Пустулезний бактерій Ендрюса

Пустулезний бактерій Ендрюса – Дерматологічне захворювання неясної етіології, яке характеризується хронічним, нерідко рецидивуючим перебігом. Симптомами цього стану є папульозні висипання, що виникають на стопах чи долонях, шкірна еритема, свербіж та болючість на уражених ділянках шкіри. Діагностика пустульозного бактеріду Ендрюса ґрунтується на результатах дерматологічного огляду, гістологічного вивчення біоптату тканин шкіри в зоні ураження, дослідження анамнезу хворого. Лікування цього захворювання включає як боротьбу з місцевими проявами, так і загальнотерапевтичні заходи, спрямовані на усунення провокуючих факторів.

Пустулезний бактерид Ендрюса (пустульоз долонно-підошовний) – хронічне захворювання шкіри, що характеризується розвитком пустул, часто з гнійним вмістом, а надалі з утворенням кірок, лусочок, порушень ороговіння. Вперше патологія була описана в 1934 американським дерматологом Дж. Ендрюсом, який спочатку помилково прийняв її за одну з форм псоріазу. В даний час пустульозний бактерид Ендрюса вважається захворюванням з неясною етіологією, розвиток якого певною мірою, можливо, обумовлено загальним станом організму та типом його реактивності. Ця патологія приблизно з однаковою частотою вражає як чоловіків, так і жінок практично ніколи не зустрічається у дітей. Пустулезний бактеріда Ендрюса вважається досить рідкісним дерматологічним станом, його частота в популяції нині достовірно не визначена.

Етіологія і патогенез пустульозного бактеріда Ендрюса на сьогоднішній момент не встановлені, є лише кілька гіпотез із цього приводу. Популярною вважається версія, за якою у розвитку цього стану бере участь своєрідний тип алергічної реакції уповільненого типу, що частково підтверджується клінічними даними. Більшість хворих на пустульозний бактерій Ендрюса мають епізоди алергічних патологій в анамнезі (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхіальна астма). Крім того, за даними деяких дослідників, десенсибілізуюча терапія знижує прояви захворювання, що також вказує на можливість його алергічного генезу.

Іншою популярною в дерматології теорією розвитку пустульозного бактеріда Ендрюса є вплив мікроорганізмів із осередків хронічної інфекції в організмі – такими можуть виступати каріозні зуби, тонзиліти, синусити. Прихильники цієї гіпотези також вказують на клінічні дані при цьому захворюванні – практично у всіх хворих при ретельному обстеженні виявляється активне вогнище бактеріальної інфекції. Більше того, при його лікуванні (санації ротової порожнини, застосуванні антибіотиків) прояви пустульозного бактеріда Ендрюса також стихають, а іноді настає повне одужання.

Існує думка, що у розвитку цього дерматологічного стану відіграє роль сукупність факторів: бактеріальна інфекція, алергічні стани (гіперчутливість до компонентів клітинної стінки мікроорганізмів або їх токсинів), особливості реактивності організму. Спроби довести спадкову схильність чи генетичну природу пустульозного бактеріда Ендрюса не мали успіху. Проте, при спадковій схильності до алергій та інших імунологічних порушень ймовірність розвитку долонно-підошовного пустульозу дещо зростає.

Пустулезний бактеріда Ендрюса найчастіше вражає людей віком від 20 до 50 років, його розвитку передують часті алергічні захворювання або тривалі запальні процеси бактеріального генезу. Як правило, починається патологія з ураження долонь, дещо пізніше приєднуються висипання на підошвах, описані окремі випадки ізольованого ураження рук чи ніг. Висипання при пустульозному бактеріді Ендрюса зазвичай симетричні, спочатку утворюються невеликі папули в центрі долонь або стоп, заповнені серозним вмістом, який швидко набуває гнійного характеру. Пустули не височать над поверхнею здорової шкіри і через деякий час перетворюються на брудно-жовті кірки.

Навколо пустул і кірки виникає гіперкератоз, гіперемія шкіри, у ряді випадків відзначається локальний гіпергідроз. Патологічне вогнище, що утворилося, при пустульозному бактеріді Ендрюса завжди розростається, з’являються нові пустули і кірки, область ураження шкіри поступово збільшується, поки не захоплює всю підошву або долоню. Надалі захворювання набуває хронічного рецидивуючого характеру – пустули зникають у період ремісій і з’являються знову при загостреннях. Гіперкератоз призводить до утворення великих лусочок на шкірі, між якими і виникають пустули та кірки. Тривалість перебігу бактеріду Ендрюса може становити багато років, у багатьох випадках повноцінно вилікувати цей стан не вдається.

Іноді при пустульозному бактеріді Ендрюса патологічні зміни шкіри можуть переходити на ділянку пальців та нігтьових пластинок. Це призводить спочатку до деформації та вростання нігтів, а потім і до повної втрати. Суб’єктивні симптоми захворювання зазвичай включають болючість при натисканні на область ураження, у тому числі і при ходьбі, свербіж шкіри. Ці прояви слабшають у період ремісії пустульозного бактеріду Ендрюса та різко посилюються при загостренні патології. Якихось загальних чи системних проявів при даній патології не визначається.

Діагностика пустульозного бактеріду Ендрюса здійснюється на підставі результатів дерматологічного огляду хворого, бактеріологічного та мікроскопічного вивчення вмісту пустул, дослідження анамнезу пацієнта та підсумків загального медичного огляду для виявлення провокуючих запальних станів. Допоміжну роль у спірних випадках може відігравати біопсія шкіри в зоні ураження та гістологічне дослідження. При огляді на поверхні долонь та стоп визначається лущення, гіперкератоз, пустули та кірки гнійного характеру. У цьому бактеріологічні дослідження підтверджують стерильність вмісту пустул. Проба Мінора може виявити ознаки локального гіпергідрозу на уражених пустульозним бактерідом Ендрюса ділянках шкірних покривів.

Загальне медичне обстеження та вивчення анамнезу хворого при цьому захворюванні у 90% випадків підтверджує наявність хронічного запального вогнища. Приблизно дві третини осіб із пустульозним бактерідом Ендрюса мають в анамнезі алергічні стани, а початок розвитку цієї патології у них збігається з якимось інфекційним захворюванням. Гістологічна будова пустули також має характерні особливості – вона є однокамерною порожниною, яка виконана лейкоцитами (нейтрофілами та макрофагами) з домішкою невеликої кількості лімфоцитів. Руйнування базальної мембрани епідермісу при пустульозному бактеріді Ендрюса не відбувається. У дермі визначається набряк, незначна периваскулярна інфільтрація лімфоцитами та гістіоцитами.

Зважаючи на невивченість етіології пустульозного бактеріда Ендрюса, етіотропне лікування даної патології не розроблено. На думку більшості дерматологів, найбільшу ефективність має усунення провокуючого фактора – хронічного вогнища бактеріальної інфекції. Зменшити вираженість симптомів захворювання при загостренні допомагає призначення кортикостероїдних засобів та антибіотиків. Місцево рекомендують накладати заспокійливі мазі, пов’язки для зменшення хворобливості. Також при пустульозному бактеріді Ендрюса застосовують імуностимулюючі засоби та антигістамінні препарати, проте їхня ефективність залишається під питанням. У період ремісії можна використовувати мазі та креми на основі дьогтю та інші аналогічні засоби.

Прогноз та профілактика пустульозного бактеріду Ендрюса

Прогноз щодо життя хворого при пустульозному бактеріді Ендрюса однозначно сприятливий – це захворювання не має якихось загальних проявів і не призводить до розвитку тяжких ускладнень. Однак щодо одужання прогнози фахівців набагато невизначеніші – у багатьох випадках повністю вилікувати цей стан не вдається, особливо якщо починати терапію при запущених стадіях його розвитку. Ефективність лікування та ймовірність одужання при пустульозному бактеріді Ендрюса багато в чому визначаються характером та вираженістю хронічної бактеріальної інфекції, а також особливостями реактивності організму хворого. Для профілактики необхідно не допускати появи провокуючих патологій – своєчасно та в повному обсязі усувати бактеріальні інфекції, регулярно проводити санацію ротової порожнини.