Рак порожнини носа та приносових пазух

Рак порожнини носа та приносових пазух – злоякісні пухлини, що вражають носову порожнину, верхньощелепні, лобові, ґратчасту або клиноподібну придаткові пазухи. Виявляється відчуттям тиску, утрудненням носового дихання, виділеннями з носа та носовими кровотечами. У ряді випадків відзначаються оніміння та відчуття мурашок на шкірі обличчя, екзофтальм, лицьові деформації та випадання зубів. Діагноз раку навколоносових пазух та носової порожнини встановлюється з урахуванням анамнезу, даних зовнішнього огляду, риноскопії, рентгенографії, КТ, МРТ та результатів біопсії. Лікування оперативне у поєднанні з передопераційною радіотерапією та хіміотерапією.

Рак порожнини носа та навколоносових пазух – новоутворення епітеліального походження, що локалізуються в носовій порожнині та придаткових синусах. Складають 1,5% загальної кількості онкологічних захворювань. Зазвичай вражають людей віком понад 40 років. Чоловіки хворіють частіше за жінок. Рак околоносових пазух у 75% випадків виникає в зоні верхньощелепного синуса, у 10-15% – у носовій порожнині та основній (решітчастій) пазусі, у 1-2% – у зоні клиноподібного та лобового синусів. Рак порожнини носа та придаткових синусів поширюється на прилеглі тканини, включаючи кісткові структури, метастазує у регіонарні лімфовузли, але дуже рідко дає віддалені метастази. Лікування здійснюють фахівці у сфері онкології, отоларингології та щелепно-лицьової хірургії.

Причину раку порожнини носа поки що не з’ясовано, але встановлені три групи факторів, що сприяють розвитку даної патології: професійні шкідливості, хронічні запальні процеси та шкідливі звички. Ризик розвитку раку приносових пазух і носової порожнини підвищується при постійному контакті зі шкідливими речовинами, що вдихаються в процесі виконання професійних обов’язків. Найбільша ймовірність виникнення онкологічних уражень спостерігається у пацієнтів, які займаються деревообробкою, обробкою шкіри та виробництвом нікелю. Особливо значимий контакт із хімічними сполуками, використовуваними під час виробництва меблів. За статистикою, у червонодеревників рак порожнини носа та придаткових пазух стає причиною загибелі у 6,6 разів частіше, ніж у середньому по популяції.

Велику роль розвитку раку околоносовых пазух і порожнини носа грає куріння. Деякі фахівці серед факторів ризику вказують вживання алкоголю. Імовірність розвитку цієї групи захворювань збільшується при хронічному риніті, риносинусіті, гаймориті (запаленні надщелепних пазух), фронтіті (запаленні лобових пазух), сфеноїдиті (запаленні клиноподібної пазухи) та етмоїдиті (запаленні ґратчастого лабіринту). Має значення національність пацієнтів – рак навколоносових пазух та носової порожнини найчастіше виявляється у жителів Китаю та Середньої Азії.

У зв’язку з особливостями локалізації виділяють п’ять видів даної патології: рак порожнини носа та чотири типи раку навколоносових пазух: верхньощелепної, фронтальної, основної та ґратчастої. З урахуванням особливостей гістологічної будови розрізняють сім різновидів пухлини: плоскоклітинний, перехідноклітинний, мукоепідермоїдний, аденокістозний та недиференційований рак, аденокарцинома та інші види раку.

При визначенні прогнозу та тактики лікування використовують складну класифікацію TNM, у якій відображені особливості кожної стадії раку приносових пазух (проростання тканин, рівень ураження тих чи інших прилеглих органів) з урахуванням локалізації. У клінічній практиці нерідко користуються спрощеною класифікацією:

• 1 стадія – рак порожнини носа та приносових пазух не поширюється на кісткові структури, регіонарні лімфовузли не задіяні.
• 2 стадія – новоутворення поширюється на кісткові стінки, але не виходить за межі пазухи, лімфовузли інтактні.
• 3 стадія – рак навколоносових пазух та носової порожнини руйнує кістку та проростає у сусідні порожнини, є метастази у регіонарних лімфовузлах.
• 4 стадія – пухлина проростає вилицеві кістки, нижню щелепу та шкіру обличчя. Регіонарні лімфовузли втрачають рухливість, спаюють з оточуючими тканинами з утворенням інфільтратів або розпадом.

Через рідкісне віддалене метастазування в цій класифікації не відображено варіант раку навколоносових пазух з гематогенними метастазами.

Симптоми цієї групи хвороб відрізняються великою різноманітністю. Картина захворювання визначається локалізацією, розміром та видом новоутворення. На початкових стадіях зазвичай спостерігається безсимптомний перебіг або мізерні прояви, що нагадують хронічний риніт або синусит. Пацієнти з раком приносових пазух пред’являють скарги на біль у зоні придаткових пазух, головний біль, закладеність носа та носові виділення. Деякі хворі відзначають зниження нюху. Іноді першою ознакою хвороби стає збільшення регіонарних лімфовузлів.

Інші прояви обумовлені локалізацією раку порожнини носа та навколоносових пазух та пошкодженням прилеглих анатомічних структур. При пухлинах внутрішніх відділів гайморової пазухи спостерігаються біль у верхній щелепі, що віддає у вухо чи скроню, сильний біль голови, виділення і кровотечі з відповідної половини носа. При новоутвореннях в задньозовнішньому відділі верхньощелепного синуса можливі труднощі при прийомі їжі, спричинені проростанням раку навколоносової пазухи в жувальні м’язи.

Пухлини передньонижнього відділу гайморової пазухи можуть поширюватися на верхню щелепу та тверде небо, викликаючи інтенсивний зубний біль, втрату зубів та утворення виразок на яснах. При проростанні таких новоутворень у жувальні м’язи та скронево-нижньощелепний суглоб виявляються складнощі при спробі відкрити рот. При ураженні м’яких тканин обличчя спостерігаються лицьові деформації. Набряк повік, сльозотеча, звуження ока або екзофтальм характерні для раку приносової пазухи, що локалізується у верхній частині задньовнутрішньої зони верхньощелепного синуса. Рак лобових пазух проявляється різко вираженими болями в області чола, набряком повік, зміщенням ока та деформацією обличчя.

Діагноз раку навколоносових пазух та порожнини носа ґрунтується на скаргах, даних анамнезу, результатах огляду та додаткових досліджень. При збиранні анамнезу отоларинголог з’ясовує наявність шкідливих звичок, професійних шкідливостей та хронічних запальних захворювань. При зовнішньому огляді лікар звертає увагу на деформації особи, стан повік, наявність одностороннього екзофтальму, можливість вільних рухів нижньою щелепою тощо.

Рак порожнини носа виявляються під час проведення риноскопії. Фарингоскопія дозволяє виявляти вторинні зміни, зумовлені проростанням раку навколоносових пазух у ротову порожнину та порожнину носоглотки. Поряд із фарингоскопією здійснюють фіброскопію, в процесі якої фахівець вивчає поверхню носоглотки та бере зі зміненої ділянки зразок тканини для гістологічного дослідження. При розташуванні пухлини в підрядному синусі лікар виконує пункцію із забором матеріалу.

Усіх пацієнтів із підозрою на рак порожнини носа та придаткових пазух направляють на оглядову рентгенографію відповідної області. При можливості проводять рентгенографію з використанням контрастної речовини, КТ та МРТ. При підозрі на проростання раку приносових пазух у порожнину черепа призначають рентгенографію черепа. У деяких випадках здійснюють діагностичну гайморотомію. Для виявлення гематогенних метастазів виконують рентгенографію грудної клітки та УЗД черевної порожнини.

Лікувальна тактика при раку навколоносових пазух та носової порожнини визначається індивідуально з урахуванням локалізації, розміру, гістологічного типу та поширеності новоутворення. Як правило, використовують комбіновану терапію, що включає хірургічне втручання, хіміотерапію і радіотерапію. У передопераційному періоді пацієнтам з раком порожнини носа та приносових синусів призначають дистанційну телегаматерапію та хіміотерапію. Операцію проводять через 3 тижні після закінчення хіміо- та радіотерапії.

Обсяг хірургічного втручання залежить від залучення різних органів та анатомічних структур. У ряді випадків при раку приносових пазух доводиться виконувати екзентерацію очниці, видалення верхньої щелепи та інші травматичні операції. При проростанні новоутворення у порожнину черепа до участі у оперативному лікуванні залучають нейрохірурга. У післяопераційному періоді призначають антибіотики та судинозвужувальні засоби, проводять радіо- та хіміотерапію. При серйозних косметичних дефектах здійснюють пластичні операції у віддаленому періоді. При поширеному та рецидивному раку порожнини носа та синусів лікування консервативне.

Прогноз при раку навколоносових пазух та носової порожнини насамперед залежить від стадії захворювання. На 1-2 стадії середня п’ятирічна виживання після хірургічного видалення новоутворення становить 75%. Застосування комбінованої терапії дозволяє підвищити показник до 83-84%. На 3-4 стадіях виживання різко знижується. При метастазах у регіонарних лімфатичних вузлах до 5 років з моменту встановлення діагнозу вдається дожити всього 37% пацієнтів, які отримували комбіновану терапію. При використанні тільки променевої терапії або лише оперативного втручання п’ятирічна виживання на цій стадії за різними даними коливається від 18 до 35%. Трирічне виживання на 4 стадії становить трохи більше 30%.