Ревматична поліміалгія

Ревматична поліміалгія – Болі ревматичного характеру, що одночасно виникають у різних групах м’язів. Ревматична поліміалгія характеризується м’язовими болями та скутістю, більш вираженими вранці та зменшуються протягом дня; болі зазвичай локалізуються у м’язах шиї, плечей, хребта, стегон, сідниць. Ревматична поліміалгія вражає переважно жінок віком понад 50 років. Специфічної діагностики ревматичної поліміалгії немає, хвороба розпізнається виходячи з клініко-лабораторних ознак. Лікування включає НПЗЗ, кортикостероїди, хіміопрепарати. Течія ревматичної поліміалгії доброякісна, при лікуванні захворювання благополучно дозволяється.

Етіологічні чинники ревматичної поліміалгії невідомі. Очевидно провідне значення порушень в імунній сфері та спадковості, обговорюється пускова роль сенсибілізуючих та інфекційних (аденовірус, вірус парагрипу) агентів. Провокувати та підтримувати перебіг ревматичної поліміалгії може гігантоклітинний темпоральний артеріїт (хвороба Хортона).

Початок ревматичної поліміалгії гострий – з лихоманки та вираженої інтоксикації. На цьому фоні розвиваються множинні міалгії в області плечового пояса, шиї, стегон, сідниць. М’язові болі в дистальних відділах кінцівок, як правило, не типові, за винятком випадків супутнього артриту, артрозу або артеріїту.

Виразність міалгії інтенсивна, характер – тягне, смикає або ріжучий. Біль присутній постійно, посилюючись вранці та після тривалої відсутності рухів; у ці періоди відзначається м’язова скутість. Міалгії виражені у процесі виконання довільних рухів, а й у м’язах, які відчувають статичну навантаження, тому пацієнти змушені постійно змінювати позу чи становище тіла. Ревматична поліміалгія не пов’язана зі зміною метеоумов, її інтенсивність суттєво не змінюється під впливом холодових чи теплових факторів.

М’язові болі змушують обмежувати рухи (особливо активні) у шийному відділі хребетного стовпа, плечовому поясі, кульшових суглобах. Складними стають елементарні дії: підйом голови в положенні лежачи, поворот у ліжку, присідання навпочіпки, підйом зі стільця, ходьба сходовими маршами, одягання, розчісування волосся. При ревматичній міалгії у пацієнта формується характерна хода з частими короткими кроками.

Свого піку клініка ревматичної поліміалгії досягає через 1-2 місяці після появи початкової симптоматики. За цей період болі можуть стати настільки інтенсивними та болісними, що спричиняють повне знерухомлення пацієнта. Пальпація зацікавлених м’язів при ревматичній поліміалгії не виявляє особливих змін – гіпертермії, ущільнень, посилення хворобливості, м’язової атонії та атрофії. Пацієнтів, як і раніше, турбує лихоманка, анорексія, схуднення, слабкість.

Клініка ревматичної поліміалгії може протікати з явищами істинного артриту, який зазвичай розвивається через кілька місяців за міалгією. В артрит частіше залучаються великі суглоби, іноді порожнини суглобів утворюється випіт; болі при цьому помірно виражені та нестійкі. При зацікавленості дрібних суглобів кисті спостерігається помірний дифузний набряк із розвитком синдрому карпального каналу, тендовагініту та згинальної контрактури пальців.

Діагностикою та лікуванням ревматичної поліміалгії займається ревматолог. Специфічні зміни у периферичній крові при ревматичній поліміалгії не виявляються; виявляється лише помірна анемія та зростання ШОЕ. При дослідженні венозної крові на біохімію відзначається підвищення СРБ при негативних тестах лабораторних на РФ і LE-клітини.

Рентгенологічно дуже рідко виявляються ерозії, зменшення ширини суглобової щілини; у пацієнтів похилого віку – явища остеоартрозу. УЗД суглоба та томографічна (МРТ, ПЕТ) діагностика при ревматичній поліміалгії підтверджують запальні зміни. При мікроскопії синовіальної рідини виявляється наявність нейтрофільного лейкоцитозу. Дослідження біоптату синовіальної мембрани виявляє ознаки помірного неспецифічного синовіту. Біопсія м’язів при ревматичній поліміалгії не є інформативною.

Базовий курс фармакотерапії ревматичної поліміалгії включає прийом низькодозованих кортикостероїдів (преднізону та ін) протягом 8 місяців. У ряді випадків курс продовжується до 2-х років. Раннє скасування або зниження дозування кортикостероїдів може призвести до нового загострення ревматичної поліміалгії.

У процесі кортикостероїдної терапії необхідне проведення профілактики остеопорозу – призначення кальційвмісних мінеральних комплексів, харчових добавок, дієти багатої кальцієм, виходячи із добової норми Ca. При помірній вираженості клініко-лабораторних змін терапія ревматичної поліміалгії може включати призначення НПЗЗ. Для зменшення скутості суглобів проводяться заняття ЛФК.

Ревматична поліміалгія, не асоційована з гігантоклітинним артеріїтом, протікає доброякісно і дозволяється у 50-75% пацієнтів протягом трьох років. Відсутність лікарського спостереження та лікування ревматичної поліміалгії призводить до деформації кінцівок та інвалідності. Профілактика ревматичної поліміалгії не вироблено.