Рак сигмовидної кишки

Рак сигмовидної кишки – Це злоякісне новоутворення епітеліального походження, що знаходиться в сигмоподібному відділі товстого кишечника. На початкових стадіях тече безсимптомно. Потім виникають біль та дискомфорт у животі, метеоризм, почуття неповного спорожнення кишечника. Спостерігається чергування запорів та проносів. Нерідко в лівій половині живота вдається промацати пухлиноподібну освіту. Діагноз виставляється на підставі скарг, анамнезу, даних зовнішнього огляду, УЗД, ректосигмоскопії, іригоскопії, МРТ, біопсії та інших досліджень. Лікування – операція, хіміотерапія, радіотерапія.

Рак сигмовидної кишки – досить поширена злоякісна пухлина, яка вражає ділянку товстого кишечника, розташовану вище за пряму кишку. Походить із клітин залозистого епітелію. Складає 34% загальної кількості випадків колоректального раку. У 60% випадків вражає пацієнтів віком 40-60 років. Чоловіки страждають у 1,5 рази частіше за жінок. Спочатку рак сигмовидної кишки часто протікає безсимптомно або малосимптомно, що ускладнює своєчасну діагностику. При прогресуванні пухлина поширюється на прилеглі органи, дає регіонарні та гематогенні метастази (у печінку, легені, хребет, рідше – в інші органи). Лікування проводять фахівці у сфері абдомінальної онкохірургії та оперативної проктології.

Висока ймовірність розвитку раку сигмовидної кишки обумовлена ​​особливостями цього органу. Сигмоподібна кишка розташовується в лівій частині живота, одразу над прямою кишкою, і має S-подібну форму. При уповільненні просування вмісту по кишечнику хімус тривалий час залишається в сигмоподібній кишці, що збільшує час контакту токсичних продуктів переробки зі слизової оболонки органу. Як фактори, що підвищують ризик розвитку раку сигмовидної кишки, розглядають малорухливий спосіб життя та нераціональне харчування: вживання продуктів з малою кількістю рослинної клітковини, велика кількість жирної, смаженої та гострої їжі, переважання тварин жирів та легких вуглеводів. Обидва ці фактори викликають уповільнення кишкової перистальтики. Нераціональне харчування сприяє збільшенню кількості канцерогенних речовин у кишковому вмісті.

Серед інших обставин, що збільшують ймовірність виникнення раку сигмовидної кишки, фахівці називають запори, у яких слизова оболонка як довго контактує з канцерогенами, а й травмується твердим вмістом. Негативну роль відіграє зловживання алкоголем. Крім того, рак сигмовидної кишки часто розвивається на тлі передракових процесів та запальних хвороб кишківника. Понад 50% новоутворень виникають на тлі поліпів кишечника, дивертикуліту та інших станів, що супроводжуються ушкодженням слизової оболонки. Має значення несприятлива спадковість.

З урахуванням особливостей зростання виділяють два типи раку сигмовидної кишки: екзофітний та ендофітний. Екзофітні пухлини ростуть переважно в просвіт кишечника і є виступаючими вузлами на товстій ніжці. При прогресуванні процесу новоутворення часто покривається виразками, можливі кровотечі та інфікування. Ендофітні пухлини ростуть переважно углиб кишечника. Вони поширюються по кишковій стінці та можуть циркулярно охоплювати кишку. У центрі новоутворення виникають ділянки виразки. Циркулярне зростання раку сигмовидної кишки викликає звуження просвіту кишечника і ускладнює рух калових мас. Для сигмовидної кишки характерніші ендофітні пухлини.

З урахуванням гістологічної будови розрізняють три види раку сигмовидної кишки:

• Аденокарцинома. Походить із клітин залозистого епітелію. Виявляється у 75-80% випадків даного захворювання. Може бути високодиференційованою, помірно диференційованою та низькодиференційованою. Чим нижчий рівень диференціювання раку сигмовидної кишки – тим гірший прогноз.
• Слизова (мукозна) аденокарцинома. Є різновидом низькодиференційованої аденокарциноми. Представлена ​​муцинозними клітинами, що виділяють велику кількість слизу. Характерний швидке зростання та раннє метастазування.
• Перстневидно-клітинний рак сигмовидної кишки. Представлений атиповими клітинами перснеподібної форми, що утворюються внаслідок внутрішньоклітинного скупчення муцину, що відсуває ядра клітин до периферії. Діагностується у 3-4% хворих на онкологічні ураження сигмовидної кишки. Протікає несприятливо.

З урахуванням поширеності процесу розрізняють такі стадії раку сигмовидної кишки:

• 1 стадія – Розмір пухлини не перевищує 2 см, вузол знаходиться в межах слизового або підслизового шару. Регіонарні та гематогенні метастази не виявляються.
• 2А стадія – Розмір пухлини становить менше половини довжини кола кишки. Рак сигмовидної кишки не проростає стінку кишківника. Регіонарні та гематогенні метастази не виявляються.
• 2В стадія – Пухлина вражає стінку кишечника, але не виходить за його межі. Виявляються метастази у лімфовузлах. Віддаленого метастазування відсутнє.
• 3А стадія – Діаметр пухлини перевищує половину довжини кола кишки. Метастази не виявляються.
• 3В стадія – Виявляються лімфогенні метастази.
• 4А стадія – Рак сигмовидної кишки блокує просвіт кишечника. Виявляються гематогенні метастази.
• 4В стадія – новоутворення вражає прилеглі органи з утворенням конгломератів, кишково-міхурових нориць і т.д.

На ранніх стадіях перебіг раку сигмовидної кишки безсимптомний або зі мізерними клінічними проявами. Пацієнти можуть пред’являти скарги на здуття та бурчання в животі, чергування запорів та проносів. При прогресуванні спостерігається переважання запорів. У калі з’являються домішки слизу, гною та крові. При проростанні стінки кишечника і наявності механічної перешкоди просуванню хімусу з’являються спазмові або тупі болі в лівій половині живота. Іноді першим проявом хвороби стає розвиток кишкової непрохідності.

У хворих на рак сигмовидної кишки виявляються слабкість, стомлюваність, блідість або сіруватий відтінок шкіри, гіпертермія, втрата ваги та апетиту, зумовлені раковою інтоксикацією. При розвитку кишкової непрохідності виникають нападоподібні переймоподібні болі, що повторюються через кожні 10-15 хвилин, відзначається здуття живота, затримка випорожнень і газів. Можливе блювання. При руйнуванні стінки кишки розвивається перитоніт. У занедбаних випадках раку сигмовидної кишки спостерігаються кахексія, анемія, жовтяниця та збільшення печінки. З появою гематогенних метастазів приєднуються симптоми, що свідчать про порушення функцій уражених органів.

Діагноз рак сигмовидної кишки виставляється з урахуванням анамнезу, скарг, даних об’єктивного огляду та результатів додаткових досліджень. Найбільш інформативними є ендоскопічні методи (ректороманоскопія та колоноскопія), що дозволяють візуально оцінити обсяг та локалізацію пухлини, а також взяти матеріал для подальшого гістологічного дослідження. У процесі обстеження пацієнтів з підозрою на рак сигмовидної кишки також використовують іригоскопію та аналіз калу на приховану кров.

Для виявлення метастазів застосовують УЗД органів черевної порожнини, рентгенографію грудної клітки, рентгенографію хребта та інші діагностичні методики. Остаточний діагноз виставляють виходячи з результатів гістологічного дослідження. Рак сигмовидної кишки диференціюють із запальними та передраковими хворобами кишечника, з рухомими пухлинами брижі та нерухомими новоутвореннями заочеревинного простору.

При лікуванні даної патології хірурги-онкологи зазвичай використовують комбіновану терапію, що включає оперативне втручання, радіотерапію і хіміотерапію. При цьому провідна роль приділяється хірургічному лікуванню, спрямованому на радикальне видалення пухлини. Обсяг операції залежить від поширеності раку сигмоподібної кишки. На ранніх стадіях в окремих випадках допустиме застосування ендоскопічних методик.

При поширених процесах здійснюють резекцію сигмовидної кишки з ділянкою брижі та прилеглими лімфовузлами. Уражену ділянку видаляють із 5 сантиметрами незміненого дистального та проксимального відділів кишечника. Хірургічне втручання при раку сигмовидної кишки буває одно-або двоетапним. Під час проведення одноетапних операцій після видалення пухлини хірург накладає анастомоз, відновлюючи безперервність кишечника. У запущених випадках кишку резецирують з формуванням колостоми, а цілісність кишечника відновлюють через кілька місяців з першої операції.

У перед- та післяопераційному періоді хворим на рак сигмовидної кишки призначають хіміотерапію та радіотерапію. У запущених випадках проводять паліативну терапію для забезпечення прохідності кишечника та зменшення больового синдрому. Іноді при раку кишки сигмовидної потрібні екстрені оперативні втручання, спрямовані на усунення кишкової непрохідності, санацію черевної порожнини при перитоніті і т.д.

Прогноз при раку сигмовидної кишки визначається типом пухлини, поширеністю злоякісного процесу, рівнем диференціювання клітин, віком пацієнта, наявністю супутніх захворювань та інших факторів. Середня п’ятирічна виживання становить 65,2%. При новоутвореннях 1 стадії п’ятирічний рубіж долають 93,2% хворих. При раку сигмовидної кишки 2 стадії до п’яти років з моменту встановлення діагнозу доживають 82,5% пацієнтів. При пухлинах 3 стадії цей показник знижується до 595%, при ураженнях 4 стадії – до 81%.