Проста мігрень

Проста мігрень – Найбільш часто зустрічається вид мігренозних пароксизмів, відмінною особливістю яких є відсутність аури і будь-яких минущі неврологічних порушень. Проста мігрень характеризується атаками інтенсивного головного болю, частіше одностороннім, що супроводжується нудотою, неодноразовим блюванням, звуко- і світлобоязню. Діагностика ґрунтується на клінічних критеріях. Обов’язковим є виключення інших церебральних захворювань, симптомом яких може бути подібна цефалгія. Лікування простої мігрені проводиться агоністами серотонінових рецепторів, НПЗЗ, дигідроерготамінами, ненаркотичними та наркотичними анальгетиками, протиблювотними, седативними та транквілізаторами.

Проста мігрень становить до 80% усіх нападів мігрені. На відміну від мігрені з аурою та асоційованої мігрені, вона не має попередніх або супутніх головного болю транзиторних зорових, моторних чи чутливих порушень. Перші атаки простої мігрені, як правило, виникають у період від 17 до 35 років. У похилому віці мігренозні напади втрачають свою тривалість та інтенсивність. Жінки страждають на мігрень у 3-4 рази частіше за чоловіків, напади у них часто пов’язані з періодами менструального циклу. Проста мігрень спостерігається у переважній більшості випадків мігрені у дітей. У цьому часто простежується сімейний характер захворювання. Крім того, деякі автори вказують, що у 80% чоловіків, які мають мігрень, матері також страждали на мігренозні пароксизми.

Відомо, що спровокувати напад простої мігрені може стресова ситуація, фізична перевтома, психічна навантаження, нестача сну, переохолодження, зміни в погоді, різкий запах, шум, мерехтливе світло, прийом алкоголю, порушення режиму харчування, вживання окремих продуктів (наприклад, горіхів, цитрусових) , шоколаду, соєвого соусу, сиру, селери, кока-коли тощо). У жінок проста мігрень може бути викликана гормональними зрушеннями – овуляцією та менструацією, прийомом гормональних контрацептивів. Тригерні фактори мігрені до певної міри індивідуальні, згодом кожен хворий з досвіду знає свій набір подібних тригерів.

Проста мігрень, як і інші види мігренозних пароксизмів, асоціюється з такими рисами характеру, як честолюбство та амбітність, підвищена збудливість. Хворі здебільшого вольові та сильні люди, але при цьому вони нетерпимі до помилок інших, чому часто дратуються та виявляють невдоволення.

Патогенетичні механізми розвитку мігренозної атаки досі є предметом вивчення клінічної біохімії та неврології. При нападі відзначаються зміни у вмісті цілого ряду речовин серотоніну, гістаміну, катехоламінів, простагландинів, брадикініну. Сьогодні основна роль відводиться серотоніну. Дослідження показали, що на початку мігренозної атаки відбувається різке вивільнення серотоніну з тромбоцитів, що супроводжується звуженням церебральних судин. Потім рівень серотоніну значно знижується. Ефективність щодо мігрені регуляторів обміну серотоніну також наголошує на значенні цього нейромедіатора.

Інші дослідження свідчать про трійчасто-судинний механізм розвитку простої мігрені. Початковим є збудження нейронів ядра трійчастого нерва, що знаходиться в довгастому мозку, яке провокує викид нейромедіаторів. Останні подразнюють тригемінальні рецептори та потенціюють асептичне запалення стінки сонної артерії. Цим пояснюється болючість артерії при пальпації і набряклість оточуючих її тканин.

Проста мігрень характеризується раптовим виникненням цефалгії без попередньої аури. У деяких випадках головний біль пророкують продромальні явища – зниження настрою, сонливість, падіння працездатності, нудота, позіхання. Оскільки цефалгія найчастіше поширюється лише на половину голови, вона має назву гемікранія. Гемікранія найчастіше відзначається у правій половині голови. У деяких випадках цефалгія захоплює другу половину голови та має дифузний характер. Біль супроводжується різною за інтенсивністю нудотою та неодноразовим блюванням. Будь-які рухи посилюють інтенсивність цефалгії. Підвищена чутливість до звуків та світлових подразників, змушує пацієнтів під час мігренозної атаки ізолюватися від навколишнього світу (зачинитись у кімнаті, зашторити вікна, сховатись під ковдру тощо).

Проста мігрень може тривати від 4 до 2-3 діб. Іноді мігренозна атака супроводжується прискореним сечовипусканням, діареєю, запамороченням, закладеністю носа, вегетативними розладами (серцебиттям, пітливістю, почуттям припливу жару, ознобом, відчуттям нестачі повітря). Закінчення пароксизму в половині випадків протікає з переходом пацієнта до сну. Після перенесеної мігренозної атаки може спостерігатися деяка розбитість та слабкість, в окремих випадках, навпаки, відзначається підвищена фізична та інтелектуальна активність.

Проста мігрень у дітей частіше є дифузною або локалізується бітемпорально та біфронтально. Напад зазвичай не триває більше 1 доби. Інтенсивність цефалгії у дітей найчастіше менша, ніж у дорослих. На перший план у них виходить нудота та багаторазове блювання. Описані випадки, коли мігренозна атака у дитини супроводжувалася лихоманкою та болем у животі і була помилково інтерпретована як кишкова інфекція.

Проста мігрень діагностується неврологом за такими клінічними критеріями: наявність в анамнезі не менше 5 мігренеподібних пароксизмів, тривалість кожного з яких не коротша за 4 години і не більше 3-х діб; цефалгія характеризується не менше ніж двома з перерахованих ознак – має середню та високу інтенсивність, пульсуюча, одностороння, стає інтенсивніше при фізичному навантаженні; є хоча б один з наступних супутніх симптомів – звуко-і світлобоязнь, нудота та блювання.

Важливим моментом є диференціальна діагностика мігрені від серйозних церебральних захворювань, таких як внутрішньомозкова пухлина, менінгіт, арахноїдит, кіста головного мозку, енцефаліт, аневризму судин головного мозку та ін. незвичайному характері, наявності ригідності м’язів потилиці, нападі втрати свідомості, судомах, обмеженні зорових полів. Для виключення органічної церебральної патології проводиться комплексне неврологічне обстеження: електроенцефалографія, ехоенцефалографія, РЕГ, УЗДГ судин голови, огляд офтальмолога з дослідженням очного дна та периметрією. За показаннями призначається МРТ головного мозку та МРТ церебральних судин.

У купіруванні мігренозного пароксизму стандартні анальгетики виявляються малоефективними. Як правило, застосовують дигідроерготаміни (ерготамін, дигідроерготамін) або селективні агоністи серотоніну – триптани (суматриптан, ризатриптан, наратриптан, золмітриптан, елетриптан). При поступовому розвитку пароксизму достатньо прийому одного з цих препаратів всередину. Однак через знижену ШКТ-моторику такий спосіб введення може виявитися неефективним. У таких випадках рекомендовано застосування ерготаміну в ректальних свічках, дигідроерготаміну внутрішньовенно або внутрішньовенно, суматриптану п/к. Використання триптанів пов’язане з частими рецидивами цефалгії, оскільки ці препарати мають короткий період напіввиведення (всього дві години). При відновленні цефалгії часто потрібний повторний прийом ліків, комбінування триптанів з нестероїдними протизапальними (ібупрофеном, німесулідом, диклофенаком).

В окремих випадках проста мігрень усувається ендоназальним введенням лідокаїну, прийомом напроксену, внутрішньом’язовим введенням магнезії. Багаторазове блювання є показанням до призначення протиблювотних (метоклопраміду, домперидону, ондансетрону). При високій інтенсивності цефалгії та відсутності поліпшення від застосування вищезгаданих фармпрепаратів вдаються до використання наркотичних анальгетиків (трамадолу, тримеперидину, кодеїну, фентанілу, налбуфіну). Однак їх застосування можливе не частіше ніж 2 рази на тиждень.

На жаль, в даний час проста мігрень не має ефективної фармакотерапії міжприступного періоду, яка дозволяла б істотно знизити ймовірність виникнення мігренозної атаки. Неврологи використовують інгібітори моноаміноксидази, бета-адреноблокатори, транквілізатори, антиконвульсанти, окситриптан (попередник серотоніну) та ін. Окремі вітчизняні дослідження показали ефективність тривалого прийому малих доз аспірину.

Оскільки медикаментозне лікування малоефективне, велику увагу слід приділяти способу життя пацієнта, виключенню з нього факторів, що провокують мігренозну атаку. Це завдання, вирішити яке під силу лише самому хворому. Крім нормалізації режиму дня та харчування, сюди має входити серйозна психологічна робота, спрямована на зменшення вимогливості до оточуючих та формування більш доброзичливого ставлення до людей. У цьому вся допоміжну роль можуть зіграти консультації психолога, спеціальні тренінги, психотерапія.

Прогноз

Проста мігрень сама по собі не є загрозливим для життя чи здоров’я пацієнта захворюванням. Однак мігренозні атаки знижують працездатність пацієнтів, унеможливлюючи виконання ними своїх робочих обов’язків у період нападу. Крім того, деякі пацієнти (наприклад, рятувальники, лікарі, робітники галасливих цехів, кухарі та ін.) змушені змінювати свою професію, оскільки вона пов’язана з тригерами, що провокують мігрень. На жаль, за статистикою лише у 10% випадків лікарям вдається досягти припинення мігренозних пароксизмів. З іншого боку, відомі неодноразові випадки, коли пацієнти самі шляхом зміни свого життя домагалися одужання.