Розлади уподобання у дітей

Розлад уподобання у дітей – Комплекс психічних відхилень, що розвивається за відсутності емоційного контакту з вихователями: батьками, опікунами. Виявляється боязкістю, настороженістю, труднощами адаптації та встановлення взаємовідносин, поведінковими порушеннями (агресією, аутоагресією), відставанням інтелектуального розвитку. Основні методи діагностики – збирання анамнезу, клінічна бесіда, спостереження за поведінкою дитини, дитячо-батьківськими відносинами. Виконується психодіагностика, що виявляє емоційно-вольові порушення, відхилення когнітивної сфери. Лікування проводиться методами індивідуальної, сімейної психотерапії, доповнюється медикаментозною корекцією, психологічним консультуванням батьків, освітян.

Прихильністю називають почуття емоційної близькості, сформоване з урахуванням симпатії, кохання, відданості. Під розладами уподобання (РП) в дітей віком розуміють групу поведінкових, емоційних порушень. Психіатрами вони позначаються діагнозом «реактивний розлад уподобання» (РРП). Його особливість – відсутність довірчих відносин із опікунами, батьками як наслідок патологічного виховання. Побутове розуміння РП включає нестійкі, «холодні» стосунки з одним із батьків, прабатьками, вихователями інтернату. Такі випадки доцільніше називати ненадійною прихильністю. Вони є варіантом нормального розвитку, не асоціюються із соціальною дезадаптацією. Поширеність реактивного розладу уподобання – менше 1%, ненадійної уподобання – 40%.

Існують фізіологічні особливості, що розглядаються як фактори ризику формування РРП. Нестійкість вегетативної нервової системи, незбалансованість гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі знижують опір стресу. Підвищується можливість патологічних емоційних, поведінкових реакцій. Безпосередніми причинами розвитку розладів уподобання є ситуації, коли дитина не має можливості встановлювати, підтримувати стабільний зв’язок із батьками:

• Неповноцінний материнський контакт. РРП розвивається у дітей, матері яких зловживають алкоголем, наркотиками, страждають на післяпологову депресію, психічні розлади, не приймають дитину (небажана вагітність), застосовують насильство, приниження.
• Відсутність батьків (опікунів). Провокуючим фактором стає рання розлука з матір’ю, поміщення дитини в стаціонар, будинок малюка, інтернат. Функції дорослих обмежуються виконанням гігієнічних та медичних процедур. Емоційні зв’язки, що встановлюються, швидко руйнуються через зміну місця проживання дитини, графіка роботи персоналу, плинності кадрів, відмови від опікунства прийомних батьків.

Основою формування розладів уподобання є негативний досвід встановлення близьких, доброзичливих відносин. Дитина плаче, намагається привернути увагу, висловити свої потреби (голод, дискомфорт, самотність). Якщо він не отримує допомоги від дорослого або отримує неадекватну відповідь – лайку, побої – ситуація стає стресовою. Відбуваються збої на фізіологічному рівні: змінюється концентрація гормонів, переважають процеси збудження у нервовій системі, м’язова напруга. Поступово довкілля починає сприйматися як небезпечне. Виникає потреба захищатися, виявляти агресію, самостійно контролювати ситуацію. Довіра, прихильність підмінюються ворожим ставленням, байдужістю до матері, батька, опікуна.

Розлади уподобань класифікуються за особливостями клінічних проявів. З огляду на це виділяють два види порушень:

• Дезінгібіроване. Називається розгальмованим. Характеризується розгорнутою клінічною картиною. У дитини відсутня вибірковість встановлення контактів. Соціальні взаємини недостатньо модульовані. Немовлята не виявляють настороженості до незнайомих людей, старші діти нерозбірливі у виборі друзів. Ця форма є результатом частої зміни дорослого (батька, вихователя, опікуна).
• Інгібіроване. Симптоми слабовиражені. Соціальні контакти пригнічені, загальмовані, часто мають амбівалентну спрямованість – ненависть-любов, прийняття-відторгнення. Переважає пригніченість, агресивна реакція страждання. Такий тип розладу формується як результат жорстокого поводження дорослого з немовлям.

Інша класифікація має точніший описовий характер. Враховується етіологічний фактор, спрямованість поведінки дитини, особливості встановлення контакту. Виділяється чотири типи прихильності:

• Негативна. Причинами є зневага чи гіперопіка. Поведінка дитини спрямована на провокацію негативної уваги, роздратування, покарання.
• Амбівалентна. Основа – істеричні реакції, непослідовність дорослих. Виявляється категоричністю, двоїстістю (агресивність-доброта, ласка-побої) взаємодії з оточуючими.
• Уникаюча. Розвивається після розриву взаємин із мамою, татом, опікуном. Виявляється замкнутістю, похмурістю, недовірливістю.
• Дезорганізована. Виникає після жорстокого ставлення, насильства. Характерними є прояви жорстокості, опір спробам взаємодії.

Порушення уподобання проявляються спектром симптомів, вираженість і повнота яких наростає від поодиноких реакцій до сформованого реактивного розладу. Немовлята, малюки до 5-6 років уникають зорового контакту, рідко посміхаються, не радіють наближенню дорослого. При інгібованій формі розлади відкидають спроби встановити контакт, зблизитися, заспокоїти. Не тягнуться за іграшкою, запропонованою дорослим. Залишившись на самоті, зберігають спокій. Байдуже ставляться до догляду іншу людину. Нерідко спостерігається невтішний тихий плач без причини. При дезінгібованій формі діти вкрай залежні, шукають комфорту, безпеки від незнайомих людей, прагнуть налагодити з ними контакти, але відкидають батьків.

Відсутність довірчої емоційної взаємодії зі значним дорослим сприяє відставанню розвитку психіки: немовляти малорухливі, відсутній лепет, гуління, у дітей запізнюється розвиток мови, ігровий інтерес слабкий. З віком затримка розумового розвитку стає більш вираженою, дитина важко освоює навчальну програму. У дітей дошкільного, шкільного віку розвивається відраза до дотиків, обіймів. Спроби встановити фізичний контакт викликають неадекватні реакції сміху, плачу, гніву, переляку.

Потреба зберегти контроль, убезпечити себе проявляється прагненням зберігати дистанцію. За психологічного зближення діти стають неслухняними, зухвалими. Гнів виражається через істерики, маніпуляції, агресивну поведінку. Дорослі пацієнти починають розуміти соціальну неприйнятність гніву, маскують її «випадковими» діями – ударом м’яча, больовим рукостисканням або обіймами. Складнощі ідентифікації власних почуттів, почуттів оточуючих, нерозуміння справжнього призначення ласки, погладжувань, близьких стосунків проявляються хаотичним вибудовуванням стосунків: незнайомці викликають інтерес, доброту, а батьки, родичі – байдужість. Після помилок, неприйнятного поведінки відчуття провини відсутня.

Частим ускладненням розладів уподобання стає затримка психічного розвитку. Відсутність близького контакту з дорослим призводить до зниження пізнавального інтересу: малюк не тягнеться за яскравими предметами, іграшками, повільно освоює маніпулятивні дії, немає прагнення встановити мовний контакт. Передача та прийняття досвіду порушені. Розвивається відставання мислення, активної уваги, мови. Якщо РП не вчасно діагностовано, наростає соціальна дезадаптація. Вольові, емоційні порушення, поведінкові відхилення стають стабільними рисами характеру. У підлітків розвиваються психопатії, неврози, девіантні форми поведінки.

Діагностика розладів уподобання у дітей проводиться лікарем-психіатром, клінічним психологом. Комплексна процедура обстеження включає:

• Опитування. Лікар уточнює симптоми, їхню тривалість, вираженість. Розпитує про склад сім’ї, род занять батьків, наявність психічних захворювань, патологічних залежностей. З’ясовує особливості перебігу вагітності, стосунків між матір’ю та малюком після народження, включеність у процес виховання батька, бабусь, дідусів, наявність проблем соціалізації в дитячому садку, школі (чи виявляє дитина агресію, сором’язливість, забіякуватість, істеричність).
• Спостереження. Фахівець наголошує на дитячо-батьківських відносинах. Зазначає доброзичливість, ворожість, зацікавленість контактом, негативізм, непослух, прийняття тілесного контакту, прагнення спілкуватися. Визначає стиль виховання.
• Збір додаткових даних. Результати розмови доповнюються характеристиками педагогів, вихователів дитячих будинків, виписками висновків вузьких спеціалістів: невролога, ендокринолога, отоларинголога, офтальмолога.
• Психодіагностику. Особові опитувальники, проективні методики виявляють особливості самооцінки, емоційно-вольової сфери дитини, її орієнтованість на встановлення соціальних взаємодій, ставлення до оточуючих.

Важливою є диференціація розладів прихильності від стійких інтелектуальних порушень, дитячого аутизму, гострої стресової реакції, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. Ключову роль відіграють відносини батько-дитина (відсутність прихильності), нормальна учність.

Психотерапевтичне лікування є основою, що змінює відносини дитини та батьків, близьких родичів. Медикаментозна терапія необхідна корекції супутніх емоційних, когнітивних порушень. Комплексний підхід включає такі види лікування:

• Дитяча психотерапія Мета сеансів – зниження емоційної напруженості, усунення замкнутості, недовіри, страхів. Проводяться у формі гри, читання казок, творчих занять.
• Сімейна психотерапія. Психотерапевтичні вправи, завдання, бесіди усувають відчуженість, відновлюють емоційний, вербальний контакт, тілесне ухвалення дитиною батьків.
• Консультування батьків. Психолог, психотерапевт розповідає батькам про особливості перебігу розладу, причини, способи корекції. Дає рекомендації щодо вибудовування внутрішньосімейних відносин, докладно розглядає типові конфліктні, складні ситуації взаємодії.

Медикаментозне лікування здатне покращити емоційне тло, зняти гострі реакції, що забезпечує більш високу ефективність психотерапії. Самостійне використання препаратів є недоцільним.

Чим раніше розпочато лікування патологій уподобання, тим сприятливіший прогноз. При відновленні люблячих, дбайливих сімейних відносин немовлята та діти раннього віку практично повністю позбавляються розладу. Дошкільнятам, школярам потрібна спеціалізована допомога, результат лікування залежить від спільних зусиль батьків та психотерапевта. Профілактика розладів уподобання – створення психологічного комфорту, що формує відчуття захищеності, базової довіри. Важливе ставлення матері, воно закладає основу прихильності, психічного здоров’я.