Респіраторний хламідіоз у дітей

Респіраторний хламідіоз у дітей – це загальна назва групи захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів, викликаних внутрішньоклітинними мікроорганізмами Chlamydia pneumoniae і trachomatis. Патологія протікає з легеневими та позалегеневими проявами. Основні симптоми: хронічний кашель, субфебрильна лихоманка, збільшення лімфовузлів, біль у суглобах. Діагностику хламідіозу проводять за результатами аналізу на антитіла, ПЛР-тесту, інструментального обстеження легень та серця. Лікування включає антибіотикотерапію, імунокорекцію при хронічних формах захворювання, симптоматичну допомогу для ліквідації клінічних ознак ГРЗ.

Респіраторний хламідіоз почали виділяти в окрему групу кілька десятиліть тому, коли були встановлені особливості його патогенезу та клінічних проявів при ураженні дихальних шляхів. У європейських країнах хламідії виявляються у 5-6% здорових дітей, причому максимальна кількість носіїв патогену реєструється у віковій групі 11-13 років. Дані щодо інфікованості дітей хламідіями в РФ відсутні, тоді як серед дорослих цей показник сягає 8-10%. За інформацією різних дослідників, у Росії частота хламідіозу у дітей із бронхолегеневою патологією становить від 6,2% до 50%.

Поразка респіраторного тракту в дітей віком викликається Chlamydia pneumoniae, зрідка причиною виступає Chlamydia trachomatis. Невеликий розмір та внутрішньоклітинне паразитування – загальні риси хламідій та вірусів, а наявність ДНК та РНК, присутність зовнішньо оболонки, чутливість до антибіотиків – риси, властиві бактеріям. Збудники Chlamydia зберігаються у навколишньому середовищі трохи більше 24-36 годин, швидко гинуть під час кип’ятіння, УФ-опромінення, хімічної дезінфекції.

Основний шлях зараження респіраторним хламідіозом у дітей – повітряно-краплинний. Імовірність передачі інфекції зростає у 2-3 рази при проживанні у несприятливих соціально-економічних умовах, у 4-5 разів – за наявності носія хламідій у сім’ї. Ризик розвитку захворювання підвищується при вроджених та набутих імунодефіцитних станах, тривалому лікуванні антибіотиками, наявності інших хронічних інфекцій.

На першому етапі зараження хламідії колонізують слизові оболонки респіраторного тракту, викликаючи неспецифічну клінічну картину – ознаки запального процесу у конкретному органі-мішені. Потім збудники поглинаються моноцитами, які з потоком крові переносять їх до різних органів і тканин, де осідають у вигляді тканинних макрофагів. Уражені імунні клітини мешкають кілька місяців, підтримують персистенцію інфекції, викликають гранулематозні процеси.

Основним фактором патогенності при респіраторному хламідіозі називають синтез біополімерів, що руйнують клітини уражених тканин. При цьому мікроорганізми активно розмножуються та вражають нові клітини, що сприяє прогресуванню захворювання. Важливу роль формуванні хвороби грає клітинний захист – Т-лімфоцити, які продукують гамма-інтерферони та інші важливі лімфокіни. Гуморальна імунна відповідь має невисоку ефективність.

Захворювання потребує встановлення розгорнутого діагнозу, при формуванні якого враховують кілька клінічних та анамнестичних критеріїв. У практичній педіатрії та дитячій пульмонології при описі респіраторного хламідіозу використовуються такі показники:

• Форма захворювання. В основному хвороба представлена ​​легеневою патологією: ГРЗ, ларинготрахеїт, бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма. Рідше зустрічаються позалегеневі форми: лімфаденіт, артрит, уретрит, кон’юнктивіт, нейроциркуляторна дистонія.
• Функціональні порушення. У багатьох дітей респіраторний хламідіоз спричиняє дихальну недостатність, серцеву недостатність, порушення ритму серця. Такі патології не супроводжуються значними органічними змінами у тканинах, тому мають відносно сприятливий перебіг.
• Наявність ускладнень. Перебіг захворювання буває гладким – без ускладнень, або із залученням до патологічного процесу різних органів та систем (плеврит, міокардит, нефрит).
• Фаза інфекційного процесу. Цей показник визначається за результатами серологічної діагностики на антитіла та представлений трьома варіантами: первинне зараження, хронічний перебіг (загострення, ремісія), носійство.

Респіраторний хламідіоз не має специфічної клінічної картини. Її ознаки визначаються формою захворювання. Основні прояви – затяжні періоди сухого чи вологого кашлю, які супроводжуються першінням у горлі, болями у грудній клітці, хрипами та осиплістю голосу. З огляду на респіраторного синдрому в дітей віком підвищується температура до субфебрильных значень, але ознаки інтоксикації виражені слабко й обмежуються нездужанням, зниженням активності.

При ГРЗ хламідійної етіології в дітей віком виникають затяжні бронхіти, які супроводжуються збільшенням лімфовузлів, кон’юнктивітом, болями в суглобах. Найчастіше приєднується розлад травлення, функціональна патологія серця. Наявність респіраторного хламідіозу збільшує тривалість ГРЗ, вдвічі підвищує ризик ускладнення хвороби пневмонією, крупом, бронхообструктивним синдромом.

Серед позалегеневих проявів хвороби лідируючі позиції займає нейроциркуляторна дистонія, реактивний артрит, лімфаденопатія різної локалізації. Близько чверті дітей страждають на дискінезію жовчовивідних шляхів, у 13% пацієнтів виникають ознаки пієлонефриту. При активному поширенні збудника та ураженні різних органів респіраторний хламідіоз набуває системного характеру, за симптоматикою він нагадує аутоімунні патології.

У 1/3 дітей хламідійна інфекція протікає у змішаній формі – поєднується з іншими вірусними та бактеріальними захворюваннями респіраторного тракту. У 60% випадків виявляються мікоплазми, які також викликають атипове ураження легень та ускладнюють добір ефективного лікування. У мікробні асоціації нерідко входить клебсієла, золотистий стафілокок, гемофільна паличка та кишкова паличка. Серед вірусних збудників переважають аденовіруси, віруси грипу та парагрипу.

Небезпечне ускладнення респіраторного хламідіозу у дітей – генералізація інфекції, яка найчастіше відбувається на тлі приєднання грамнегативної бактеріальної або високовірулентної вірусної флори. Патологія протікає із ураженням серця, легень, нирок та інших внутрішніх органів. Найбільш важко хламідіоз переносять діти до 2 років і підлітки, що пов’язано зі значними гормональними зрушеннями та скороминущим зниженням імунного захисту.

Будь-які респіраторні симптоми дитини – привід проконсультуватися у лікаря-педіатра. До консультації можуть залучати дитячого пульмонолога, оториноларинголога, інфекціоніста. Дані опитування, збору анамнезу та фізикального огляду використовують для оцінки топічного діагнозу та тяжкості інфекційного процесу, але вони не дозволяють визначити етіологію хвороби. Всім пацієнтам при підозрі на респіраторний хламідіоз призначається комплексне обстеження:

• Рентгенографія легень. Променеву діагностику проводять для підтвердження або виключення пневмонії, визначення її виду та ступеня ураження легень. Оскільки респіраторний хламідіоз належить до атипових інфекцій, стандартна рентгенографія не завжди дає точні результати. Найчастіше її доповнюють низькодозовою КТ легень.
• Спірографія. Функціональне дослідження дихання – обов’язкова складова діагностики у дітей віком від 5 років, які відчувають симптоми обструкції респіраторного тракту. За показниками функціональної життєвої ємності легень, обсягу форсованого видиху та інших параметрів визначають наявність дихальної недостатності.
• УЗД серця. Оскільки респіраторний хламідіоз у дітей дає функціональні та органічні ускладнення на серці, ехокардіографія входить до базової програми обстеження. За її результатами визначають силу та скоординованість серцевих скорочень, обсяг викиду крові. За показаннями діагностику доповнюють електрокардіографією.
• Лабораторна діагностика. Основний спосіб підтвердження діагнозу та визначення фази інфекційної хвороби – ІФА на антитіла класів M та G. Ключові критерії діагностики: високі титри IgM, сероконверсія з появою хламідійних IgM та IgG, наростання титрів IgG у 2 та більше разів при дослідженні. Другий обов’язковий аналіз – ПЛР-тест на ДНК хламідій.

Диференційна діагностика

Зважаючи на відсутність патогномонічних клінічних ознак постановка діагнозу викликає складності. Необхідно виключити групу захворювань внутрішньоклітинної природи: мікоплазмоз, пневмоцистоз, легіонельоз, а також токсоплазмоз, цитомегаловірусну інфекцію, патології, спричинені вірусом Епштейна-Барр. Виражений бронхообструктивний синдром потребує диференціальної діагностики з алергічними хворобами.

При підтвердженій хламідійній інфекції пацієнтам призначають антибіотикотерапію. Основна група препаратів – макроліди, оскільки вони мають сильний терапевтичний ефект щодо внутрішньоклітинних збудників, здатні концентруватися в осередках запалення як в дихальних шляхах, так і при позалегеневої локалізації захворювання. При цьому медикаменти щодо безпечні, дозволені до застосування у педіатричній практиці.

Вибір конкретного препарату, добової дози, тривалість лікування проводиться індивідуально з урахуванням клінічної картини. Стандартний курс триває від 5 до 10 діб, за показаннями через 2-4 місяці після лікування та контрольного обстеження проводять протирецидивну антибіотикотерапію. Легкі та середньотяжкі форми респіраторного хламідіозу у дітей лікуються пероральними препаратами, при тяжких формах інфекції ліки вводять парентерально.

При хронічному хламідіозі з частими загостреннями та рецидивами розглядається питання про імунокоригуюче лікування. Його ефективність пояснюється тим, що інфекція викликає значне пригнічення клітинного імунітету, який повільно відновлюється після повного одужання. У практичній педіатрії нерідко використовують комбінацію антибактеріальної та імуномодулюючої терапії із застосуванням інтерферонів, екстракту тимусу.

Симптоматична терапія респіраторного хламідіозу у дітей проводиться за клінічними показаннями. При ГРЗ та бронхіті призначають полоскання горла, інгаляційну терапію, пастилки та льодяники від кашлю. При запаленні легень показані різні види відхаркувальних засобів, масаж та дихальна гімнастика для покращення відходження мокротиння. Ознаки обструкції бронхів і натомість хламідійної інфекції – привід призначення бронходилататоров.

Респіраторний хламідіоз успішно піддається антибіотикотерапії при своєчасній діагностиці хвороби та ранньому початку прийому ліків. Прогноз сприятливий для більшості пацієнтів, за винятком дітей з імунодефіцитними станами та супутніми інфекціями. Профілактика аналогічна до інших хвороб з повітряно-краплинним шляхом передачі: часте миття рук, обмеження контактів з хворими, уникнення місць скупчення людей у ​​періоди зростання захворюваності.