Псоріаз долонь та підошв

Псоріаз долонь та підошв – Пальмоплантарний різновид пустульозного псоріазу, що вражає виключно шкіру долонь і стоп. Первинним елементом є яскраво-рожева папула, що трансформується в бляшку, що виникає на тлі гіперемії шкірної поверхні, що супроводжується свербінням та лущенням. Бляшки зливаються між собою, утворюючи вогнища гіперкератозу, іноді частина вогнищ починає вирішуватися з центру. Поверхня долонь та стоп втрачає еластичність, з’являються тріщини, приєднується вторинна інфекція. Діагноз виставляють клінічно з гістологічним підтвердженням. У процесі лікування застосовують зовнішні антисептики, гормональні мазі та ПУВА-терапію.

Псоріаз долонь та підошв – хронічний гетерогенний дерматоз, що локалізується в області долонь та підошв. За даними різних авторів, частку долонно-підошовної форми захворювання припадає від 1,2% до 31% всіх випадків псоріазу, при цьому останнім часом кількість пацієнтів неухильно зростає, що підвищує актуальність даної дерматологічної патології. Дерматоз залежить від географії та раси. У північних країнах частота виникнення псоріазу долонь і підошв набагато вища, ніж у південних: на Крайній Півночі Росії дерматозу відводять 4%, а в Кувейті – лише 0,11%. Поряд з іншими факторами на виникнення дерматозу негативно впливають шкідливі звички, особливо куріння та атерогенний профіль харчування.

Генетичну схильність у розвитку захворювання дерматологи пов’язують із субпопуляційними особливостями. Наприклад, американські індіанці та представники негроїдної раси практично не страждають на цю патологію, тоді як у європейців захворювання виявляється досить часто. Гендерних та сезонних відмінностей немає. Віковий пік захворюваності посідає вік старше 30 років і становить до 15% випадків втрати працездатності від шкірних захворювань загалом. Дерматоз незаразний, за всю історію дерматологічних спостережень, незважаючи на локалізацію патологічного процесу на долонях (рукостискання), не зафіксовано жодного випадку передачі долонно-підошовного псоріазу від хворої людини до здорової. Захворювання не поширюється навіть за переливанні крові.

Дерматоз гетерогенний. Розрізняють екзогенні та ендогенні тригери захворювання. До екзогенних факторів належать температурні коливання навколишнього середовища, шкідливі звички, тривалий прийом лікарських засобів, інфекції, травми та атерогенний профіль харчування. До ендогенних факторів входять спадкова схильність, ослаблення імунітету, стрес та сенсибілізація організму. Провокуючі фактори запускають механізм розвитку патологічного процесу. Сучасні дерматологи схильні вважати псоріаз долонь та підошв результатом комбінації кількох тригерів.

Механізм виникнення захворювання остаточно не вивчений, існує кілька найімовірніших теорій, основний вважають аутоімунну. Дефектний ген, що віддається у спадок і відповідає за функціональну активність імунітету, стає тригером, що стимулює вироблення антитіл. Антитіла приймають клітини поверхневого шару епідермісу за чужорідний початок. Зв’язуючи і руйнуючи клітини рогового шару шкіри, аутоімунна реакція, що виникла, призводить, з одного боку, до дегенеративних процесів у дермі, з іншого – до компенсаторного стрімкого поділу здорових клітин епідермісу і запалення в шкірі, що візуально проявляється спочатку еритемою, а потім утворенням папул і лущення .

Обмінна теорія у своїй основі спирається на похибки у харчовому раціоні. Атерогенний (жирний) профіль харчування є провокуючим фактором порушення обміну ліпідів і білків. Відсутність необхідного у достатній кількості будівельного матеріалу (білків) та переважання енергетично активних жирів призводить до синтезу токсичних поліамінів у травному тракті. Токсичні сполуки викликають дегенеративно-дистрофічні зміни у шкірі та запускають аутоімунний процес.

Нейроендокринна теорія передбачає інший механізм розвитку захворювання. Стрес та ендокринні порушення призводять до зміни нормальної іннервації та трофіки шкіри, що порушує цілісність клітин дерми, стимулює Т-хелперну активність, змінює цитокіновий профіль з розвитком запалення, посиленням процесів кератинізації та проліферацією клітин епідермісу. В результаті з’являються первинні елементи на долонях та підошвах. При цьому локалізація патологічного процесу обумовлена ​​виключно місцевими провокуючими факторами (травмами шкірного покриву, впливом ультрафіолету або контактним дерматитом, що раніше існував).

Алергічна теорія зводиться до того, що при впливі будь-якого чужорідного антигену шкіра, вже сенсибілізована прийомом лікарських речовин, сонячним світлом, інфекцією та температурними коливаннями, дає надсильну відповідь з виробленням великої кількості антитіл, що руйнують клітини дерми, та розвитком аутоімунної реакції. Окремо слід згадати ще про одну аутоімунну реакцію, що є результатом вірусної ВІЛ-інфекції, яка призводить до зміни кількості лімфоцитів, що в поєднанні з апоптозом (регульованою запрограмованою загибеллю клітин), візуально проявляється тими самими висипаннями на шкірі.

У сучасній практичній дерматології виділяють три форми патологічного процесу залежно від переважання тих чи інших первинних елементів:

1. Вульгарна (типова, папулезно-бляшкова) форма, що характеризується висипанням щільних рожевих папул і бляшок діаметром до 2,5 мм з чіткими межами, покритих сріблястими лусочками. Первинні елементи щільно спаяні з тканинами, що підлягають, поєднуються з тріщинами шкірних покривів і вторинною інфекцією, що часто не дає можливості виявити діагностичну тріаду.
2. Рогова (Псоріатична «мозоль») форма, що характеризується щільними жовтуватими роговими осередками овальної форми діаметром до 3 см, погано лущиться, що володіють тенденцією до злиття.
3. Псоріаз Барбера (везикульозно-пустульозний різновид), найрідкісніша форма патологічного процесу, що проявляється висипанням одиничних булл з серозно-гнійним наповненням і розмитими межами на тлі гіперемії шкіри. При злитті елементів виникають великі гнійні ділянки з мокнутим (гнійні озера).

Незважаючи на деякі відмінності різних форм долонно-підошовного псоріазу, можна виділити загальні ознаки дерматозу. На дещо набряклій і гіперемованій шкірі в області долонь і підошв з’являються дуже дрібні (1-1,5 мм) первинні папулезні елементи, що трансформуються в бляшки, які, зливаючись, утворюють щільні осередки з чіткими контурами. Елементи практично не височіють над рівнем здорової шкіри. Через гіперкератозу на їх поверхні утворюються тріщини, виникає біль, що порушує працездатність і негативно впливає на якість життя пацієнта. З часом запалення стихає, гіперкератоз посилюється, осередки жовтіють і ущільнюються, практично повністю покриваючи долоню чи підошву.

Псоріаз Бербера тече дещо по-іншому. Первинним елементом цієї форми дерматозу є пустула, схильна до злиття та формування великих гнійних вогнищ зі стерильним вмістом. Пустули підсихають і утворюють кірки з типовим псоріатичним крупнопластинчастим лущенням. Висипання локалізуються на склепінні стопи і в області великого пальця на руках. Особливістю псоріазу долонь та підошв вважається можлива наявність одиночних бляшок на інших ділянках шкірного покриву.

Клінічну діагностику здійснює дерматолог. Якщо можливо, діагноз підтверджують специфічною тріадою, що виявляється при пошкрібання папул (стеаринова пляма, термінальна плівка, краплі роси). Обов’язково проводять гістологічне дослідження. У уражених ділянках шкіри виявляється різкий акантоз з папіломатозом, гіперкератозом, клітинною проліферацією та витонченням верхніх шарів епідермісу. У складних випадках застосовують імуноморфологічні дослідження, які свідчать про аутоімунний характер псоріазу долонь та підошв.

Патологію диференціюють з червоним плоским лишаєм, роговою та дисгідротичною екземою, нейродермітом, рожевим лишаєм, папулезним сифілідом, кератодермією, акродерматитом Аллопо, бактерідом Ендрюса, гонорейним і миш’яковим гіперкератозом і ладонно.

Лікування захворювання здійснюється під наглядом дерматолога. При системній терапії препарати застосовують внутрішньо або ін’єкційно. Список використовуваних лікарських засобів включає глюкокортикоїди, ароматичні ретиноїди, цитостатики, імуносупресори та спеціальні фотоактивні сполуки. Найкращі результати дає поєднання ПУВА-терапії псоріазу з наступним приєднанням ексімерного лазера. Зовнішньо застосовують гормональні мазі у чистому вигляді або у поєднанні з саліциловою кислотою. Призначають аналоги вітаміну D3, жиророзчинні вітаміни курсами по 30 днів, ванни з висівками, чергою та чистотілом.

З метою профілактики слід дотримуватись антиатерогенного профілю харчування, виключити з раціону шоколад, каву та алкоголь (продукти, здатні спровокувати рецидив). Необхідно зробити вибір на користь здорового способу життя, стежити за відсутністю контакту шкіри рук з провокуючими факторами, застосовувати в господарстві рукавички, носити щільні шкарпетки в холодну пору року та використовувати відкрите взуття у літній період. При призначенні лікарських засобів обов’язкова консультація дерматолога. Прогноз щодо сприятливий.