Ромбоподібний глосит

Ромбоподібний глосит – хронічне захворювання, що характеризується появою на спинці еритематозної мови атрофічної ділянки. Найчастіше ромбоподібний глосит протікає безсимптомно, іноді пацієнти скаржаться на сухість, печіння язика. При гіперпластичній формі виникає відчуття стороннього тіла у горлі. Діагностика ромбоподібного глоситу включає збір анамнезу, фізикальне, бактеріологічне та цитологічне дослідження. При виявленні ромбоподібного глоситу насамперед проводять видалення зубних відкладень, лікування карієсу та його ускладнень. Бугриста та гіперпластична форми є показанням до хірургічного втручання.

Ромбоподібний глосит – захворювання, що вражає дорзальну поверхню язика. Найчастіше ромбоподібний глосит діагностують у чоловіків віком від 30 до 50 років. Доведено, що шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем) збільшують ризик виникнення патологічних змін слизової спинки язика. У дітей ромбоподібний глосит практично не трапляється. Поширеність ромбоподібного глоситу серед усіх захворювань слизової оболонки ротової порожнини становить близько 10%. Найчастіше ураження язика поєднується з кандидозом ротової порожнини, цукровим діабетом, рецидивуючим герпетичним стоматитом. При виразковій хворобі шлунка ймовірність розвитку ромбоподібного глоситу становить від 5 до 15%.

На сьогоднішній день етіологія ромбоподібного глоситу залишається не до кінця вивченою. Одні вчені вважають, що в основі патологічних змін слизової язика лежать дисембріогенетичні порушення, внаслідок яких на дорзальній поверхні органу залишається непарний горбок. Під впливом тютюнопаління відбувається хронічне подразнення додаткового епітеліального шару дорзальної поверхні язика, що призводить до його гіперплазії. Також серед фахівців у галузі стоматології існує думка, що ромбоподібний глосит є наслідком хронічних запальних процесів органів травлення.

Так як ураження язика практично у 100% випадків поєднується з активізацією умовно-патогенних дріжджових грибків роду Кандіда, деякі фахівці відносять ромбоподібний глосит до хронічних кандидозів. Ущільнення слизової оболонки при ромбовидному глоситі відбувається за рахунок активного поділу клітин шипуватого шару епітелію. У підслизовій основі виявляють незначні запальні інфільтрати. Для горбистої та гіперпластичної форм ромбоподібного глоситу характерні акантоз, гіперкератоз, проліферативні зміни фіброзної тканини.

У стоматології розрізняють три клінічні форми ромбоподібного глоситу:

• Гладка (плоска) форма. Характеризується появою вздовж серединної лінії мови ділянки слизової оболонки червоного кольору у вигляді ромба або овалу. У подепітеліальній тканині виявляють незначну запальну інфільтрацію. Ознаки акантозу не виражені.
• Горбиста форма. На дистальній поверхні язика утворюються невеликі, однакові за висотою горбки, розділені ділянками слизової оболонки. Виражено процеси проліферації сполучної тканини. Спостерігається гіперкератоз разом із акантозом.
• Гіперпластична (папіломатозна) форма. Характеризується появою папіломатозних виростів на широкій ніжці зі зрізаною вершиною. У власне епітеліальному шарі розвивається запальна інфільтрація. Є ознаки акантозу, фіброзу.

У більшості пацієнтів із ромбоподібним глосситом скарги відсутні. Найчастіше ущільнення слизової мови виявляють випадково під час профілактичного огляду. Іноді може бути відчуття шорсткості, сухості, печіння язика. Клінічно на задній третині язика вздовж серединної лінії визначається зона ураження червоного (рідше синюшного) кольору овальної, ромбовидної або округлої форми. При ороговеванні поверхневого шару епітелію ромбоподібний глосит набуває опалесцентного відтінку. Ниткоподібні сосочки на поверхні відсутні.

При гладкій формі ромбоподібного глоситу ділянка патологічно зміненої слизової оболонки має блискучу яскраво-червону поверхню, западає по відношенню до навколишніх тканин. При пальпації уражена область ущільнена, безболісна. При горбистій формі ромбовидного глоситу на задній поверхні язика утворюються кілька горбків, що знаходяться в одній площині і відокремлених один від одного складками слизової оболонки. Поверхня виростів частіше набуває синюшного відтінку. Слизова оболонка, що розділяє горбки, схильна до ерозування.

Папіломатозна форма ромбовидного глоситу характеризується появою на дистальній третині дорзальної поверхні язика розростань слизової блідо-рожевого кольору з широкими основами та плоскими вершинами. Папіломатозні вирости можуть досягати до 3,5 см у діаметрі, що приносить пацієнту значний дискомфорт, викликаючи відчуття стороннього тіла у горлі.

Постановка діагнозу ромбоподібний глосит базується на підставі аналізу даних анамнезу та результатів клінічного обстеження. Серед додаткових методів діагностики використовують бактеріологічне (мікологічне) та цитологічне дослідження. У ході фізикального огляду лікар-стоматолог виявляє на задній третині язика вздовж серединної лінії ділянку слизової (частіше ромбовидної форми) з лакованою червоною поверхнею, повністю позбавлену ниткоподібних сосочків. Рідше зустрічаються бугриста і папіломатозна форми, при яких на дистальній поверхні язика утворюються розростання рожевого, синюшного або опалесцентного відтінків.

При пальпаторному обстеженні патологічно змінена слизова оболонка помірно ущільнена, безболісна. Загальний стан у пацієнтів із ромбоподібним глосситом не порушено. Регіональні лімфатичні вузли не пальпуються. Практично завжди при мікроскопічному дослідженні зіскрібка з ураженої ділянки язика виявляють скупчення клітин грибів Кандида, що ниркуються і не брунькуються, тонкі гілкуючі нитки псевдоміцелію, що підтверджує наявність кандидозного стоматиту. Індекс Грін-Вермільйона свідчить про низький рівень гігієни. У пацієнтів з ромбоподібним глосситом виявляють надясенні та підясенні зубні відкладення, множинні каріозні дефекти.

Поява виразок, вегетацій, виразок із щільною основою при бугристій або гіперпластичній формі є показанням для висічення патологічно зміненої тканини з подальшим гістологічним дослідженням отриманого в ході операції матеріалу з метою виключення можливої ​​малігнізації ромбоподібного глоситу. Диференціюють ромбоподібний глосит з десквамативним глосситом, червоним плоским лишаєм, туберкульозом, сифілісом, папіломатозом, злоякісними новоутвореннями. Обстеження проводить стоматолог-терапевт, при появі симптомів малігнізації показано консультацію онколога.

При виявленні плоскої, горбистій або папіломатозної форми ромбоподібного глоситу проводять видалення зубних відкладень, лікування карієсу та його ускладнень. Сануючі заходи спрямовані на усунення патогенної мікрофлори, зниження ймовірності травмування слизової гострими краями зруйнованих зубів. При виявленні кандидозу призначають протигрибкові препарати для місцевого застосування або для прийому внутрішньо, а також антисептики, які мають антимікотичну та протизапальну активність.

При гладкій формі ромбоподібного глоситу хірургічне втручання не потрібне. При бугристому або гіперпластичному ромбовидному глоситі показано висічення патологічно зміненої тканини в межах вогнища ураження. Видалення папіломатозних вегетацій також може проводитися методом кріодеструкції при впливі струменя рідкого азоту. Загалом прогноз при ромбоподібному глоситі сприятливий, але оскільки бугриста і гіперпластична форми здатні озлоякіснятися, пацієнти з ромбоподібним глоситом повинні відвідувати стоматолога раз на півроку з метою профілактичного огляду.