Ретрофлексія матки

Ретрофлексія матки – нетипове анатомічне положення матки внаслідок загину її тіла взад, у бік хребта. Ретрофлексія матки немає характерних цього стану клінічних проявів; може супроводжуватися болями, виділеннями з піхви, порушенням менструальної функції та функції суміжних органів. Діагностується ретрофлексія матки, як правило, при гінекологічному огляді. Лікування ретрофлексії матки проводиться за наявності скарг у пацієнтки та направлене на ліквідацію основної патології, що спричинила загин.

У нормальному положенні (антефлексії) матка знаходиться між сечовим міхуром та прямою кишкою в центрі малого тазу; її тіло нахилено вперед, утворюючи з шийкою відкритий вперед кут. Матка при цьому фізіологічно досить рухлива, її положення змінюється в залежності від ступеня наповнення прямої кишки та сечового міхура. Нормальне положення матки забезпечується за рахунок її власного тонусу, зв’язок та м’язів самої матки, черевного преса та тазового дна, впливу навколишніх органів.

При ретрофлексії тіло матки відхилено до хребта, утворюючи з шийкою відкритий кзади кут. Ретрофлексія матки впливає на м’язи та утримуючі орган зв’язки, сприяє постійному тиску петель кишечника на стінку матки та неприкриту задню стінку сечового міхура, що зрештою провокує опущення або випадання внутрішніх статевих органів. У деяких випадках ретрофлексія матки може поєднуватись з безпліддям та невиношуванням вагітності.

Виділяють рухливу та фіксовану ретрофлексію матки. Фіксована ретрофлексія матки супроводжується повною або частковою нерухомістю органу та хворобливістю при її виправленні у процесі гінекологічного огляду. Причиною фіксованої ретрофлексії матки є спайкоутворення в малому тазі, яке може викликатися запаленнями (ендометритом, аднекситом, пельвіоперитонітом), пухлинними захворюваннями органів малого тазу, ендометріозом.

До розвитку рухомої ретрофлексії матки призводить зниження тонусу, розтягнення м’язів та зв’язок малого тазу, що підтримують матку у нормальному стані. Рухлива ретрофлексія матки може виникати у жінок астенічної (худощавої) статури, при різкій втраті ваги після тяжких захворювань, тривалого постільного режиму внаслідок нераціонального харчування. Анатомо-фізіологічні порушення при недорозвиненні статевих органів, ентероптозі, пологових травмах, частих абортах, тяжкій фізичній роботі також сприяють розвитку рухомої ретрофлексії матки.

Рухлива ретрофлексія матки зазвичай протікає безсимптомно і може бути виявлена ​​при гінекологічному дослідженні випадково. При фіксованій ретрофлексії матки пацієнтки висувають скарги, характерні для основного захворювання, що призвело до загибу (запального процесу або ендометріозу). Зазвичай, це тяжкість, болючість у крижах і внизу живота, білі, порушення менструальної функції (рясні або нерегулярні менструації), болі при статевому акті, порушення функції кишечника (запори) та сечовипускання (прискорені позиви).

При тривало існуючій ретрофлексії матки спостерігається опущення та випадання матки. Безпліддя, що супроводжує ретрофлексію матки, як правило, буває обумовлено не її неправильним становищем, а основним захворюванням, що призвело до загибу. При ретрофлексії матки вагітність часто протікає із загрозою викидня або закінчується мимовільним перериванням.

Діагностика ретрофлексії матки можлива за наслідками гінекологічного огляду з бімануальним дослідженням. Під час дворучного дослідження гінеколог визначає відхилення тіла матки назад і оцінює її рухливість. У разі рухомої ретрофлексії при бімануальному дослідженні матку можна вільно повернути в нормальне положення, при фіксованій ретрофлексії – зміна положення матки не вдається, воно супроводжується різким болем.

При підозрі на пухлини внутрішніх статевих органів та запальні процеси в ділянці малого тазу пацієнткам з ретрофлексією матки проводять УЗД, комп’ютерну томографію.

При безсимптомній ретрофлексії матки лікування не потрібно, але необхідно обмежити підйом тяжкості. Сучасна гінекологія вважає за необхідне лікування ретрофлексії матки за наявності вираженої клінічної симптоматики, безплідності та невиношування вагітності. Лікування спрямоване, перш за все, на усунення причин захворювання, що викликало загин.

Вибір тактики лікування ретрофлексії матки залежить від можливості зворотного зміщення матки у порожнині малого тазу. При рухомій ретрофлексії матки виробляють ручне виправлення матки в нормальне положення після попереднього спорожнення сечового міхура та прямої кишки, призначають лікувальну фізкультуру, іноді гінекологічний масаж та носіння спеціальних песаріїв.

Якщо ретрофлексія матки розвинулася внаслідок запального та спайкового процесів у малому тазі, показано застосування протизапальних, фібринолітичних препаратів, вітамінно-мінеральних комплексів, фізіотерапії (електрофореза, діадинамотерапії, ультрафонофорезу, парафінолікування, грязелікування).

Лікування ретрофлексії матки, що виникла і натомість ендометріозу, проводиться з метою нормалізації гормонального фону. Іноді вагітність та пологи можуть сприяти мимовільному поверненню матки до антефлексії. За наявності новоутворень у ділянці малого тазу, що призводять до ретрофлексії матки, проводиться оперативне видалення пухлини і при необхідності – щадна хірургічна корекція положення матки.

Профілактика ретрофлексії матки включає запобігання розвитку статевого інфантилізму (повноцінне харчування, профілактика інфекційних захворювань у дитячому та підлітковому віці), а також своєчасну діагностику та лікування ендокринних порушень та запальних захворювань статевих органів.

Ведення вагітності при ретрофлексії матки потребує врахування загрози можливого викидня.