Головна / unsorted / Себорейний дерматит

Себорейний дерматит

Себорейний дерматит – Захворювання шкіри, пов’язане зі збільшенням виділення і зміною якості шкірного сала, і супроводжується запаленням шкіри. Проявляється появою ділянок сальної, блискучої, блискучої шкіри на обличчі, голові, спині, грудях, потовщенням шкіри, сальним волоссям і лупою, запальними ділянками еритем на шкірі, легким свербінням. Себорейний дерматит сприяє розвитку гнійничкових захворювань, вульгарних вугрів, психічного та фізичного дискомфорту пацієнта. Терапія себорейного дерматиту включає гіпоалергенну дієту, антимікотичне лікування, фізіотерапевтичні процедури (кріомасаж, дарсонвалізацію).

Загальні відомості

Себорейний дерматит – хронічне запальне захворювання шкіри папуло-сквамозного характеру. Причиною себорейного дерматиту є дріжджоподібний ліпофільний гриб Pityrosporum ovale, утричі його назва Malassezia, на ім’я вченого, який довів грибкову причину себореї та себорейного дерматиту.

Причини себорейного дерматиту

Провідна роль P. ovale у розвитку себорейного дерматиту була доведена у 1874 році, що на сьогоднішній день підтверджено клінічними та лабораторними дослідженнями у галузі трихології. Ліпофільні дріжджоподібні гриби є факультативною мікрофлорою більш ніж 90% населення. Хоча сьогодні гіпотеза про те, що наявність P.ovale є прихованим носієм, а не проявом норми, є обґрунтованою, оскільки пацієнти з ліпофільним грибком мають ті чи інші себорейні прояви та проблеми зі шкірою. Однак далеко не завжди носійство призводить до формування себорейного дерматиту.

При нормальному стані загального та місцевого імунітету гриби перебувають у споровому стані, і лише за наявності деяких факторів відзначається їхня активізація. Використовуючи для свого зростання та розвитку секрет сальних залоз, грибкова мікрофлора викликає явища себорейного дерматиту. Найчастіше себорейний дерматит діагностується на волосистій частині голови через велику кількість волосяних фолікулів і сальних залоз. Хоча прояви себорейного дерматиту можуть відзначатися скрізь, де є сальні залози. Грибок Malassezia furfur вражає в основному волосисту частину голови, а Pityrosporum orbicuiare – гладку шкіру, хоча вони є підвидами P. ovale.

За несприятливих умов організм втрачає контроль над зростанням питорозпорових грибів, порушується бар’єрна функція шкіри, змінюється склад шкірного сала і збільшується його відділення, що стає пусковим механізмом у розвитку себорейного дерматиту. У клінічно здорових людей грибкова флора становить близько 30% від усіх мікроорганізмів, що мешкають на шкірі голови. При себореї їхня кількість досягає 70%, а при себорейному дерматиті сягає 90%. У вогнищах ураження себорейним дерматитом виділяють різні види ліпофільних грибів, хоча провідна роль його розвитку все-таки в грибів роду P.ovale.

Гіперактивації грибкової мікрофлори сприяють порушення нервової системи, гормональні та імунні порушення. Найчастіше себорейний дерматит дебютують після сильних емоційних стресів або значних фізичних навантажень. Зазначається, що при зміні кліматичної зони у людей, які мали різні себорейні прояви, діагностуються себорейний дерматит частіше. При цьому захворюваність зростає як при зміні з холодного клімату на теплий, так і навпаки. Проживання за умов різко континентального клімату за наявності інших чинників ризику різко підвищує можливість розвитку себорейного дерматиту.

Нейрогенная природа себорейного дерматиту обумовлюється тим, що у пацієнтів, які мають в анамнезі патології спинномозкових та черепних нервів, паралічі та парези, рівень захворюваності вищий. Наприклад, хвороби Паркінсона завжди супроводжує себорея або себорейний дерматит, що мають однакову етіологію та патогенез.

Генетично схильні стани, при яких змінено гормональне тло, є одним з факторів ризику. Так як зазначено, що захворюваність на себорейний дерматит вище в тих сім’ях, чиї родичі страждали на себорею, екзему або себорейний дерматит.

Прояви себорейного дерматиту у дорослих

Себорейний дерматит протікає на кшталт дерматитів з яскраво вираженими явищами запалень як папуло-сквамозных висипань. Вогнища запалення чітко окреслені, червоного кольору та вкриті шаром жирних лусочок, які складаються зі злущеного епідермісу. При себорейному дерматиті плями мають тенденцію до периферичного зростання та злиття. Зазвичай себорейним дерматитом уражається волосиста частина голови, обличчя та верхня частина тулуба, тобто шкіра багата на сальні залози. При імунодефіцитах себорейний дерматит вражає пахвові западини та пахвинні складки.

Приблизно 3-5% дорослого населення від 20 до 40 років страждають на себорейний дерматит, хоча попередні лупа і себорея зустрічається значно частіше. Дуже рідко захворювання розвивається до пубертатного періоду, що пов’язано з особливостями саловиділення у різних вікових групах.

При себорейному дерматиті спочатку з’являється лупа, а тому лупа, що не піддається терапії, є однією з ознак гіперактивності пітирозпорових грибів. Надалі відзначається перифолікулярне почервоніння та формування себорейних бляшок, які через периферичний ріст з часом займають більшу частину волосистої частини голови. Себорейний дерматит супроводжується випаданням волосся, нормальна кількість яких відновлюється лише під час ремісії.

Вогнища лущення часто локалізуються за вухами, що призводить до виникнення покритих кірками тріщин, схильних до кровоточивості. Виникнення персистуючого зовнішнього отиту може бути єдиним проявом себорейного дерматиту або поєднуватися з іншими себорейними ураженнями шкіри. Через надмірне лущення шкіра голови щільно вкрита лусочками, склеєними шкірним салом. При їх видаленні оголюється яскраво-рожева запалена поверхня, яка нерідко болісна. Сильна сверблячка, якою супроводжується себорейний дерматит, сприяє мацерації та приєднанню вторинної інфекції. Лусочки відшаровуються як одинично, так і великими пластами, а тому відшарований епідерміс можна спостерігати в масі волосся та на одязі. У людей, з темним кольором волосся вони помітніші.

Себорейний дерматит шкіри обличчя супроводжується висипаннями у зоні брів, у сфері носогубних складок і зазвичай поєднується з проявами себорейного дерматиту волосистої частини голови. Якщо в процес залучається шкіра повік, то себорейний дерматит протікає на кшталт блефаритів з нашаруванням численних білих лусочок і жовтих скоринок.

На відміну від лупи себорейний дерматит не є проблемою лише естетичного характеру, оскільки нерідко він переходить у себорейну екзему, генералізується з подальшим розвитком еритродермії та ускладнюється піодермією.

Прояви себорейного дерматиту у дітей

Себорейний дерматит у дітей діагностується до 6 місяців і на момент повного чи часткового припинення вигодовування грудним молоком його симптоматика поступово згасає. У дорослому віці поява себорейного дерматиту ніяк не пов’язане з його появою в дитинстві. Основною причиною себорейного дерматиту немовлят є підвищений вміст гормонів у молоці матері. Клінічно він проявляється червоними висипаннями з чіткими обрисами, дифузним ураженням природних складок та кірковими лусочками на шкірі голови. Ерітематозно-везикулярні висипання лущаться, але їхня поява не супроводжується свербінням, тому сон дитини не страждає. І, незважаючи на те, що ризик виникнення себорейного дерматиту схильні як діти, які перебувають на грудному вигодовуванні – коли у матері є гормональні порушень; так і діти, які отримують штучне вигодовування, прогноз лікування сприятливий. При корекції харчування одужання настає за кілька місяців. У разі, коли висипання не проходять, потрібно диференціювати себорейний дерматит з атопическим. Важливі відмінності, між якими в тому, що атопічний дерматит супроводжується свербежем і схильний до частих рецидивів, при себорейному дерматиті не спостерігається.

Діагностика себорейного дерматиту

Клінічні прояви та дані опитування пацієнта, отримані під час консультації трихолога, є основними критеріями для встановлення діагнозу. При дерматоскопії шкіри голови виявляється її подразнення, лупа, запальна реакція, надлишок шкірного сала та явища гіперкератозу. Дослідження гормонального фону та аналізів крові, спектральний аналіз волосся допомагають уточнити діагноз та виявити стани, які й спричинили виникнення себорейного дерматиту. У дітей себорейний дерматит слід диференціювати з атопічним, у дорослих виключити інші грибкові захворювання.

Лікування себорейного дерматиту

Лікування себорейного дерматиту має бути комплексним, спрямованим як на усунення клінічних проявів, так і на корекцію захворювань, що спричинили його виникнення. Насамперед необхідно нормалізувати режим харчування, рекомендована гіпоалергенна дієта. У раціон необхідно включити продукти багаті на вітаміни групи В, А, С, селен і цинк. Однак слід враховувати, що гіпервітаміноз і надлишок мікроелементів в організмі можуть спричинити інші ускладнення.

Місцево вдаються до етіотропної терапії себорейного дерматиту, використовуючи протигрибкові препарати, що містять кетоконазол та міконазол. Однак через товстий шар лусочок активна речовина не повною мірою впливає на гриби, тому за наявності лусочок застосовують аплікації з рослинними оліями та кератолітичними мазями, після чого починають протигрибкову терапію. Весь період лікування себорейного дерматиту необхідно користуватися шампунями для лікування волосся, до складу якого входить цинк, кератолітичні компоненти та компоненти, що усувають надлишок шкірного сала, але не пересушують шкіру.

На початкових стадіях себорейного дерматиту фахівці намагаються уникати призначення зовнішніх засобів, що містять кетоконазол, оскільки тривале застосування цих препаратів викликає імпотенцію у хлопчиків, зниження лібідо та еректильну дисфункцію – у дорослих чоловіків.

З фізіопроцедур показаний кріомасаж і вплив високочастотних струмів Дарсонвалем. При кріомасажі область шкіри голови охолоджується, що в першу чергу знімає симптоматику свербежу шкіри і заспокоює запалену шкіру, ефективність кріомасажу полягає ще в поліпшенні мікроциркуляції і в зміцненні судин шкіри голови. Це підвищує місцевий імунітет та покращує стан шкіри у пацієнтів із себорейним дерматитом. При дарсонвалізації відбувається підсушування шкіри, за рахунок чого лусочки відокремлюються швидше, а свіжий епідерміс стає стійкішим до механічних пошкоджень. В результаті дарсонвалізації життєвий цикл клітин нормалізується і усувається їх передчасне відшарування. Крім цього високочастотні струми надають заспокійливу дію на нервову систему, що сприяє нормалізації рівня адреналіну та тестостерону в крові, тому що при їх високій концентрації діяльність сальних залоз активізується.

При неефективності антигрибкових препаратів призначаються гормоновмісні мазі, а при ускладненні піодерміями – антибактеріальні засоби. Слід враховувати, що використання цих препаратів без показань не допустиме, оскільки антибіотики, впливаючи на всю мікрофлору, можуть спричинити посилену колонізацію пітіроспорових грибів, а гормональні препарати при тривалому застосуванні ведуть до атрофії епідермісу.

Оскільки захворюваність на себорейний дерматит постійно зростає і за відсутності адекватного лікування призводить до облисіння, то слід приділяти особливу увагу здоровому способу життя та своєчасній корекції лупи, яка веде до себореї, що є початком дерматиту себорейного.