Рецидивний бронхіт

Рецидивний бронхіт – повторно виникає, затяжне запалення слизової бронхів, що повторюється до 3 і більше разів протягом року, але не призводить до незворотних порушень органів дихання. Рецидивуючий бронхіт супроводжується субфебрилітетом, вологим грубим кашлем, іноді бронхоспазмом та свистячим диханням. Діагноз виставляється за даними рентгенографії легень, бронхографії, ФЗД, бакпосіву мокротиння, алергопроб. При рецидиві бронхіту застосовується фармакотерапія (муколітики, бронхолітики, антигістамінні засоби) та реабілітаційні заходи (дихальна гімнастика, вібраційний масаж, фізіолікування). За показаннями призначаються антибіотики, противірусні препарати.

Рецидивуючий бронхіт – неодноразово (до 3-4 разів на рік) епізоди бронхіту, що повторюються, тривалістю до 2-3 тижнів, що протікають з явищами бронхоспазму або без них і оборотними змінами в бронхолегеневій системі. Рецидивуючий бронхіт уражає дитячого контингенту, зазвичай дошкільнят, рідше школярів. До зрілого віку таких пацієнтів вже формується хронічний бронхіт, який протікає з періодичними загостреннями і стійким ушкодженням структури стінок бронхів. Рецидивуючий бронхіт зазвичай дебютує другого року життя дитини; частку цього клінічного варіанту припадає до третини всієї респіраторної патології раннього віку. Найбільша захворюваність реєструється серед дітей 4-6 років, потім поступово знижується у перед- та пубертатний період.

Простий рецидивний бронхіт не має ознак обструкції. У разі повторних епізодів бронхіту, що супроводжується бронхообструктивним синдромом (БОС), не опосередкованим неінфекційними алергенами, у пульмонології говорять про його рецидивну обструктивну форму. Рецидиви бронхіту частіше трапляються у холодний період, при обструктивному варіанті – зазвичай у весняно-осінні сезони. Рецидивуючий бронхіт не має тенденції до прогресування та розвитку явищ склерозу в бронхах та легенях, але формує сприятливі умови для появи хронічного бронхіту, бронхіальної астми та гострої пневмонії.

Очевидним є зв’язок рецидивуючого бронхіту з ГРЗ вірусною, мікоплазмовою, хламідійною, рідше бактеріальною етіологією (коклюшем, туберкульозом). Епізоди бронхіту часто повторюються на тлі гострої вірусної інфекції (риновірусної, РСВ, парагрипу, кору), гострої пневмонії. Схильність до рецидивуючого бронхіту спостерігається у дітей, що часто хворіють.

Вірусне пошкодження слизової оболонки трахеобронхіального дерева призводить до дифузного запалення, зниження функції миготливого епітелію, недостатності мукоциліарного кліренсу, нейрорегуляторних порушень та розвитку неспецифічної гіперреактивності бронхів. Бронхи починають неадекватно реагувати на звичні подразники (різкий запах, холодне повітря, фізичне навантаження).

Істотну роль становленні рецидивуючого бронхіту грають сприятливі чинники. Насамперед, це особливості дитячого організму – незрілість тканинних структур бронхів та імунокомпетентної системи, часта хронічна патологія лімфоїдної тканини ЛОР-органів, алергічна налаштованість, а також наявність вад розвитку респіраторного тракту та імунодефіцитних станів (вроджених та вторинних). До розвитку неспецифічної гіперреактивності бронхів можуть призводити алкогольна фетопатія, куріння матері під час вагітності та після народження дитини, аспіраційний синдром, проведення ШВЛ. Муковісцидоз та недіагностовані сторонні тіла дихальних шляхів також супроводжуються явищами рецидивуючого бронхіту. Рецидиви бронхіту можуть виникати під впливом складних кліматичних умов (підвищеної вологості, температурних перепадів), промислового та побутового забруднення повітря.

У 70-80% дітей спостерігається рецидивна обструктивна форма бронхіту, що протікає у відсутності інших обструктивних бронхолегеневих захворювань. Через достатню вузькість просвіту дихальних шляхів у дітей раннього віку бронхіальна обструкція ініціюється запальними змінами слизової оболонки бронхів на тлі ГРВІ. Наявність у пацієнта алергії (шкірних висипань, позитивних шкірних проб), дисплазії сполучної тканини дозволяє його віднести до групи ризику розвитку обструктивного бронхіту. РСВ-інфекція здатна порушувати формування нормальної імунної реакції у маленьких дітей та формувати атопічний варіант імунної відповіді та сенсибілізацію до аероалергенів. При рецидивному обструктивному бронхіті без ознак алергії та низькому рівні Ig Е більшість епізодів обструкції припиняються у 3-4 річному віці.

Рецидивуючий бронхіт характеризується щорічними періодичними загостреннями (3-4 рази на рік), що продовжуються зазвичай по 2-4 тижні.

Рецидиви зазвичай протікають легше, ніж первинне гостре запалення бронхів і починаються з клінічних проявів ГРВІ. Відзначається помірне підвищення температури, катаральні явища: закладеність носа, нежить, біль у горлі, іноді – головний біль. Поступово протягом 3-6 днів з’являється кашель: спочатку сухий і болючий, потім вологий з грубим відтінком, рідше нападоподібний. Виділяється в’язка слизова або слизово-гнійне мокротиння. Кашель, що спостерігається протягом усього дня (більш виражений вранці), поступово починає домінувати у клінічній картині захворювання. Можливе провокування кашлю фізичним навантаженням.

При рецидивах обструктивного бронхіту дихання стає свистячим із чутними хрипами, кашель має нав’язливий характер. При уповільненому варіанті рецидивуючого бронхіту загострення можуть протікати тривало (від 3 тижнів до 3 місяців) з нормальною температурою і мізерним виділенням мокротиння. У період клінічної ремісії дитина цілком здорова.

При постановці діагнозу уточнюють анамнез, виконують рентгенографію легень, бронхографію, ФЗД, загальний аналіз крові, бакпосів мокротиння, шкірні алергопроби. Для загострення рецидивуючого бронхіту характерні жорстке дихання, сухі та вологі різнокаліберні хрипи непостійного характеру та локалізації. Паравертебрально визначається двостороннє скорочення перкуторного тону, подовження видиху. У період ремісії відзначається підвищена кашльова готовність при невеликому охолодженні, фізичному навантаженні та перевтомі.

Рентгенографія легень при рецидивному бронхіті демонструє тривале стабільне реактивне посилення легеневого малюнка переважно в прикореневих областях, збереження його до певної міри в період ремісії та повільне повернення до норми.

Бронхоскопія допомагає оцінити наявність секрету та змін бронхіального дерева. При рецидивах бронхіту на стінках бронхів визначається незначні фібринозні накладення або окремі грудочки та витягнуті нитки слизової (слизово-гнійної) мокротиння. Видно дифузні зміни контурів бронхіальних просвітів, більш виражені у верхніх відділах головних бронхів. При дослідженні ФЗД можуть виявлятися нечіткі оборотні обструктивні порушення, прихований бронхоспазм поза рецидивом, слабкий ступінь гіперреактивності бронхів.

У периферичній крові можливий незначний лейкоцитоз, підйом ШОЕ, при алергічному генезі – еозинофілія. Для оцінки чутливості до інфекції виконуються шкірні проби з бактеріальними (стафілококовими та стрептококовими) алергенами. У разі діагностичних труднощів показано направлення дитини на консультацію до дитячого пульмонолога та алерголога. Рецидивуючий бронхіт слід диференціювати від пневмонії, бронхіальної астми, муковісцидозу, облітеруючого бронхіоліту, туберкульозу, стороннього тіла у бронхах.

Лікування загострення рецидивуючого бронхіту проводиться амбулаторно з призначенням спокою, рясного питного режиму, вітамінізованої дієти. При проявах ГРВІ застосовуються противірусні препарати (ремантадин, уміфеновір), у разі мікоплазмового або хламідійного генезу бронхіту проводиться системна антибіотикотерапія (макроліди) у поєднанні з імуномодуляторами (настоянка ехінацеї, тилорон), протизапальними засобами.

При вираженому продуктивному кашлі необхідні інгаляції зі лужними розчинами та муколітиками (амброксолом, карбоцистеїном), УВЧ, лікувальна дихальна гімнастика, вібраційний масаж, постуральний дренаж. У гострий період бронхіту з явищами бронхообструкції рекомендовані інгаляційні бронхолітики (сальбутамол, фенотерол), у тяжких випадках – глюкокортикоїди (дексаметазон, преднізолон) аерозольно чи системно. У дітей з алергією в анамнезі використовуються антигістамінні засоби.

Пацієнтам з рецидивним бронхітом показано диспансерне спостереження до повного припинення рецидивів протягом 2 років, санаторно-курортне лікування. Прогноз рецидивуючого бронхіту – відносно сприятливий, захворювання у більшості випадків оборотне. Ризик перетворення рецидивуючого бронхіту на астматичну форму або бронхіальну астму визначається наявністю бронхоспазму та віком хворої дитини. Попередження рецидивів бронхіту охоплює профілактику ГРВІ, ранній початок противірусного лікування, елімінацію алергічних факторів, загартовування та фізичну активність, своєчасну вакцинацію дітей проти грипу, кору, пневмококової інфекції.