Себорея

Себорея волосистої частини голови – це запальне захворювання, обумовлене збільшенням відділення шкірного сала та зміною його складу. Основним проявом себореї є потовщення рогового шару, що супроводжує свербінням та лущенням. Якщо себорея приймає хронічний перебіг, то частина пацієнтів відзначається випадання волосся. До проявів себореї відносять лущення шкіри голови, запальні зміни (почервоніння, набряклість), свербіж шкіри. Розрізняють суху та жирну себорею. Діагностика захворювання проводиться дерматологом чи трихологом. Лікування полягає у корекції причинних факторів, що спровокували розвиток себореї, дотримання правильного раціону та режиму харчування, при необхідності проводиться протигрибкова терапія.

Себорея – Захворювання волосистої частини шкіри голови, пов’язане з підвищеним саловиділенням, прояв себорейного дерматиту. Себорея може протікати за двома типами: сухою та жирною. При сухій себореї спостерігається стоншення, крихкість і ламкість волосся, свербіж, лущення шкіри, поява великої кількості лупи. При жирній себореї – волосся блискуче, неохайне, лупа у вигляді жовтих бляшок, сильний свербіж. Себорея призводить до перетину та випадання волосся, іноді до стійкого облисіння.

Єдиної патогенетичної причини себореї немає. Вона виникає при поєднанні генетичної схильності, порушенні процесів метаболізму та несприятливих умов зовнішнього середовища. Зміни гормонального фону природного характеру (вагітність, пубертатний та передклімактеричний періоди) та патологічні стани ендокринної системи (цукровий діабет, патології статевих залоз та щитовидної залози) часто супроводжуються явищами себореї.

Pityrosporum ovale – дріжджоподібний грибок, який виявляється у 90% населення, на сьогоднішній день визнаний головним патогенетичним компонентом у розвитку себореї. У нормі мікрофлора шкіри голови на 30-40% складається із грибів роду P. Ovale. Однак під впливом несприятливих факторів його кількість збільшується, при себореї становить до 60% від усіх мікроорганізмів. Себореї сприяє втрата контролю за зростанням питироспоровых грибів, це відбувається за зниженні захисних функцій шкіри. Найбільша концентрація грибів спостерігається навколо сальних залоз, тому що їх секрет використовується для зростання та розвитку колоній.

Той факт, що явища себореї обумовлені порушеннями роботи залоз внутрішньої секреції підтверджується тим, що інтенсивне зростання питорозпорових грибів спостерігається при зміні хімічного складу шкірного сала, яке в нормі має антисептичні властивості.

ВООЗ визнано, що найбільш вагомими факторами у патогенезі себореї є поєднання нейрогенних, гормональних та імунних патологій. Тому що рецидиви себореї відзначаються під час стресів і за різних захворювань нервової системи. Висока схильність до себореї волосистої частини голови та гладкої шкіри відзначається при паралічі черепних нервів, паралічах тулуба та при хворобі Паркінсона.

Важливість імунодефіцитів у формуванні хронічної себореї підтверджується статистичними даними про те, що захворюваність на себорею серед клінічно здорових людей 8 випадків на кожні 100 осіб населення, тоді як у ВІЛ-інфікованих захворюваність 36% від загальної кількості, а у хворих на СНІД .

Сучасна трихологія вважає, що у розвитку себореї факторами ризику може послужити нераціональна корекція лупи, агресивні перукарські процедури, нехтування заходами особистої гігієни та навпаки їх надмірне застосування.

Для себореї характерне лущення шкіри голови, яке супроводжується запальною реакцією. При класичному перебігу процес симетрично залучається спочатку потилична область і межа зростання волосся. Якщо себорею не лікувати, вона переходить на гладку шкіру. В області вій, брів, бороди та вусів явища себореї відзначаються у 5-10% пацієнтів.

Насамперед при себореї на шкірі голови з’являються дрібні білі лусочки, більшість пацієнтів скаржиться на свербіж шкіри. Цей варіант течії називається сухою себорею. При своєчасному діагностуванні вона добре піддається терапії.

За відсутності лікування сальні залози починають працювати активніше, у процес залучаються дедалі нові області. Нерегулярне миття голови також веде до прогресування себореї, і лущення стає вираженим.

Затяжна течія себореї характеризується наявністю вогнищ запалення у вигляді червоних плям і бляшок на шкірі, які покриті товстим шаром лусочок або лускою-кірками, через розчісування кірки можуть бути кров’янистими. Свербіж шкіри стає явно вираженим, і процес переходить на гладку шкіру, расчесы призводять до приєднання вторинної піококової інфекції і виникнення піодермій.

Жирна себорея клінічно проявляється наявністю великих світло-жовтуваних лусочок, які щільно покривають всю шкіру голови, при примусовому відлущуванні хворобливих відчуттів не відзначається, оголюється рожева злегка запалена шкіра. Оскільки клітини епідермісу незрілі, то вони не здатні повною мірою виконувати свої функції, а тому тонка шкіра, швидко травмується і інфікується. Після лущення лусочок при себореї ділянка шкіри швидко знову покривається ними. Через підвищену жирність лусочки злипаються, волосся стає сальним і неохайним на вигляд. Волосся злипається і навіть при регулярному миття швидко забруднюється.

Фізичні та емоційні навантаження, перепади температур викликають посилення клінічних проявів себореї. По всій масі волосяного покриву відзначається наявність рогових лусочок. З часом змінюється і структура волосся, воно витончується, випадає, стає ламким і розшаровується на кінцях. Незважаючи на те, що при себореї жирність шкіри голови збільшується, після миття відзначається відчуття стягування. Це обумовлено зневодненням шкіри голови, тому застосування засобів, які сушать шкіру, лише сприяють лущенню та компенсаторному збільшенню саловиділення.

Діагностують себорею щодо клінічних проявів на консультації трихолога. Крім того, необхідно встановити причину її появи, тому при себореї досліджують гормональний фон, проводять обстеження у невролога, виключають патології шлунково-кишкового тракту та імунодефецитні стани.

Проведення корекції основних причин значно знижують прояви себореї, але, крім цього, необхідний місцевий вплив на шкіру голови. Специфічне протигрибкове лікування більш доцільне, ніж використання протизапальної гормональної терапії, якій раніше надавали перевагу при лікуванні себореї.

Обов’язкове дотримання режиму харчування, за винятком жирних, смажених, солодких та солоних продуктів. При себореї до раціону необхідно включити продукти багаті на клітковину, вітаміни групи В, цинк. Вітамінні комплекси з пивними дріжджами та вітаміном U при тривалому застосуванні сприяють покращенню стану шкіри голови. Оскільки при себореї одних лікувальних лосьйонів та шампунів недостатньо, вдаються до втирання в шкіру голови препаратів, що містять цинк, та дьоготь. При купіруванні рецидиву себореї переходять на профілактичне використання шампунів для лікування волосся, яке має у своєму складі ці речовини.

Тяжкий перебіг захворювання вимагає застосування кератолітичних препаратів, наприклад Саліцилової кислоти та дьогтю. Якщо лусочки щільно покривають шкіру, їх розм’якшують з допомогою вазелінового чи інших масел і після видалення наносять антигрибкові препарати. Гормональні препарати для лікування себореї підключають лише у разі неефективності протигрибкової терапії, проте гормоновмісні мазі не є основним компонентом у схемі лікування.

Фізіопроцедури дозволяють поліпшити мікроциркуляцію та відшарування епідермісу. При себореї показаний кріомасаж шкіри голови та дарсонвалізація, під час яких стимулюються фолікули, що сприяє росту волосся. За рахунок дезінфікуючого ефекту, підсушуються подряпини та мікротравми. Дарсонвалізація має заспокійливий вплив на шкіру голови, завдяки якому проходить свербіж, що відзначається у всіх хворих на себорею.

Після усунення клінічних проявів слід ще близько двох місяців використовувати лікувальні шампуні, оскільки клінічне одужання не говорить про придушення патогенної мікрофлори. І, залежно від загального стану організму, лікувальні шампуні слід використовувати 1-2 рази на місяць, щоб запобігти рецидиву себореї. Пацієнтам із себореєю слід з обережністю змінювати засоби для догляду за волоссям та шкірою голови. Їм також не рекомендовано надмірне використання стайліногвих засобів, хімічна завивка, фарбування волосся і часте сушіння феном.