії зазвичай не виявляє патологічних змін тонусу. Для детального обстеження стін прямої кишки роблять ректороманоскопію. При необхідності оглянути верхні відділи ободової кишки здійснюють колоноскопію або іригоскопію. Лабораторне дослідження крові допомагає виявити ознаки запального процесу. Для виключення патологій сечостатевої системи призначають консультацію гінеколога та уролога, проводять УЗД сечового міхура та органів тазу.

У разі відсутності органічних та функціональних порушень та при наявних скаргах на біль, діагностують первинну прокталгію. Диференціальна діагностика прокталгії проводиться із синдромом грушоподібного м’яза та кокцигодинією. Зазвичай хворі з даними патологіями вже лікувалися різними способами, тому необхідний аналіз процедур, що мали місце, та їх результатів.

Лікування здійснюється спеціалістом у сфері амбулаторної проктології. Для полегшення болючих нападів застосовуються наступні лікувальні процедури:

Зазвичай курс лікування починають із санації прямої кишки антибактеріальними препаратами як міру лікування можливого прихованого проктосигмоїдиту. Оскільки первинна прокталгія має певну залежність від психоемоційного стану пацієнта, основним завданням терапії цього захворювання є створення психологічно комфортної обстановки, захист від стресів, перенапруг. Нерідко застосовують психотерапевтичні методики релаксації. Іноді потрібна консультація психолога. Крім виконання лікувальних призначень, хворим рекомендовано дотримуватись дієти, що сприяє нормалізації травлення.

Вторинна прокталгія проходить після лікування основної патології, що викликала болючість. Первинна прокталгія найчастіше зникає самостійно, але в деяких випадках завзяте часте виникнення больових нападів сприяє помітному погіршенню якості життя хворих та зниженню їхньої працездатності.